На запашну каву до редакції завітала депутатка міської ради від партії «Пропозиція» Антоніна АНАНЧЕНКОВА. Сподіваємося, що її відповіді на наші запитання допоможуть читачам краще дізнатися, що це за особистість. До того ж ми дізналися, що ця жінка виростила п’ятеро дітей: троє своїх та двоє прийомних, що заслуговує на повагу.
Антоніна Ананченкова завітала до редакції
- Антоніно Вікторівно, Ви вже досвідчений депутат: були в Арбузинській райраді, тепер у Южноукраїнській міськраді. Скажіть, відрізняється робота там і тут?
- Дуже відрізняється. В Арбузинській раді працювали злагоджено. Ми могли знайти консенсус. Звичайно були і спірні питання, але все вирішувалося. У міську раду, на жаль, хтось прийшов працювати, а хтось за посадами для себе та своїх дружин. І щоб грошей заробити. Прізвища називати не буду, їх і так всі знають. Це очевидно. І мешканці Южноукраїнська все бачать. Багато хто дивиться трансляцію сесій. Люди приходять до мене і питають: «Чому усе так?», «Чому конкурси проводять для однієї людини?». І справді, такого не має бути. Крім того, це не законно.
- Пройшов рік Вашого депутатства в Южноукраїнській раді. З ким знайшли спільну мову, а з ким не вдалося? Які стосунки у Вас склалися з мером та секретарем міської ради?
- Наша партія намагається працювати злагоджено. Ми завжди спілкуємося, обговорюємо питання. Якщо хтось не згоден, він доводить свою точку зору, інші дослухаються. З іншими партіями як? У Верховній Раді, наприклад, ОПЗЖ в опозиції до провладної партії, а в нашому місті здебільшого вони підтримують один одного. Звичайно, не у всіх питаннях, але у 80% точно. З міським головою і з секретарем нормальні стосунки. Коли я маю якісь питання чи звернення людей, приходжу на прийом до мера, він мене завжди вислухає. Ми обговорюємо проблему, якщо Валерій Васильович може, то допомагає у її вирішенні. Вважаю, що міському голові вдалося більше б зробити, якби підтримувала його партія. З секретарем теж звичайні робочі стосунки. Нещодавно у мене було питання: звернулися люди щодо оплати за світло. Ми до нього прийшли разом, Олександр Анатолійович прийняв нас та відреагував на звернення.
- У міській раді Ви завжди відстоюєте інтереси сільського населення нашої громади. Як думаєте, чого найбільше прагнуть селяни, на що чекають від влади?
- У нас у селищі протягом 15 років нічого не робилося. Ні доріг, ні освітлення, - усе в занедбаному стані, що в Костянтинівці, що у Бузькому. В Іванівці та Панкратовому колишній голова сільської ради більш серйозно ставився до проблем. Їм вдалося і клуб трохи відремонтувати. У нас же будинок культури виставили на аукціон, здали в оренду. І Костянтинівка, де живе 3 тисячі населення, залишилася без нього. Наразі клуб ми «відбили», договір з орендарем розірвали. Мені навіть погрожували телефоном, щоб я залишила це питання. А щодо кричущих проблем, які турбують селян – це освітлення на вулицях. Ліхтарі горять де-не-де. У Бузькому взагалі немає жодного. Дороги – теж дуже болюче питання.
Антоніна Ананченкова з однопартійцями під час пленарного засідання
- Вивіз сміття – теж проблема?
- У Костянтинівці це вже вирішено. Зараз приїжджають з міста працівники комунального підприємства ЖЕО та забирають сміття. Люди у мішках виносять його на вулицю, і раз на тиждень машина вивозить. Я живу на Поштовому, там у нас стоять контейнери. Ще до виборів ми звернулися до Юженергобуда, і вони зварили баки. Також дали відсів, цемент, щебінь, а мешканці вже самостійно робили майданчики під контейнери. Платимо за вивіз сміття 35 грн у місяць. У Бузькому поки що з цим питанням важко. Але його обов’язково буде вирішено.
- Чи стало менше стихійних звалищ через те, що у Костянтинівці налагоджено вивіз сміття?
- Коли тільки приєдналися до громади, ми з депутатами об’їжджали звалища. Потім, разом зі старостою, звернулися знову ж таки до Юженергобуда. З їхньою допомогою звалища загорнули, потім привезли туди ґрунт та засипали. Але люди все одно туди несуть сміття. Олександр Олександрович часто бере вила, граблі і їздить прибирати за всіма.
З подарунками до іванівських школярів
- З боку городян є багато нарікань на те, що костянтинівці палять листя, через це місто восени повністю вкрите димом й дихати просто неможливо. Це проблема?
- Ми попереджаємо, розмовляємо з людьми, намагаємося донести, що це заборонено і карається штрафом. У нас в інтернеті є група «Костянтинівська громада». Я там пишу: навіщо ви травите себе і своїх дітей? Але людей важко переконати. Можливо треба декількох оштрафувати, щоб інші зрозуміли. Але хочу зазначити, що палять не тільки костянтинівці, часто дим іде з боку Богданівки та Мар’ївки, коли на полях палять стерню…
- Розкажіть, що у селах зроблено за цей рік?
- Задумок багато, є і бажання їх реалізувати. Дещо уже вдалося. Наприклад, зробили завдяки старості освітлення на мосту, що веде від міста до Костянтинівки. Лампочки замінили на вул. Володимирській, де у нас в’язниця. Зробили дорогу на двох вулицях: Дружби та 93-ї стрілецької дивізії. Там були суцільні ями. Відремонтували ці вулиці першими, тому що ними їздить шкільний автобус. У Бузькому теж зробили головну дорогу, якою заїжджаєш до села. Знаю, що в Панкратовому теж дорогу ремонтують. Також ми відновлюємо культурне життя: провели багато свят і заходів за допомогою управління молоді, спорту та культури. Раніше такого у нас не було. Єдине, що на 9 Травня збиралися біля пам’ятника для покладання квітів. Є тепер в Костянтинівці нова завідувачка клубу, вона дуже старається. Ми знайшли спільну мову з Іванівкою та Панкратовим: їздимо до них у гості та свята, а вони до нас. Таке вперше відбувається. Міський голова був присутній майже на всіх святах. Шкода, що депутати і заступники не долучаються. Я підтримую села, а моя партія завжди підтримує мене. За допомогою інвестора ПрАТ «Юженергобуд» ми зробили ремонт у закладах освіти. У костянтинівський садочок купили холодильник, бойлер, привезли гойдалки, бесідку, цемент. Батьки діток зібралися і встановили їх. Завдяки депутаткам обласної ради Людмилі Самчинській та Вірі Мироновій на другому поверсі садочка ставлять вікна. Раніше другий поверх не працював зовсім. Тепер там буде спортивна та музична зали. З міського бюджету виділили кошти на ремонт цих кімнат та сходів. А Людмила Юріївна та Віра Андріївна з депутатських грошей виділили кошти на вікна. Самчинська дуже активно бере участь у житті громади. Вона закупила дерева, зібралися багато людей, і ми посадили ці 48 дубків біля селищної ради. Громадська організація «Зелене майбутнє» організовувала прибирання. Ми також проводили суботники на кладовищах: і в Костянтинівці, і у Бузькому. На це люди трохи грошима збиралися. Для огорожі бузького кладовища привезли сітку рабицю, яку зараз встановлюють. Раніше там взагалі не було огорожі, але, кажуть, що кладовище без неї не має бути.
Допомога мешканцям сіл за підтримки ПрАТ "Юженергобуд"
- Ви так боролися за костянтинівського старосту, за якого люди ще на початку «проголосували ногами» на зустрічі з мером. В Іванівці вийшло не так, як бажали селяни. Як вважаєте, чи правильні призначення відбулися?
- Я не проживаю в Іванівці чи Панкратовому. Але не можу стверджувати, що староста там нічого не робить. Видно, що старається: і ті ж свята проводить, і на сесіях добивається для сіл. Про костянтинівського старосту Чернея можу сказати, що це господар. Він робить все, що від нього залежить. Поки «Грааль» не працював, староста вирішував проблеми з водопроводом та каналізацією. У нього не було ні двірника, ні прибиральника, доводилося наймати за власні кошти людей, або самому прибирати. Звичайно, як не старайся, що не роби - всім хорошим не будеш. Не бувають люди задоволеними на 100%. Про результат ще зарано говорити. Гроші з міського бюджету виділяються, й немалі. І на ті ж дороги, і на дах костянтинівської школи передбачили, який протікав багато років. Котел туди придбали, звукову апаратуру.
- Якби існувала номінація «найемоційніший депутат», Ви б у ній перемогли. Антоніно Вікторівно, чи були такі ситуації на сесіях, про які Ви шкодуєте?
- Я не можу терпіти несправедливість. Якщо це відбувається, не можу змовчати. Коли не сила щось вдіяти, включаються емоції. Так, я розумію, що треба бути більш стриманою, шукати консенсус з людьми. Працюю над цим.
Антоніна Ананченкова емоційно звертається до колег
- Які у Вас стосунки з Олександром Надьожою? Чи вважаєте його журналістом?
- Звичайні, нормальні стосунки. Я знаю його вже давно, років 5. Він приходив скуплятися до мого магазину, ми просто спілкувалися по-людські. Я вважаю його журналістом у якійсь мірі. Думаю, він правильно робить, що висвітлює деякі питання. Але не підтримую, коли він ображає людей, переходить на особистості. Говорила неодноразово про це з ним, адже приниження людської гідності – найгірше, що може бути.
- Нещодавно у «Контакті» була публікація про те, що мешканці Бузького не задоволені тим, кого нагороджували на святі села. Що думаєте з цього приводу?
- Повторюся, незадоволені будуть завжди. Усіх нагородити неможливо, їх там до 200. У Бузькому живе моя помічниця Ірина Сирота. Ми з нею та старостою перед святом радилася, кого слід відзначити. І обрали тих, хто справді допомагає селу. Просто, люди похилого віку живуть ще тим часом, коли їх за працю нагороджували, вони були заслуженими. У цей час також є ті, хто немало всього робить. Тільки ж почали проводити ці заходи, ще багатьох відзначать.
- У соцмережах з’явилася інформація, де Вас звинувачують у корупційних діях. Незабаром відбудеться судове засідання?
- Так. Це сталося через технічну помилку при поданні декларації. Тоді я хворіла на COVID-19. Помилку виправила вчасно, але вона опинилася в чернетках. Про це є відповідні роздруківки. Отака корупція!
- Не шкодуєте, що Вам доводиться приділяти багато часу суспільній роботі, яка не приносить доходів?
- Коли об’єдналася громада, я пішла в депутати, аби зробити щось для сіл. Я знала: городяни старатимуться для того, щоб місто процвітало, а села як були занедбані, такі і залишаться. Багато разів було бажання все залишити. Наприклад, я не можу поїхати на відпочинок, бо відчуваю відповідальність перед виборцями. Можу пропустити засідання тільки коли хворію. Намагаюся відвідувати профільні комісії, не тільки ту, до складу якої належу. Також веду прийом громадян у першу і останню середу місяця у костянтинівський сільраді.
- Антоніно Вікторівно, чим ще Ви займаєтеся? Що робите на дозвіллі?
- У мене мама похилого віку в Кіровоградській області, часто туди їздимо. Свекруха живе на Поштовому, недалеко від мого будинку. Вона дуже хворіє й потребує постійного догляду. У вільний час я дуже люблю подорожувати. Але зараз немає такої можливості. До того ж ковід вніс свої корективи. Ми з чоловіком відвідали багато країн: були у Франції, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Бельгії, Єгипті. Мандрували своїм автомобілем. Більш за все сподобалось у Нідерландах. Сподіваюся, невдовзі зможемо відновити цю традицію.
