Його несли, а він... А він лежав...
Він не хотів собі тієї слави.
Вже дух його у небесах витав,
А тіло на колінах зустрічали...
Кричала донька: «Таточку, вставай!»
Сусіди голосили і знайомі.
Казали побратими: «Прощавай!..
Ми помстимося за холодні скроні!..»
А він лежав - красивий, молодий
Герой! Якому б жити ще і жити...
Для нього відгримів останній бій,
Він їде до домівки, щоб спочити...
Живий ланцюг і прапорів стіна
В останню путь героя проводжають.
Будь проклята росія і війна!
Війна, де хлопці молоді вмирають!
Осиротіла ще одна сім'я,
Війна забрала батька у дитини.
Плита холодна, фото та ім'я -
Це все, що залишилось у дружини...
Сьогодні в Україні всюди плач,
На цвинтарях щодня ростуть могили.
Солдатські сльози і слова - «Пробач...
Ми помсимося тим, що тебе вбили!»
Заплаче небо і дощем впаде
На землю, що героя прихистила.
Він вже додому більше не прийде,
Бо замість ніг тепер у нього крила
Віолетта КРАВЧЕНКО
