Війна проспівала «Жорстокий романс»,
Він міг іще жити і жити...
Коли ж полетіли ракети на нас,
Він землю пішов боронити.
Її боронив! Боронив без страху!
Бо страху танкісти не мають!
На конях сталевих у битву лиху
Під пісню танкісти вступають.
Та битва одна обірвала життя,
Залишив доньку сиротою.
Спинилось героєве серцебиття,
Дружина лишилась вдовою...
Стоїть домовина, всі квіти несуть,
В житті стільки квітів не бачив.
Всі шану велику тобі віддають,
Цю смерть ворогам не пробачим!
У місті, де сонце й усмішки дітей,
Вже виросла Слави Алея.
Якби не росія - не було б смертей!
Якби не їх підла ідея.
Ідея, що ми - то єдиний нарід,
Та ми не брати! І не будем!
Від вас наковталися вдосталь вже бід,
Прокинулись приспані люди!
Я тут, на Алеї, посеред синів,
Незламних синів України!
Кажу до московських, кривавих катів:
«Не станемо ми на коліна!»
Віолетта КРАВЧЕНКО