Зореслава Клименко радо відгукнулася на зустріч із журналісткою ЮжкаNews.City. Ентузіазм цієї жінки невичерпний, знання історії рідного краю вражають з перших хвилин спілкування. Музей вона очолює 12 років і він для неї – другий дім. Уявити його без пані Зореслави просто неможливо – вона ніби невід'ємна частина музею.
Тому й не дивно, що тут постійно оновлюють виставки, втілюють нові ідеї, проводять численні заходи.
Вистакова зала
З директоркою ми зустрілися біля входу в будівлю. Знаходиться вона на Музейній площі Южноукраїнська. Це дуже мальовниче місце: знаходиться на схилах Південного Бугу, з нього відкривається неперевершений вид і на річку, і на острів, і на скелі. Кращого місця для місцевого музею годі й уявити. Сам музей невеликий, має всього дві виставкові зали. Кабінет директорки і працівників знаходиться поруч. Довкола багато квітів. Видно, що їх тут люблять.
Зореслава Клименко
Найдавніші експонати
Спочатку ми пішли до першої виставкової зали і хоч в історичному музеї я не вперше, але захоплюючі розповіді цієї жінки змусили мене подивитися на це місце по-іншому. Зореслава з неймовірною цікавістю розповідала про кожен експонат так, що він ніби оживав, а історія ставала ближчою та зрозумілішою.
Музей пишається обломком поховальної стели монгола, який знайшли у Вознесенському районі. Зореслава каже, що археологи досі сперечаються щодо точного віку артефакту. "Ми шукали інші деталі стели, проте не знайшли", – ділиться директорка.
Обломок стели - "Голова монгола"
Іншим цікавим експонатом виявився фрагмент іноцерама, стародавнього молюска. Його спочатку прийняли за рештки динозавра. "Фрагмент панциря велетенського двостулкового молюска-устриці знайшли у Вознесенському районі та передали нам у 2016 році. Вік знахідки, за оцінками фахівців, близько 70 мільйонів років. Ці унікальні істоти жили в океанах крейдяного періоду. Молюск настільки великий, що перевищує зріст людини", – розповіла Зореслава.
У музеї зберігаються артефакти скіфів, сарматів, трипільської культури. Зважаючи на те, що Южноукраїнськ знаходиться в межах колишньої козацької паланки – Буго-Гардівської – у музеї чимало експозицій, присвячених цьому періоду.
Музей наповнювали люди
Історичний музей Южноукраїнська заснували у 2003 році. Проте, найбільшого розвитку він набув саме з приходом Зореслави Клименко. «Усе починалося з пустих залів та ініціативи співробітників, таких як Олена Горох, – згадує Зореслава. – Ми разом збирали старовинні предмети по селах. Люди почали приносити експонати, коли побачили, як розвивається музей». Таким чином тут з’явилися стародавні предмети вжитку: сільськогосподарські інструменти, посуд, праски, картини, меблі, скрині.
А ще – люди приносили і дарували музею давні вишиті сорочки. “Кожна вишивка має свій код, – розповідає директорка музею, – адже кожному регіону притаманний свій стиль вишивання. Ми маємо давній одяг з Київщини, Миколаївщини, Львівщини. Кожна ця одежина просочена історією українців, вона унікальна”.
Давні сорочки
Однією з найцікавіших частин музею є експозиція під відкритим небом. Тут знаходиться військова техніка: літак, гвинтокрил та інші артефакти радянських часів. З дитинства багато хто приходив сюди, щоб розглядати її. Нещодавно Зореслава разом із волонтерами реконструювала літак. У планах – доповнити колекцію сучасними трофеями після закінчення війни.
Експозиція військової техніки під вдікритим небом функціонує з 80-х років
Особливої уваги заслуговують експонати, присвячені російсько-українській війні. Серед них і трофеї з передової. У музеї є куточок пам’яті тих, хто загинув, і тих, хто захищає нашу країну. Ця тема дуже близька Зореславі, адже її чоловік з початку повномасштабного вторгнення боронить Україну. "Ось це окупант Вєня, – жартує директорка, вказуючи на манекен у російській формі. – Цю форму мені передав чоловік із Донецького напрямку. Вєня дуже популярний серед відвідувачів, особливо дітей".
Місце зустрічей громади
З приходом Зореслави музей почав активно займається громадською роботою. Вона організовує виставки та заходи для місцевих жителів, бо переконана, що музей – це не лише експонати.
"Тут ми проводимо різні заходи, майстер-класи, виставки. Нещодавно організували зустріч-дегустацію. До Дня Незалежності запросили виробників крафтової продукції. Наші відвідувачі могли продегустувати смаколики: мед, різні сорти вин, яблук, сирні коники. Були й художні вироби, зокрема й з дерева та шкіри від місцевих талановитих майстрів. Були і вірші, і гумор, і танці з шаблями", – ділиться директорка.
“Нещодавно, до дня фізичної культури, провели спортивний захід. Була естафета з рухливими іграми на подвір’ї музею. У виставковій залі організували цікаву експозицію спортивної атрибутики. Виставили унікальну колекцію картин про спорт від місцевої художниці Марії Ачкасової. Нашим юним відвідувачам дуже сподобалося”, – енергійно розповідає Зореслава.
Незважаючи на малу площу музею, Зореслава активно його популяризує і вдало залучає громадськість до нього. Проте, мріє про розширення експозиційних площ і сподівається на підтримку міської влади після війни. Її головна мета – не лише зберігати історію, а й допомагати сучасникам, особливо військовим та їхнім родинам. Музей під керівництвом Зореслави Клименко не просто зберігає минуле – він стає місцем зустрічей, дозвілля та підтримки громади.
