Талановита землячка Віолетта Кравченко пише вірші про війну та наших захисників

Південноукраїнськ став на коліна,

Тримали люди квіти у руках.

В останню путь так проводжали сина,

Героя, котрий був вже в небесах.

Його останній бій був під Ізюмом,

Ще в червні. Всі молились,та, на жаль,

Лягла на серце похоронка сумом,

А в душу заповзла гірка печаль.

Двадцять один... Вже на війні хлопчина...

Попереду було ціле життя.

Вдовою стала молода дружина,

Марійка, доня - сирота-дитя...

А мати... Як їй горе пережити?

Ще, ніби, вчора колисала сина.

Востаннє зараз мусить відпустити...

Востаннє... Він, вона і домовина...

Пробач, не вберегли тебе, юначе,

Ми всі в боргу перед тобою, сину.

Земля Вкраїнська за тобою плаче...

Ридають рідні, друзі й Україна...

                                             Віолета КРАВЧЕНКО