Вже дозріли яблука в саду,
Гарбузи на полі красувались.
Та війна знов принесла біду...
Знов на півдні з воїном прощались...
В сорок вісім на війну пішов
Добровольцем. З перших днів навали
Воював і смерть свою знайшов,
Де батьки колись життя подарували.
Під Херсоном. В визвольних боях
Бойову виконував задачу.
Йшла піхота в пекло, попри страх,
Хрест поцілувавши на удачу.
Мудрий і хоробрий командир,
Переможцем повертався завжди з бою.
Та в одному все ж не уцілів
І дружину залишив вдовою...
Доньок двох залишив і батьків,
Купу справ і мрій, що не збулися.
Та себе не зрадив! Не підвів
Побратимів тих, що не здалися!
Ось вони, стоять біля труни,
Біль і сльози у собі ковтають.
А в очах лиш почуття вини
Й лютість, що на ворогів тримають.
Написали клятву прямо там.
Там, на прапорі. І клятву підписали.
Поклялися, що помстяться ворогам!
Прапор той вдовиці передали.
Клятву хлопці виплатять сповна!
Вороги зростуться із землею!
Будь ти вічно проклята, війна!
Як і ті, що нажилися з неї!
Віолетта КРАВЧЕНКО
