Згадували музичні сторінки історії нашої громади, спілкувалися, слухали та співали. Творчий вечір, присвячений Дню української музики, відбувся у Південноукраїнському міському історичному музеї.
Уперше в історії нашої держави цьогоріч відзначався День української музики. Відповідно до Постанови Верховної Ради, він припадає на третю суботу вересня. Дата обрана невипадково, адже у вересні 1989 року в Чернівцях відбувся перший фестиваль української сучасної пісні «Червона рута». Тоді українська музика стала голосом національної гідності та свободи. Про це розповіла ведуча заходу Світлана Корчомна.
Пісня, яка звучала навіть на передовій
Щоб разом відзначити День української музики, у виставковій залі музею зібралися однодумці та шанувальники музичного мистецтва. Розпочинаючи захід, присутні згадали захисників і захисниць, завдяки кому мають можливість збиратися разом, вільно розмовляти українською мовою та співати пісень. Світлу пам’ять загиблих героїв вшанували хвилиною мовчання.
Представники молодого покоління, гості тематичного заходу, Максим Ганжа та Владислав Заграєнко дуетом під гітару виконали композицію «Пісня буде поміж нас» з репертуару Назарія Яремчука. Максим – волонтер, старший бойовий медик та володар почесного нагрудного знаку Головнокомандувача ЗСУ «За збереження життя» не тільки спивав, а й взяв на себе того вечора обов’язки звукорежисера. До речі він розказав, як на передовій підбадьорював поранених українськими піснями. Зореслава Клименко, директорка музею, повідомила, що нагороду, яку Максим отримав від головкому Залужного, він довірив і передав в експозицію нашого музею.
Музична історія міста у спогадах її творців
Того вечора у музеї звучала українська музика та й розмови велися навколо неї. Завдяки знаним гостям шанувальники дізналися багато цікавого з історії розвитку української пісні в нашому місті. Спогадами поділився Заслужений працівник культури України, співак, композитор, хормейстер Валерій Григораш. Він розповів про музичні традиції своєї сім’ї, як вчився спочатку в миколаївському культпросветучилищі, а потім у київському інституті культури на паралельних потоках із Левком Дутківськім, засновиком легендарного ВІА «Смерічка». У творчій біографії Валерія Васильовича теж є популярні колективи, яким він дав путівку в життя. У братському будинку культури це був ВІА «Промінь», де також співав наш колишній директор ПК «Енергетик» Аркадій Печенюк. Ансамбль свого часу об’їздив із концертами республіки Прибалтики, Середньої Азії, а також українські міста: Київ, Дніпропетрівськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Марганець, Миколаїв…
Пісня, яку пам'ятають покоління
Коли Валерій Григораш переїхав до міста енергетиків, маестро заснував хор народної пісні «Любисток», а згодом його занесли до каталогу кращих хорових колективів України. Валерій Васильович автор музики цілої низки пісень, зокрема «Южноукраїнського вальсу» на вірші Юрія Узунова. Маестро порадував присутніх своїм чудовим баритоном і виконав цю історичну пісню, без якої свого часу не обходився жодний випускний нашого міста. Його внесок у розвиток культури громади оцінений по заслугах: у 2012 році Валерій Григораш став володарем звання «Людина року», а з 2020-го – Почесний громадянин Південноукраїнська.
Більш ніж чверть віку поряд з Валерієм Васильовичем Лариса Олексіївна – дружина і колега, яка підтримує, розуміє, надихає. Вона теж багато років працювала в ПК «Енергетик», співала, виступала та очолювала хор «Любисток». Під оплески шанувальників подружжя пісенним дуетом побажало усім «Щастя, добра і любові..»
Коли поезія стає піснею
У кожної пісні дві складові: музична і поетична. Хору «Любисток» пощастило, що спеціально для колективу писалися пісні. Місцева авторка Валентина Тищенко не тільки співала в хорі, а й писала вірші, які клали на музику Валерій Григораш та Віктор Тригубов. Поетеса залюбки поділилася з присутніми спогадами та почитала свої твори.
Про роль музики у своєму непростому житті розповіла ще одна цікава особистість Олена Гаврилюк, місцева віршувальниця та колишня староста хору «Любисток». Нещодавно вона подарувала музею свою нову творчу збірку.
Ну а що інші гості? Усі як могли відповідали назві заходу: «Музика, що єднає серця». Вони вгадували за картинками улюблені українські пісні, увслід за ведучою продовжували рядки пісень, ділилися з присутніми сокровенним, пов’язаним з музикою, а наостанок у пам’ять про історичний фестиваль «Червона рута» заспівали однойменну пісню Володимира Івасюка. Це був новий крок у мистецтві – музейний хор.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
