Понад 30 років Олег Вітковський тренує каратистів у Південноукраїнську. За цей час через його секції пройшли понад десять тисяч дітей, серед них чемпіони та призери всеукраїнських і міжнародних змагань. У липні 2026 року за внесок у розвиток громади Олегу Вітковському присвоїли звання Почесного громадянина Південноукраїнської міської територіальної громади. Нині поруч із тренером працює син, а перші кроки на татамі робить онук. Розповіддю про шлях у спорті, філософію виховання та родинну династію сенсей ділиться з читачами ЮжкаNews.City.
Загартування змалку
Олег Вітковський народився у селі Борівка на Вінниччині. До семи років жив у бабусі, потім навчався в школі-інтернаті. Саме там, за його словами, рано навчився бути самостійним і відповідати за себе, свої слова та вчинки. Той досвід багато в чому сформував характер чоловіка.
– В інтернаті зовсім інше життя. Якщо не пішов на вечерю, то сидиш голодний до сніданку. Вранці треба було самому застеляти ліжко, а черговому прибрати спальню, де жили 15 дітей. Це загартування допомогло мені в майбутньому, – пригадує Олег Валерійович.
Цілеспрямованість Олега Вітковського проявилася ще в шкільні роки, коли він вирішив стати тренером. Відтоді його життєвим кредо стало не чекати змін, а системно ставити перед собою завдання на квартал, рік чи десятиліття вперед, і чітко розуміти, як досягти мети. Завдяки самодисципліні та щоденній праці все задумане в юності стало реальністю.
Східними єдиноборствами Олег почав займатися у 14 років, разом з іншими хлопцями опановував прийоми за журналами та книжками, фактично навчаючись самостійно. Після переїзду до Південноукраїнська у 1991 році з’явилися наставники: спершу Юрій Кірін, а згодом – Кахіл Салам Фуад, який свого часу приїхав до Одеси з-за кордону, навчався там і паралельно вправлявся у тренерстві.
У Південноукраїнську Вітковський шукав можливість займатися спортом. Спочатку трохи відвідував тренування з ушу, а потім прийшов у секцію карате до СК «Олімп». У складі групи, до якої потрапив 18-річний хлопець, переважали дорослі та старші підлітки, тож він одразу опинився серед рівних.
Перші тренування
У 1994 році наставник Олега Кірін виїхав з міста і залишив йому дорослих учнів. Так Вітковський почав сам проводити тренування. Наступного року його взяли в «Олімп» інструктором. Спорт Олег поєднував з роботою на Південноукраїнській АЕС, та невдовзі захоплення бойовим мистецтвом взяло верх. Заради карате Вітковський залишив виробництво і цілком присвятив себе тренерству.
Свою першу дитячу групу з карате Олег Вітковський набрав у 1996 році. Там займалися десять-дванадцять дітей. Із частиною тих вихованців сенсей досі підтримує зв’язок, а тепер на його тренування приходять уже діти колишніх учнів.
Фото 1995 року з архіву Олега Вітковського
Перші дитячі тренування проходили зовсім не в тих умовах, до яких звикли нинішні спортсмени. За словами Олега Вітковського, одну пару рукавичок ділили на десятьох дітей, а татамі взагалі не було. На змаганнях виступали без шоломів, не вистачало спортивного спорядження. Зате діти були дуже самостійними: тренер міг повезти групу на змагання без батьків. Жили, харчувалися й тренувалися разом. Батьки довіряли дітей тренеру, а діти вчилися відповідати за себе та одне за одного.
Згодом, аби розширити секцію, Олегу Вітковському довелося не лише тренувати, а й самому шукати нових вихованців. У ті роки популяризація спорту давалася нелегко, пригадує чоловік.
– У дев’яностих соцмереж не було. Ми з дружиною Тетяною після моїх тренувань о дев’ятій вечора брали пачку оголошень, написаних від руки, і до другої години ночі ходили та клеїли їх на кожен під’їзд.
Філософія сенсея
За понад три десятиліття через секцію карате Олега Вітковського пройшли понад десять тисяч вихованців. Під його керівництвом чимало з них ставали переможцями та призерами чемпіонатів України, Європи та світу. Проте для вчителя й наставника – сенсея, золоті кубки та чемпіонські звання завжди залишалися лише приємним додатком.
– Я завжди будую філософію на тому, щоб діти перш за все прагнули вирости справжніми людьми: поважали старших, цінували батьків, суспільство та своїх близьких. Бо чемпіонів може бути багато, а справжніх людей – ні.
Виховний процес південноукраїнського майстра єдинобороств охоплює навіть шкільне життя його вихованців. Діти приносять на тренування щоденники, і якщо оцінка з якогось предмета нижча за вісім балів, тренер говорить із дитиною про відповідальність. За цим настає символічне покарання: присідання чи віджимання. Мета його – мотивувати юного спортсмена виправити оцінку протягом наступного тижня. При цьому сенсей Вітковський не визнає тренування через страх: дитина має поважати тренера, а не боятися його.
Попри те, що карате стало професією та способом життя, Олег Вітковський двічі опинявся на межі того, щоб залишити спорт. Уперше, коли випустилася його перша дитяча група, вихованці почали роз’їжджатися з міста, і він залишився без тих, із ким здобув перші перемоги й зазнав перших поразок. Вдруге – у 2018 році, важко переживаючи смерть свого наставника. Та попри всі кризи й біль, тренер щоразу повертався на татамі.
Перший саморобний банер спортивного клубу «Саторі»
Три покоління на татамі
Син Олега Вітковського Владислав пішов батьківськими стопами і став професійним тренером, очолює клуб «Білий тигр». Ще дитиною він займався у батька, але на татамі для сенсея не було різниці між ним та іншими учнями. Вітковський не робив для нього винятків і не давав поблажок.
Олег Вітковський з сином Владиславом
Тепер карате займається й онук Денис. Хлопчик почав у п’ять років, приблизно в тому ж віці, що свого часу його батько. Тренується і в дідуся, і у тата. Пан Олег зізнається, що тут поєднує дві ролі: стежить за технікою та дисципліною як наставник та тішиться, коли бачить онука на татамі, як дідусь.
Дружина Тетяна, онук Денис та Олег Вітковські
Дружина Тетяна – та сама, з якою вони роками клеїли оголошення ночами, теж людина спорту: «Вона мене розуміє як спортсмена. Я її розумію». Тому й спільний вільний час у них буває рідко, здебільшого чашка кави чи чаю між тренуваннями і вечори вдома.
Голлівудські гості та міжнародне визнання
Завдяки міжнародному авторитету Олега Вітковського Південноукраїнськ став відомим далеко за межами України. У 2019 році йому вдалося запросити до нашого маленького містечка зірок Голлівуду та світових бойових мистецтв Синтію Ротрок та Дона «Дракона» Вілсона для проведення міжнародного семінару.
Нині під керівництвом титулованого південноукраїнського майстра тренуються понад двісті каратистів. Але його робота не обмежується тренуваннями: він розвиває Всесвітню федерацію Джессінкай карате, яка об’єднує спортсменів і клуби в Україні та за кордоном, зокрема в Азербайджані, Німеччині та Італії. Також проводить семінари й атестації для тренерів, організовує спортивні заходи та підтримує міжнародні зв’язки.
Молодша група «Witkowski Dojo». Спортивний клуб «Сатор» 2026
«У будь-якій сфері людина має чогось досягати та щось залишати після себе»
У 2018 році Олег Вітковський видав книгу «Карате як система розвитку», а в 2025-му – «Карате та місто. Погляд в історію», в якій зібрав матеріали про розвиток в Південноукраїнську спорту, зокрема карате. Обидва видання відзначені на загальнонаціональних конкурсах. Зараз він працює над новою книгою про спорт, бойові мистецтва та власне життя.
На запитання, чи повірив би 35 років тому, що його життя складеться саме так, Олег Вітковський відповідає ствердно: «Так. Я до цього йшов». Своїм вихованцям і всім дітям він бажає миру, цілеспрямованості та успіхів у житті і спорті. А ще, щоб поруч із ними були хороші й порядні люди. Тим, хто тільки думає прийти в карате, радить спробувати, адже свій шлях кожен обирає сам.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
