До редакції на каву завітала депутатка від «Європейської Солідарності» Антоніна МАРТИНКО. Тривалий час вона працювала в соціальній сфері. Очолювала міську багатопрофільну лікарню в кризовий період. Отже, тем для розмов за чашкою запашного напою було чимало.
Каву з депутаткою Антоніною Мартинко пила редакторка Лариса Мініна та журналістка Наталя Кравець
У 2021-му таки «розірвали» бюджет громади
- Антоніно Валеріївно, наскільки продуктивною була робота нової влади протягом першого року?
- Я очікувала кращого результату, але мабуть через погану згуртованість ми не отримали його. Южноукраїнськ – це особливе місто. У нас є бюджет, про який інші населені пункти лише мріють. На мою думку, ми не змогли розподілити ці кошти максимально ефективно на благо громади.
- Ви вважаєте, що бюджет «розірвали» на частини? Але постійна бюджетна комісія, начебто, намагалася цьому запобігти?
- Так, до депутатської комісії з питань бюджету входять професіонали у цій сфері. Вони й справді докладали максимум зусиль, щоб запобігти «розриванню» бюджету громади. Але «хотєлки» управлінь та відділів іноді «зашкалювали» всі межі.
- Без чого можна було б обійтися?
- Безкінечно просили нові меблі, оргтехніку. З одного боку ці речі потрібно міняти, але… Я тривалий час працювала в адміністрації в сільській місцевості й запевняю вас, що там про таке лише мріють та успішно працюють на старій техніці. Це не першочергові потреби.
Антоніна Валеріївна з колегами по фракції ЄС. Світлина зроблена після першої сесії Южноукраїнської міської ради.
Соціальний комплекс має бути в нашій громаді
- Які проєкти, котрі Ви, як депутатка, прагнули втілити у життя, не вдалося реалізувати цьогоріч?
- Це соціальний комплекс, про який я завжди говорю: будинок для людей похилого віку, хоспіс, пункт тимчасового перебування для тих, хто опинився в складних життєвих умовах.
- Чи існує конкретний проєкт або стратегія в цьому напрямку?
- Зупинилося все на стадії розмов, хоч і розглядалися різні варіанти втілення цієї задумки. Планували зробити такий соціальний центр у приміщенні іванівського дитячого садочка, котрий зараз не функціонує, або в Бузькому, в будівлі колишньої школи. Але все завершилося популістичними балачками.
- Ви будете й надалі ініціювати створення цього комплексу?
- Так, наступного року. Але дуже важко про це говорити, коли не всі розуміють значимість такого об’єкту і живуть лише політичними обіцянками. Я за те, щоб підходити комплексно до вирішення проблеми, а не просто піаритися на цьому. Усі погоджуються, кажуть: так, це потрібно. Але коли справа доходить до суті, то виникають якісь важливіші потреби.
- Чи є, на Вашу думку, взаємодія між радою та міським головою й заступниками?
- Могло бути й краще. І повинно бути краще. Ми маємо працювати командою на результат, а не тягнути ковдру на себе.
- У чому справа: мало обговорюєте питання чи не можете досягти згоди? А може заважають чиїсь амбіції?
- Правильніше було б сказати, що особисті амбіції деяких осіб заважають отримати належний результат. Могло би бути все набагато краще, тому що серед членів депутатського корпусу і у виконавчій владі є багато професіоналів, які вміють і знають, як і що робити. Але з тих чи інших причин багато чого блокується.
Робочі моменти
Працювати треба не заради «галочки» або премії
- Ви є членкинею постійної депутатської комісії з питань соціального захисту та охорони здоров’я. На засіданнях робите багато зауважень начальнику управління соцзахисту та директору терцентру. Що не так?
- Маю досвід роботи на керівній посаді у соціальній сфері з 2006 року. Я достатньо часу опікувалася цими питаннями, зокрема й в Южноукраїнську, щоб розуміти, як працює система соціального захисту зсередини. Що теперішні керівники роблять неправильно? Програма «Турбота» в нашій громаді фінансується, мабуть, найкраще в області. Вона охоплює стільки напрямків, що я впевнена, в жодному іншому населеному пункті такого немає. У цій сфері мають працювати фахівці, котрі справді переймаються долею людей, а не виконують обов’язки для «галочки» чи премії. Вони повинні переживати за бабусю, яка жебракує біля магазину, за молодь, яка має інвалідність. Вважаю, що немає чіткого підходу до реалізації певних соціальних заходів. Наприклад, у програмі є один із пунктів, коли за бюджетні кошти накуповується побутова техніка для людей з інвалідністю чи малозабезпечених. Минулого разу такий захід проводився перед Новим роком. Я та ще деякі депутати входили до комісії, яка контролювала цей процес. Коли ми почали розглядати матеріали, то виявили, що одна людина зі списку вже померла. А управління соцзахисту про це навіть не знало. Потім нас виключили із цієї комісії, бо ми ставимо багато питань. Взагалі мене дуже дратує, що в нашому місті звикли вручати побутову техніку та інші необхідні речі на якесь свято. Всі піаряться, фотографуються. А що, протягом року людям не потрібен холодильник чи пральна машина?
Пані Мартинко прискіплива та активна депутатка
- Ви одна з небагатьох депутатів, котрі підтримували ідею створення денного центру для постраждалих від домашнього насильства. В Южноукраїнську справді є такі люди, які будуть користуватися послугами цього закладу?
- Центр однозначно потрібен. Чомусь депутати вважають, що ця проблема ніколи не торкнеться їх або їхніх близьких. У нас постійно є звернення від містян про насилля в сім’ях. Як на даний момент це врегульовується? Приїжджає поліція, робить певні дії, після цього жертва знову повертається в одне помешкання з агресором. Що ми вирішили? Для «галочки» відпрацювали повідомлення. І все! Коли відкриється Центр, буде інакше. Постраждалій особі надаватиметься на певний час прихисток. З нею там працюватимуть психологи. І, можливо, вона зробить висновки і зрозуміє, що має щось змінити у своєму житті, аби такого більше не траплялося.
- ЮжкаNEWS.CIty та газета «Контакт» писали про те, що у інфекційному відділенні мешкали безпритульні бабусі. Зараз ця роблема залишається?
- Це так звані «соціальні» палати. Вони існують, але безпритульних наразі там немає. Хтось помер, а когось переселили в інтернатний заклад, коли почався ковід. Безхатченки та знедолені – болюча проблема, особливо взимку. Тому й кажу, що потрібно вирішувати її комплексно. Добре, що в Арбузинці є релігійна організація, яка утримує притулок для таких людей. Туди ми й направляємо мешканців нашого міста. Там за ними здійснюють належний догляд.
- На що Ви витратили кошти з депутатського фонду? І чи взагалі він потрібен?
- В основному, на лікування жителів громади. Просили допомогу родичі тих, хто потрапив в аварію. З онкологічними захворюваннями також зверталися. Частину грошей направила на придбання меблів для лікарні та інвентарю для спортивної секції. Такий фонд з одного боку потрібен, бо є змога допомогти на лікування. А з іншого боку – це марнотратство.
- А чому б не допомагати людям через соціальні програми?
- Є достатньо програм, за якими можна отримати певні кошти на лікування, але не всі хвороби існують в їхньому переліку.
Дороги, освітлення, тарифи, не впроваджена медична реформа - це головні проблеми міста
- Наступне питання щодо гендерної рівності. Як Вам працюється в раді?
- Маю досить великий досвід депутатської діяльності. До цього два скликання працювала в Арбузинській районній раді. Очолювала фракцію. Слабкою жінкою не відчувала себе ніколи. Можу з упевненістю сказати, що в Южноукраїнській раді гендерна рівність існує. Звичайно, є моменти, коли чоловіки швидше між собою знаходять спільне рішення, ніж жінки, але в основному працюється легко.
- Які Ви бачите найбільші проблеми в місті, котрі потребують негайного вирішення?
- У місті досить багато проблем. Одну з них вже почали вирішувати – це ремонт доріг. Ще одна – освітлення. Місто енергетиків темне. Це ганьба. Кричуща проблема – борги КП ТВКГ і великі тарифи для мешканців. Буквально вчора мені дзвонила пенсіонерка й бідкалася, що раніше платила за воду 170 гривень, а зараз отримала платіжку майже на 400. Вона запитує, як їй виживати? Я розумію, що комунальне підприємство та атомна станція змушені підвищувати вартість своїх послуг, але найбільше страждають у цій ситуації незахищені верстви населення. Вважаю, потрібно було збільшувати тарифи поетапно. Раніше, через популістичні рішення, підвищення цін на комунальні послуги не відбувалося, через це й склалася така ситуація. А найголовніша проблема, як на мене – це медицина. Реформа в країні відбулася, але в нашому місті вона лише впроваджується з великими труднощами. Коли весною я прийшла працювати в лікарню, то побачила, що медики зовсім не готові до цієї реформи. Вони навіть не розуміли: якщо не будуть працювати за певним алгоритмом та виконувати правила, які встановила держава, то не матимуть фінансування від НСЗУ. І вже дійшло до того, що не було чим платити заробітну плату. Якби з місцевого бюджету депутати не виділили велику суму на підтримку лікарні, то я навіть не знаю, чим би це все закінчилося.
Часто доводиться приймати непрості рішення на пленарних засіданнях
- Як лікарня планує виходити з цього піке?
- Раніше вузькопрофільні спеціалісти навіть не реєстрували у базі даних направлення, з якими приходили хворі. То яке мало бути фінансування? Зараз все чітко виконується, тому й гроші від Національної служби здоров’я України надходять. На останній балансовій комісії ми вийшли з позитивним результатом фінансового плану. Звичайно, за підтримки міста. Зараз медикам вчасно виплачується заробітна плата. Ми частково зробили ремонти: в дитячому відділенні замінили всі вікна, у пологовому - частину та відремонтували декілька приміщень, в терапії провели певні роботи. Закупили нове медичне обладнання.
- Це все за кошти бюджету громади?
- Так, депутатський корпус добре підтримує міську багатопрофільну лікарню. Велика їм шана та подяка за це.
- Зараз багато приміщень в лікарні виноситься на аукціон для здачі в оренду. Є попит на них?
- Це один із пунктів плану щодо виходу підприємства з кризи. На аукціон виставляються лише ті приміщення, котрі зараз не використовуються. Так лікарня може заробляти додаткові кошти. Орендарями виступають в основному аптеки. А з наступного року в одному з кабінетів на першому поверсі консультуватиме приватний невропатолог. Лікар виграла аукціон.
Про інфекційку, томограф, кисень і платні послуги
- Третій поверх інфекційного відділення вже давно відремонтований Юженергобудом, але й досі закритий для пацієнтів. У чому справа?
- Із шостого грудня нарешті почали реалізовувати проєкт із встановлення кисневої станції. У ньому також передбачено проведення кисню в інфекційне відділення. Тоді, сподіваюся, третій поверх буде відкритий. Але для цього потрібен додатковий медичний персонал, якого, на жаль, немає. Взагалі кадрове питання – це одне з найболючіших на часі. Вакансії є, охочих немає. Важко було знайти медперсонал і для ковідного відділення, терапевтичного, щоб лікувати хворих на коронавірусну інфекцію.
- Встановлення нової ємкості для кисню та проведення його в «інфекційку» триває вже рік. Чому так довго?
- Замовником цього проєкту є не лікарня, а теперішнє управління будівництва та капремонтів, а починав усе департамент інфраструктури, який потім розформували. Можливо, все затягнулося через реорганізацію. Наразі спеціалісти з фірми, яка виграла тендер, вже працюють на першому поверсі інфекційного відділення. До кінця грудня роботи мають завершити. Проєкт важливий, але дороговартісний - близько трьох мільйонів. Це також гроші з місцевого бюджету. А Енергоатом подарував саму бочку. Вона також коштує недешево – більше мільйона гривень.
- Комп’ютерний томограф працює?
- Так, ми вже навіть закупили контрастну рідину для спеціальних обстежень. Але лікар має ще пройти відповідне навчання для того, щоб робити такі маніпуляції з пацієнтом.
Довгоочікуване відкриття кабінету компютерного томмографу
- У лікарні є платні послуги. Розкажіть, як відбувається процедура їх оформлення?
- Кожна людина може без направлення пройти консультації спеціалістів вузького профілю та здати необхідні аналізи за власним бажанням. До речі, ціни в нашій лікарні набагато нижчі, ніж в приватних установах. Насамперед пацієнт має знати назву лабораторних досліджень, які йому необхідні та чітко розуміти, до якого лікаря потрібно йти. На першому поверсі розташована каса, де необхідно сплатити за послугу. І вже з квитанцією можна рухатися далі згідно з потребами хворого.
- Для пацієнтів фізіотерапевтичного відділення вже ввели платні послуги?
- На даний момент хворі сплачують лише за лікувальну фізкультуру й масаж. Економісти розробляють прайс і на інші процедури. Але цих грошей все одно не вистачить, щоб утримувати фізіотерапевтичне відділення. Потрібно більше мільйона в рік. Надія лише на міську раду.
Кисень в лікарні завжди був
- На пленарному засідання Ви подякували нардепу Артему Чорноморову за співпрацю. Можете розповісти, в чому саме була допомога?
- Чомусь люди взагалі забувають говорити дякую. Не тільки нардепу, а й в цілому. Коли місто накрила чергова хвиля ковіду, виникла гостра проблема з поставкою кисню. Так сталося, що два заводи, які його виробляли, стали на ремонт. Кисню не було в потрібних об’ємах, і ціна на нього стрімко зросла. Пан Чорноморов оперативно допоміг вирішити проблему. І кисню нам вистачало. Своє плече у той період також підставили місцеві підприємці та небайдужі городяни.
- У соцмережах багато дописів про те, що медики змушені були від’єднувати деяких пацієнтів від кисню. Це правда?
- Ні, такого ніколи не було. Єдине, що могло трапитися: на одну-дві хвилини йшов збій у подачі кисню, й падав тиск. На такий випадок біля ліжка завжди були концентратори. Але в ті дні смертей у зв’язку з відсутністю кисню не було зафіксовано.
Єдина, хто зміг дати відсіч скандальному блогеру
- Ви єдина депутатка, яка на одній із сесій дала відсіч горезвісному місцевому блогеру, який називає себе «журналістом». Що стало останньою краплею?
- Справді, ця людина тривалий час грубо ображала посадових осіб, депутатів та порушувала дисципліну на засіданнях ради. Не розумію чоловіків, коли на їхніх очах кривдять жінок, а вони мовчать, аби їх не чіпали. У мене загострене відчуття справедливості, тому не стрималася. Усьому є межа. Якщо це конструктивна критика, то можна було б її сприймати. Але нікому не дозволено ображати та переходити на особистості. Я привселюдно заявила свою позицію щодо цього «журналіста». Після чого в інтернеті на мене просто полився потік бруду з його боку. Ну що ж, розумні люди здатні зробити висновки, а ті, хто йому аплодують, показують свій низький рівень.
Побажання містянам від Антоніни Мартинко
- Ви вже готові до зустрічі Нового року? Подарунки купили?
- Подарунки ще купую, а ялинку вже поставила наприкінці листопада. Так захотілося свята. Накупила нових іграшок в білому кольорі з золотом та прикрасила ними ялинку.
- Як святкуватимете? Які страви будуть на Вашому новорічному столі?
- Святкуватиму вдома в спокійній обстановці, з рідними та близькими людьми. Кажуть, що в рік тигра на столі має бути багато м’ясних страв. Тож запечу м’ясо і нароблю салатів.
- Що Ви, як депутатка, хочете побажати мешканцям громади в новому році?
- Моя бабуся завжди бажала мирного неба, здоров’я та інше. Раніше, коли в Україні не було війни, я не задумувалася над цими словами. Зараз слова «мирне небо» звучать, як найбажаніше побажання. Тому саме мирного неба бажаю містянам, а також міцного здоров’я. Працюючи в лікарні, зрозуміла – дорожчого за здоров’я немає нічого. Звичайно зичу матеріальних статків, бо в наш нелегкий час шкода незахищені верстви населення. А взагалі, доброго настрою. Давайте сподіватися на те, що 2022 рік принесе нам лише щастя, позитивні емоції, спокій та гармонію в душі.
