Родини зниклих безвісти та полонених захисників Південноукраїнська зі спільноти «Чекаємо» разом із представниками влади зібралися, щоб обговорити створення Алеї Надії. Йшлося не про символи на папері, а про конкретні речі: де саме може з’явитися ця алея, як вона виглядатиме і хто займатиметься її реалізацією.
Зустріч відбулася у п’ятницю, 16 січня, в приміщенні виконавчого комітету міської ради Південноукраїнська. Головною метою було почути позиції родин, зважити пропозиції та зробити перший практичний крок – визначити можливі локації для Алеї Надії.
У ній взяли участь міський голова Валерій Онуфрієнко, заступниця міського голови Марія Дроздова, директорка КП СКГ Лідія Паламарчук, головний інженер КП ЖЕО Станіслав Чабан, фахівчиня зі супроводу ветеранів «Території 4.5.0.» Сніжана Жуля, обласна депутатка та волонтерка Людмила Самчинська та організаторки заходу – медійниці редакції ЮжкаNews.City.
Модераторкою зустрічі стала журналістка Наталя Кравець, вона окреслила, про що і для чого зібралися присутні. Алея Надії – символ віри, пам’яті, підтримки та солідарності. Місце, де громада може зупинитися, згадати, помолитися, подумати й підтримати родини тих, кого досі чекають удома. Наталя Кравець розповіла, що Алеї Надії вже існують у багатьох містах України. Вони різні за формою, але схожі за змістом: це можуть бути стенди з фотографіями та іменами, символічні дерева, стрічки, свічки, прапори, невеликі куточки пам’яті.
Після вступного слова розпочалося обговорення. Однією з перших виступила директорка Південноукраїнського міського музею Зореслава Клименко. Вона звернула увагу на поширений стереотип, ніби меморіали існують лише для вшанування загиблих. Насправді ж, такі простори важливі і для збереження історії, і для підтримки живих.
Зореслава Клименко - директорка міського музею
У Південноукраїнську є свій меморіальний комплекс – велика територія з Алеєю пам'яті, стелою «Чорнобильська мадонна», пам'ятними дошками воїнам АТО й не тільки. На думку Зореслави Клименко, вже зараз комплекс дає можливість об’єднати пам’ять про військових, волонтерів, медиків та інших, хто пройшов крізь війну. Саме тому вона запропонувала розглядати меморіал як можливу локацію для Алеї Надії.
За її словами, на території комплексу є простір для встановлення стендів зі змінними світлинами захисників. Такий формат дає можливість знімати портрети, якщо захисник повертається додому. Зореслава Клименко підкреслила, що це лише одна з пропозицій, а остаточне рішення мають ухвалити з урахуванням думки родин зниклих безвісти та полонених захисників.
– Є конкретне місце: якщо пройти від музею, від пам’ятника воїнам АТО далі, у напрямку стели з тризубом, там є простора ділянка. Це місце дозволяє розмістити портрети, там комфортно збиратися людям, ми там проводимо екскурсії для дітей і приїжджим делегаціям, – мовила пані Зореслава.
Ймовірне місце для Алеї Надії
Варто зазначити, що на території меморіального комплексу встановили систему відеоспостереження, камери якої охоплюють і потенційну локацію Алеї Надії. Це, за словами директорки музею, зменшує ризики вандалізму та дозволяє швидко реагувати на будь-які інциденти.
Міський голова Валерій Онуфрієнко наголосив, що влада готова підтримати будь-яке рішення, яке напрацюють спільно з родинами зниклих безвісти та полонених захисників. Він підкреслив, що всі пропозиції мають бути прораховані з фінансового боку й винесені на голосування.
Валерій Онуфрієнко та Наталя Кравець
Людмила Онощенко, матір зниклого безвісти захисника, розповіла, що спершу їй з чоловіком імпонувала ідея розміщення Алеї Надії в сквері навпроти Палацу культури – біля фігури янгола, де її бачитиме якомога більше людей. Втім, коли вони почали оглядати цю територію уважніше, з’явилися сумніви. Жінка зауважила, що сквер перебуває в занедбаному стані: там не прибране листя, ростуть бур’яни, трапляється сміття. Крім того, є практичні обмеження: під землею проходить теплотраса, що ускладнює будь-яке облаштування, а біля фігури янгола люди постійно годують голубів.
Людмила Онощенко зліва
Після цього родина оглянула територію меморіального комплексу. Алею, що веде безпосередньо до річки, як потенційне місце відкинули відразу через постійний потік людей. Натомість увагу привернула ділянка після обеліска з тризубом, саме та, про яку говорила пані Зореслава.
Свою пропозицію озвучила Валентина Рабченюк, яка чекає на чоловіка та брата.
Валентина Рабченюк посередині
Вона запропонувала розмістити портрети захисників на проспекті Незалежності від колишнього кафе «Жемчужина» до «верхнього» АТБ. Ідея викликала застереження з боку інших родин. Вікторія Буковська наголосила, що Алея Надії – це насамперед простір для тиші й особистого переживання. За її словами, часто виникає потреба просто прийти, постояти біля портрета рідної людини, помовчати, побути наодинці зі своїми думками. Розміщення Алеї вздовж жвавої дороги, де постійно рухаються люди, триває торгівля і панує міська метушня, на її думку, не дасть такого відчуття спокою.
Людмила Сіроклин, яка чекає на повернення сина, висловила ідею облаштувати Алею Надії на бульварі Мрій, а саме поблизу ділянки, де розташований пам’ятник жертвам Голодомору. Втім, під час обговорення ця ідея не знайшла підтримки серед більшості присутніх.
Людмила Сіроклин праворуч
Міський голова порекомендував створити Алею на території біля адмінбудівлі на бульварі Квітковому, 4, де нещодавно суттєво покращили благоустрій. Проте, й ця думка не знайшла підтримки.
Після тривалого обговорення й обміну аргументами учасники зустрічі поступово звузили перелік можливих локацій до двох. Йдеться про територію меморіального комплексу та місце біля Української греко-католицької церкви. Зазначили, що на Алеї Пам’яті обов’язково повинні бути прапор Надії (біло-чорний), прапор «Чекаю» (синьо-чорний) та прапор України. У результаті прозвучала пропозиція винести ці два варіанти на голосування серед родин спільноти «Чекаємо» в їхній групі у вайбері.
Валерій Онуфрієнко дав завдання директорці КП СКГ Лідії Паламарчук підготувати попередній кошторис з урахуванням локації, формату Алеї Надії, кількості стендів, написів і технічних рішень. Для цього запланували виїзди безпосередньо на місця, щоб наочно визначити, де саме і як може бути облаштована Алея. Після узгодження концепції та фінансових розрахунків питання планують винести на розгляд сесії Південноукраїнської міської ради. Орієнтовно це має відбутися у лютому. За словами міського голови, важливо не затягувати процес, щоб у разі підтримки депутатами громада змогла реалізувати проєкт навесні.
Обговорили й механізм збору фотографій захисників для майбутніх стендів Алеї Надії. Звучали різні пропозиції: передавати фото до управління соціального захисту або до міського музею. Втім у ході дискусії зійшлися на іншому рішенні: запропонували, щоб збір світлин здійснював сервісний офіс підтримки ветеранів «Територія 4.5.0». Саме до фахівців цього офісу більшість родин, які чекають на повернення зниклих безвісти чи полонених захисників, звертаються найчастіше.
Тут родини вже мають налагоджений контакт, отримують супровід і підтримку, тож це місце є для них зрозумілим і безпечним. Валентина Богомазова додала, що фотографії мають надавати виключно за згодою родин, адже, можливо, не всі захочуть це робити.
Наше медіа ЮжкаNews.City, яке ініціювало цю зустріч, і надалі інформуватиме громаду про процес створення Алеї Надії, аби ця тема залишалася в полі зору суспільної уваги. Адже Алея Надії – це насамперед не про форму чи елементи благоустрою, а про людей, які чекають. І про віру в те, що всі зниклі та полонені повернуться додому.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
