Напередодні Дня батька редакція ЮжкаNews.City запропонувала мешканцям Південноукраїнська розповісти про своїх татусів. Ми отримали щирі історії від дітей та дружин, які щодня бачать, як їхні чоловіки піклуються про родину, підтримують близьких і дарують відчуття захищеності. У цих розповідях, любов, вдячність і гордість за чоловіків, які для своїх дітей залишаються справжніми героями.

Софія

Софія разом з татомСофія разом з татом

Мені 10 років, і в мене найкращий тато. Його звати Володимир. Він працює рятувальником у державній службі з надзвичайних ситуацій. Тато гасить пожежі у квартирах, приватних будинках, господарських спорудах та на підприємствах. Особливо важко йому працювати влітку, коли стоїть сильна спека і часто горять суха трава, ліси та поля. Тоді рятувальникам доводиться годинами боротися з вогнем, щоб він не поширився на будинки.

Робота мого тата не обмежується лише гасінням пожеж. Рятувальники допомагають тваринам, які потрапили в небезпеку: дістають їх з ям, відкритих люків та з інших важкодоступних місць. Також вони рятують котів, які не можуть самостійно спуститися з високих дерев.

Ще тато допомагає поліції та людям у складних ситуаціях. Наприклад, коли зачинені двері квартири, а всередині людина, яка потребує допомоги. Рятувальники, використовуючи спеціальне обладнання, відкривають двері. Вони також виїжджають на дорожньо-транспортні пригоди, допомагають постраждалим та ліквідовують наслідки аварій.

Крім основної роботи, мій тато проводить цікаві екскурсії для школярів у пожежній частині. Він показує дітям спецтранспорт, спорядження та розповідає, як правильно поводитися під час пожежі та інших надзвичайних ситуацій.

Та навіть між змінами тато продовжує рятувати – тільки вже не людей, а техніку. Він добре розбирається в комп’ютерах, ноутбуках та ігрових приставках. Знаходить несправність і допомагає її усунути. Жартома називаю його рятувальником не лише людей і тварин, а й комп’ютерів.

Я дуже пишаюся своїм татом. Він сміливий, розумний, сильний, і завжди готовий прийти на допомогу. Для мене він справжній герой, адже щодня робить наш світ безпечнішим.

Вікторія

Родина Вікторії - син, донька та чоловікРодина Вікторії - син, донька та чоловік

Мій чоловік Дмитро працює далеко від дому, тому бачимося рідко. Однак це зовсім не заважає йому бути чудовим татом для наших дітей: 15-річного Андрія та 8-річної Ніки. Сьогодні відстань уже не така страшна, коли є телефон і відеозв’язок. Діти можуть подзвонити татові будь-якої миті, і він завжди знайде час вислухати. Дмитро знає, що відбувається в їхньому житті, радіє їхнім успіхам і підтримує, коли щось не виходить. Син дуже тягнеться до батька. Якщо потрібно порадитися або поговорити про щось важливе, телефонує саме йому. Для сина тато людина, якій він довіряє. Ніка теж дуже любить свої розмови з татусем.

Найкращі моменти, коли ми збираємося разом. Тоді діти не відходять від батька: гуляють, жартують, багато розмовляють і просто насолоджуються часом разом. У такі дні особливо видно, як сильно вони люблять одне одного.

Я вдячна Дмитру за те, що він завжди знаходить час для дітей. Бо для них важливо знати, що тато поруч, навіть якщо зараз він далеко.

Надія

Надія з чоловіком та синомНадія з чоловіком та сином

Мій чоловік Олександр за професією будівельник. Кожен його день – важка праця. Проте ми з сином Нікіткою знаємо, найголовніший і найміцніший проєкт Саша будує вдома – це наша родина. Коли я кажу чоловіку, який він у нас крутий тато, він ніяковіє і відповідає: «Та ну, що ти вигадуєш, я ж звичайний». Але для нас у цій «звичайності» ховається справжня суперсила.

Тільки подумати: людина цілий день на будівництві, на різних об’єктах за які відповідає, на ногах, утомлюється так, що ледь доходить додому. Інший би прийшов, ліг на диван і попросив його не чіпати, але не наш татко. Скільки б роботи не було за день, він залишає всю втому за порогом і вдома повністю належить нам. Поруч із ним ми почуваємося в абсолютній безпеці й затишку. Ми знаємо, що наш тато – це наша міцна опора.

У них із сином є свої особливі чоловічі ритуали. Наш тато найкращий у світі кухар, коли треба приготувати щось смачненьке. Тільки він уміє зробити таку хрустку картоплю фрі, обрати в магазині найсвіжіше філе та приготувати смачнющі нагетси, зварити те саме ідеальне какао, від якого Нікітка у захваті. Татко завжди приносить гостинець для сина від «зайчика».

Саша може годинами сидіти з сином і майструвати космічні кораблі чи гігантські будинки. Або грати у м’яча, гойдатися на гойдалці.

Саш, ти кажеш, що ти звичайний. Але для нас ти – особливий. Найкращий, найнадійніший і найрідніший. З Днем батька тебе! Дякуємо за твою важку працю, за смачну картоплю фрі, за вимитий посуд, коли навіть я не встигаю це зробити, за наш спокій і за твою безмежну любов. Пишаємося тобою!

Лілія

Лілія з татомЛілія з татом

Мого батька звати Віктор, йому 48 років. Для мене він завжди був і залишається справжнім героєм. Усе своє життя він присвятив своїй родині – мені та братові. Він завжди знаходив час, щоб підтримати, допомогти, відвезти туди, куди потрібно, і ніколи не ставив власні труднощі вище за наші потреби. Для нас він не просто батько, а людина, на яку завжди можна покластися.

На жаль, доля підготувала важке випробування – тато переніс інсульт і тимчасово отримав інвалідність. Але навіть це не змогло зламати його силу духу. Його велике серце та безмежна любов до родини залишилися незмінними. Ми всі щиро віримо, що одного дня наш тато обов’язково повернеться до свого звичного життя. І знову настане час, коли ми всією родиною вирушимо у подорож, будемо сміятися, відпочивати і створювати нові щасливі спогади.

Для багатьох герої – це люди, про яких пишуть у книжках. А для мене герой – це мій батько Віктор. Сильний, добрий, турботливий і найкращий у світі тато.

Катерина

Андрій разом із синомАндрій разом із сином

Мій чоловік Андрій працює на атомній станції і має власну справу, однак попри свою зайнятість завжди знаходить час для нашого півторарічного сина Романа. Він перший змінював йому підгузки, коли я була після операції. Андрій ніколи не розділяє обов’язки. Завжди дає мені можливість відпочити, беручи на себе турботу про сина: якщо не на зміні, купає та вкладає його спати. Читає казки. Ходить на прогулянки.

Мені пощастило не лише з чоловіком, а з й батьком. Я завжди була татусевою донечкою, відчувала потужну підтримку. Тато і зараз допомагає: вони з мамою залюбки займаються онуком

Читайте також: Батько великої родини: історія Леоніда Арбуза з Південноукраїнська
Читайте також: Татусі, які були у «декреті»: історії лікаря та атомника з Южноукраїнська
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися