З 2014 року підприємиця з Южноукраїнська Антоніна Перетяченко регулярно донатила на потреби української армії. Коли російські загарбники розпочали повномасштабне вторгнення, почала діяти активніше. Фінансові можливості стали меншими, адже магазини, якими вона володіє, вже не приносять такого прибутку, як раніше. Тому волонтерка-підприємиця використовує свій фізичний ресурс. У цьому їй допомагають рідні та знайомі.

Антоніна Перетяченко - власниця магазинів в Южноукраїнську та волонтеркаАнтоніна Перетяченко - власниця магазинів в Южноукраїнську та волонтеркаАвтор: Наталя Кравець

– Повномасштабна війна для нас почалася з того, що мій чоловік Олександр набрав у каністри всю солярку, що мав, і ми відвезли її на околицю міста. У соцмережах побачили пост: для трактора потрібне дизпаливо, щоб продовжувати рити окопи. Тоді ж на заправках вже нічого не було, а чоловік завжди зберігав запаси пального. Потім ми замовляли мішки під пісок для укріплення блокпостів. Закуповували металеві чашки, миски для військових. Багато чого робили. Усе, що могли, тому що хочемо бачити Україну вільною та незалежною.

Кікімори зручно плести у магазині

Кікімори Антоніна Перетяченко почала плести навесні 2023 року. До цього – різала стрічки: непотрібні речі брала в місцевому Червоному Хресті, а потім відносила туди клаптики тканини, вже готові для вплітання в маскувальні сітки. Якось підприємиця прочитала оголошення, яке дала спільнота волонтерок «Бугові мавки» про те, що їм не вистачає рук для плетіння сіток. Зайшла до волонтерського осередку й побачила там свою давню знайому – Галину Радиш. Поговорили про потреби.

– Я дуже хотіла допомогти, але не могла бути у волонтерському штабі. Стали з Галиною думати, чим можу стати у нагоді. Вона розповіла, що вдома плете кікімори – маскувальні костюми для снайперів та розвідників. Виявилося, що для такої роботи не потрібно багато місця. Мене це зацікавило. Прийшла додому, розповіла чоловікові, а він того ж вечора зробив дерев’яну рамку для плетіння кікімори. Робоче місце облаштувала у себе в магазині. Так найкраще, тому що вдома зайнята іншими справами, які не можна перенести в магазин – випікаю домашнє печиво та роблю енергетичні батончики. Якщо треба зранку наготувати, то роблю це сама, якщо ввечері – допомагає невістка Вікторія. Готову продукцію віддаємо волонтерці Ользі Нікорі – лідерці групи «Вітамінні смаколики для наших Соколиків». А вона вже передає їх на фронт.

Антоніна Перетяченко із задоволенням плете кікімори та спілкується з покупцями

Ляльками можна донатити

Пані Антоніна ще та рукодільниця, чого тільки не вміють її вправні руки. Вона захоплюється виготовленням м’яких ляльок. На замовлення може навіть копію людини зробити. У воєнний час спрямовує свою творчість на благодійність: її вироби часто розігрують у лотерею в соцмережах, а гроші йдуть на ЗСУ.

– Таким способом я роблю внесок у Перемогу. Від військових надходить багато запитів. Вони на нас розраховують. А ми докладаємо всіх зусиль. Уся моя сім’я допомагає, хто чим може. Чоловік разом з колегами виготовляє буржуйки, син донатить, невістка – разом зі мною. Дуже важливо, що у нашої родини одна мета – аби наші захисники й захисниці повернулися додому живими.

Це лише маленька частинка того, що зробила Антоніна Перетяченко на благодійний аукціон

Добрі справи притягують добрих людей

Плетіння кікімор пані Антоніні спочатку давалося важко. Потім набила руку, і справа почала просуватися швидше. Згодом з’явилися помічниці: колега-підприємиця Ольга Горобець і давня знайома Валентина Кузьменко. У такому складі волонтерки виготовляють у середньому одну кікімору за тиждень.

– Галина Радиш дає викрійки з сітки та матеріал, а ми лише ручок своїх докладаємо, й виходить таке диво. Наші кікімори використовують військові, які зараз у різних куточках боронять Україну.

Бувають термінові замовлення на маскувальний костюм, коли доводиться відкласти геть усі справи. Одне з таких – кікімора зі джутових ниток «суха трава». Її пані Антоніна зробила сама. Для цього розпускала мішковину й по ниточці нав’язувала на сітку. За кольором підходили саме старі мішки. Волонтерка позбирала їх серед знайомих, але цього не вистачило. Тоді у соцмережах зробили пост про потребу. Вся Україна відгукнулася. Звідки тільки не надсилали мішки, каже вона. З таких сіл, що навіть ніколи про них не чули. Нині волонтерки мають на складі чималі запаси мішковини.

Зараз Антоніна Перетяченко та її помічниці плетуть вироби переважно зі спандбонду – легкого синтетичного матеріалу. Невістка Вікторія щодня ріже матеріал на смужки розміром 23 на 2 см. Навіть якщо їх є вдосталь, вона робить про запас. Каже, що ножиці натирають руки, але то пусте.

Вікторія Перетяченко щодня бере в руки ножиціВікторія Перетяченко щодня бере в руки ножиціАвтор: Наталя Кравець

– Коли покупці заходять до магазину і бачать, як я плету, цікавляться, що це таке. Я розповідаю. Хтось підтримує словом, а хтось питає, як можна пожертвувати кошти. Для цього я встановила на видному місці скриньку. На ці кошти з підприємицею Катериною Касьяновою, яка активно займається благодійністю, закуповуємо ліки, грілки та інші необхідні речі для наших захисників і захисниць, що наразі на передовій.

Скринька для пожертв на ЗСУСкринька для пожертв на ЗСУАвтор: Наталя Кравець

Читайте також: Удень навчає дітей, увечері плете кікімори: історія освітянки-волонтерки з Южноукраїнська

Життя військових важливіші за всі свята

У холодну тору року Ольгу Горобець зігріває думка про те, що вона може зробити внесок у перемогуУ холодну тору року Ольгу Горобець зігріває думка про те, що вона може зробити внесок у перемогуАвтор: Наталя Кравець

Три місяці тому до магазину пані Антоніни зайшла колега-підприємиця Ольга Горобець. Кікіморна справа її неабияк зацікавила, вона вирішила теж долучитися до команди. На фронті воює племінник Ольги, тому вона знає, як важливий надійний тил.

Пані Ольга раніше плела з волонтерками маскувальні сітки, але їй невигідно зачиняти магазин у робочий час. А тут така нагода: перебувати на робочому місці та ще й бути корисною військовим. Рамку, на яку натягує сітку для плетіння, зробила з картини. Чоловік набив цвяшків.

– Торгівлі зараз немає, натомість є багато вільного часу для плетіння. Ось в’яжу рукав, а ще є шапочка. Плету кікімори щодня, навіть коли велике свято. Життя військових важливіші за всі свята, – розчулено розповідає Ольга Горобець.

Читайте також: Вільний час – для ЗСУ: два Олександри Бірковські виготовляють консерви на фронт

Це не просто маскувальний костюм, а й оберіг

Валентина Кузьменко мріє, щоб швидше закінчилася війнаВалентина Кузьменко мріє, щоб швидше закінчилася війнаАвтор: Наталя Кравець

Не може стримати сліз і Валентина Кузьменко – ще одна учасниця цієї невеличкої команди. Вона від початку повномасштабної війни робить посильний внесок у спільну справу. Побачила, що Антоніна Перетяченко ріже стрічки – давай і собі. Та почала плести кікімори, пані Валентина – теж, хоч і було трохи лячно, адже ніколи не тримала в руках гачок. Місце для плетіння облаштувала вдома, готові деталі заносить пані Антоніні у магазин.

– Завжди думаю про те, щоб вони залишилися живими, щоб ці кікімори допомагали їм стати невидимими для ворога. Це не просто маскувальний костюм, а й оберіг. Буває, наче й хочеться полежати, але якщо є замовлення, думаю: оце я тут відпочиваю, а як же вони там – на війні? Крім цього, щомісяця виділяю певну суму зі своєї пенсії на придбання потрібних речей. Кожен із нас може наближати Перемогу. Я це роблю так, – ділиться Валентина Кузьменко

Вплітаю кожну ниточку з молитвами

Антоніна Перетяченко навіть під час розмови не припиняла плести кікіморуАнтоніна Перетяченко навіть під час розмови не припиняла плести кікіморуАвтор: Наталя Кравець

Волонтерки виготовляють кікімори саме такі, як замовлять військові. Зараз переважно просять маскування кольору сухої трави або білого з сірими плямками. Однак бувають і особливі прохання, наприклад, «мокре дерево». Такі костюми використовують для того, аби стати невидимими серед голих дерев. Подібні завдання теж під силу, потрібно лише трохи фантазії та додаткового матеріалу зі старих речей.

– Хочеться крилами накрити їх усіх… Вплітаю кожну ниточку, кожну стрічку з молитвами. Намагаюся якнайшвидше виготовляти кікімори, пекти печиво. Наші захисники і захисниці мають знати: про них думають і піклуються, їх чекають, – наголошує Антоніна Перетяченко.

Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу

Читайте також: «Червона Калина Півдня» шиє дощовики, плете сітки, виготовляє снеки та окопні свічки для ЗСУ
Читайте також: Маскувальна сітка-велетень для потужної зброї поїхала з Южноукраїнська на передову
Читайте також: Вздовж лінії фронту на межі виснаження - волонтери з Южноукраїнська везли військовим допомогу
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися