Наразі на наших очах твориться історія. Усі ми так чи інакше учасники подій, що відбуваються в Україні. Кожен самостійно має визначитися зі своєю позицією. Южноукраїнка Ольга Нікора рік тому зробила свій вибір і присвятила себе волонтерству. Ця тендітна молода жінка згуртувала коло себе й інших добродійок. Разом створили групу під назвою «Вітамінні смаколики для наших Соколиків».
Ольга Нікора, лідерка групи «Вітамінні смаколики для наших Соколиків», в нашій редакції
Не покладаючи рук, волонтерки виготовляють домашнє печиво й хліб, вітамінні суміші та багато іншого, щоб підсилити військових на передовій. Але їхні справи не лише солодкі. Вони також збирають кошти та закуповують необхідні для захисників речі: амуніцію, одяг, медикаменти тощо.
Коли в 2022 році почалася повномасштабна війна, Ольга Нікора регулярно перераховувала кошти на рахунки благодійних фондів. Однак іноді були думки: чи повністю можна довіряти цим організаціям, чи дійде допомога саме туди, куди потрібно? Южноукраїнка прагнула робити більше, ніж просто донатити – долучитися до волонтерської когорти. Підказав брат Дмитро. Із сім’єю він мешкає в Одесі й організовує забезпечення оборонців медикаментами.
– Я спитала у нього: «Ти розумієш, кому відправляєш цю допомогу? Ти впевнений, що вона доходить до хлопців на передову?». Він розповів, що співпрацює з волонтером із Первомайська – Олександром Молдованом, який також є депутатом Миколаївської облради та людиною з великим серцем. Він особисто доставляє допомогу бійцям на передову, тому сумнівів не може бути. Тоді я подзвонила Олександру Молдовану і сказала: «Я в темі. Хочу співпрацювати з вами».
Починала новоспечена волонтерка зі збору продуктів для українських військових на Херсонському напрямку. Тоді там відбувалися запеклі бої, й наші воїни дуже потребували допомоги. Ольга публікувала в інтернет-мережах пости, в яких просила приносити продукти, гроші та інші речі. Люди відгукнулися, переважно це були знайомі, друзі та родичі. Активістку з самого початку підтримала й мама – Катерина Кас’янова. Своєю автівкою вона допомагала доньці збирати та перевозити те, що давали люди. Потім у власному гаражі це все комплектували. Олександр Молдован забирав готові коробки, коли їхав на передову з гумвантажем.
Завантажили допомогу на фронт. На фото: Наталя Задера, Олександр Молдован, Ольга Нікора, Катерина Кас'янова
– Тоді 20 коробок з їжею для мене було дуже багато! Зараз у нас зовсім інші обсяги. Мама мене постійно підтримує в усьому, що стосується волонтерства. У неї власна справа – магазин. Її клієнти також долучилися й приносили багато чого безпосередньо в бутік. Згодом ми перестали збирати їжу. Почали закуповувати речі для хлопців: рукавички, берці, турнікети та інше, все те, що вони просили.
Ольга Нікора розповіла, що з самого початку її підтримують Наталя Задера та Ольга Топольнік. Про цих двох жінок волонтерка ладна багато говорити. Пані Наталя – майстриня на всі руки: вона шиє, в'яже, пече. Мабуть не має такого чого б не в силі була зробити ця тендітна жінка. Пані Ольга спроможна пекти борошняні вироби великими об'ємами. Так, на одну з поїздок на Бахмут вона самотужки виготовила 85 хлібин, 230 пиріжків і 250 булок!
Ольга Топольнік
Одного разу в Ольги виникло бажання приготувати щось для оборонців. Вона подумала й вирішила, що це має бути смачний поживний перекус, який наповнюватиме енергією та нагадуватиме про дім. У соцмережах кинула месендж про потребу в горіхах, цукатах, родзинках, меді, насінні з гарбуза та соняха.
Люди підтримали: хтось приносив вже лущені горіхи, хтось – ні. Донька з мамою били їх власноруч, тато Ігор теж осторонь не стояв. Він, хоч і має серйозні проблеми зі здоров’ям, але завжди допомагає, чим може. Потім усе подрібнювали ножем і заливали медом. Вийшло зо два десятка баночок з солодкою вітамінною сумішшю. Військовим цей смаколик настільки сподобався, що попросили ще. Обсяги домашнього виробництва стрімко збільшувалися до 150-170 баночок на 250-300 грамів. В холодну пору року також робили суміш для імунітету: імбир, лимон, мед. Великі об'єми потребували й більше рук. Долучилися інші небайдужі: Вікторія Тихоступ, Вікторія Буковська та її матуся, Оксана Булавіна.
Через пів року волонтерської діяльності в Ольги вже сформувалася невеличка команда. Це десяток активних жінок, які готові були в будь-який час дня і ночі діяти, якщо в цьому була потреба. Спільним рішенням створили групу і назвали її «Вітамінні смаколики для наших Соколиків». Офіційно Ольга Нікора як волонтерка не реєструвалася. Вона стверджує, що діє за покликом серця, а все інше – другорядне.
– Без команди нічого б не вийшло. Вони – неймовірні! Пишаюся, що співпрацюю з Оленою Палій, Тетяною Паламарчук, Аліною Гуценко, Наталією Задерою, Оленою Жураківською, Лідією Петренко, Любов’ю Петренко, Валентиною Бень, Світланою Захаровою, Оленою Іщенко, Ольгою Топольнік, Катериною Воробйовою, Катериною Касʼяновою, Зоєю Наумчук. Сімʼя Андрія та Галини Лопушняків робить сальтисон нашим хлопчикам. Ірина Попенко постійно надає сало, шкварки, смалець і фінансово підтримує. Хто не може щось робити, підтримує грошима. І всі вони дуже скромні. Афішувати свої справи не люблять.
За словами Ольги, вона також тісно взаємодіє з волонтерськими організаціями в Южноукраїнську. Суттєву підтримку їй надає ГО «Бугогардова СіЧ», яку очолює Маргарита Попенко. Плащі, маскувальні сітки та інше добродійка отримує від ГО «Червона Калина Південь» та спільноти «Бугових мавок». Також є співпраця з ГО «Побратими України».
– Коли збираємо передачу на передову, волонтер Іван Подніколенко дає нам продукцію. Він сам виготовляє тушківку та консерви, і в нього є ще ціла команда дівчат, які готують вареники, котлети, голубці, холодець, вінегрет, олівʼє та багато інших страв. А наша група дає Подніколенку печені смаколики. Ось так допомагаємо один одному. Також хочу сказати про Олександра Бірковського. Він із сином ще з 2014 року робить тушківку, іриску, сушить рибку. Ми теж з ним співпрацюємо.
Ольга розповіла, що до неї військові вже напряму звертаються про допомогу. Пильна жінка спочатку перевіряє інформацію, щоб упевнитися, що це дійсно військові, бо, виявляється, розвелося багато шахраїв, зауважує співрозмовниця.
– Запам’ятайте, якщо вам пишуть і просять скинути гроші на картку, не ведіться. Військові ніколи не просять грошей, вони просять, щоб їм привезли конкретні речі. Ми допомагаємо всім незалежно від того, звідки воїн: з Херсона, Донецька, Миколаєва чи Южноукраїнська. Але якщо це не пікапи, тому що в нас таких можливостей немає. За місяць можемо зібрати близько 80 тисяч гривень. Зараз наша група закупила на Донецький напрямок 8 гідраторів для води, 10 сумок, 60 турникетів, 10 пар кросівок ще 6 відшивають.
Останнім часом кошти збирати стало складніше, ніж раніше, зауважує пані волонтерка. Їй доводиться постійно вигадувати щось цікаве, щоб стимулювати людей донатити. Наприклад, розіграти іграшку ручної роботи в лотерею. Ольга щодня звітує в групі у Вайбері. Тримає маленьку спільноту в курсі всіх подій. Комунікує з 24/7.
Народ втомився і трохи розслабився, каже Ольга, але ж війна не закінчилася. Тому маленька групка волонтерок напоготові. Буває таке, що доводиться терміново вночі щось готувати, тому що вранці вже треба це передати. Пусте, що майже кожна з добродійок має ще й основну роботу та сім’ю. Там, на передовій, оборонці потребують їхньої турботи. Багато хто вже понад рік не покидав фронт, хлопцям важливо відчувати, що їх не забули, про них піклуються. Тоді й сили з’являються боротися далі.
– Іноді дуже важко. Навіть втрачала свідомість від виснаження, але я знаю, навіщо це роблю. Якби не військові, то не уявляю, що з нами було б. Дехто каже: «Вони ж сто тисяч отримують». Але у них є також сім’ї, котрі треба забезпечувати, до того ж військові багато чого закуповують для себе за свої ж гроші. Кажуть: «Тільки ж збирали гроші на берці, а тепер знову?» Відповідаю: «А ви побудьте в тих умовах, у тому взутті. На що воно стане схоже?» Кажуть: «Держава ж має забезпечувати армію!» Так, держава має забезпечувати, але ж усі ми знаємо… Військові самі кажуть: якби не люди і волонтери, то війна вже давно була б програна. Тому це найменше, що ми можемо зробити для них.
Захисники теж високо цінять працю волонтерів. Вони постійно надсилають фото-звіти, підписані словами вдячності прапори. У квітні нинішнього року Ольга Нікора отримала знак народної пошани «Волонтер України» та подяку. Але вона не вважає це власною заслугою. Каже, що в її особі відзначили усю команду й зазначає, що докладатимуть усіх зусиль, щоб наблизити Перемогу.
Після нашої бесіди, наступного дня, Ольга Нікора зібрала найактивніших волонтерок групи «Вітамінні смаколики для наших Соколиків». Така колективна зустріч відбулася вперше. Увечері після трудового дня всі зібралися біля будинку, де проживає Лідія Петренко. Про цю неймовірну волонтерку в інвалідному візку ЮжкаNews.City писала раніше. Отже зробили колективне фото та поспілкувалися. Ми поставили по кілька запитань кожній добродійці. Вони дійсно дуже скромні, відповідали не дуже охоче й не вважають себе якимись особливими.
Бліц-інтерв'ю з волонтерками
Дружна жіноча команда «Вітамінні смаколики для наших Соколиків»
Тетяна Паламарчук – медикиня на пенсії. Жінка займається випічкою та допомагає підібрати потрібні медикаменти для військових. У групі «Вітамінні смаколики для наших Соколиків» з січня нинішнього року.
– До цього я самотужки виготовляла окопні свічки і розносила по волонтерським організаціях. Потім побачила в інтернеті, що є така група і чергову партію свчок віднесла їм. Подумала: якщо вони возять смаколики, то будуть і свічки возити. Так налагодилася наша співпраця. Вони ліпше знають, що хлопцям потрібно, адже контактують з ним напряму. Мені болить Україна. Я не можу фізично допомогти на фронті, тому допомагаю тут. Чим можу: донатю, молюсь, випікаю, ходжу по аптеках закуповую ліки, – поділилася досвідом пані Паламарчук.
Світлана Захарова волонтерством займається, з початку 2022 року. До групи «Вітамінні смаколики для наших Соколиків» вступила взимку нинішнього року. Жінка готує для українських захисників східний смаколик – пахлаву.
– Катя Кас’янова розповіла мені про цю групу. Печу з молитвою і прошу Матір Божу, щоб оберігала їх. Їм дуже тяжко там, хоч з’їдять щось смачненьке. Пахлава дуже поживна, енергії вистачить надовго, – розчулено підсумувала пані Світлана.
Наталя Задера активна та непосидюча, має золоті руки. З початку повномасштабної війни вона шукала таку ж активну людину, щоб разом робити добру справу.
– Спочатку приносила те, що робила одним волонтерам. Потім знайшла Олю. Роблю все, що треба. Це все для хлопців. От стоїмо ми з вами зараз балакаємо. Завдяки кому ми можемо це робити?...– рішуче промовила пані Задера.
Олена Палій з активістками вже рік. В соціальних мережах побачила Олін заклик і долучилася. Взимку пані в’язала носки для ЗСУ. Трохи пекла борошняні вироби. Її син наразі теж на фронті.
– Нав’язала 65 пар носків, були навіть 48 розміру. Зараз допомагаю переважно фінансово. Купую серветки, маргарин, цукор та інше. Я вже на пенсії, але працюю, тому маю таку фінансову можливість. Хоч трішечки, хоч міліметр, хоч секундочку долучитися до цієї справи. Тут он які подружки (показує на Лідію Петренко). Як можна, дивлячись на неї, нічого не робити? – зауважила пані Олена.
У Любов Петренко рідний брат служить в ЗСУ. Вона допомагає військовим і вірить, що інші волонтери допоможуть її братові.
– Роблю це заради Перемоги. Щоб наші хлопчики їли домашню випічку і набиралися сили. Починала з того, що плела маскувальні сітки, – розповіла пані Любов.
Олена Жураківська долучилася до когорти добродійок не так давно, близько двох місяців тому. Вона пече булочки та пряники.
– Працюю в садочку разом з Любою Петренко. Вона розповіла чим займається і я сказала, що те ж хочу долучитися. Все задля Перемоги. Хлопцям тяжко, треба якісь домашні смаколики, – пояснила пані Олена.
Катерина Кас’янова розповіла, як підтримувала доньку, коли та вирішила зайнятися волонтерством. Спочатку було важко, каже, збирали малесеньким частинками. Багато людей не довіряли. Відгукувалися переважно рідні та друзі. Зараз вже інша справа – Оля має команду, разом легше.
– Коли закінчиться війна, щоб ми собі не докоряли, що нічого не зробили. Наші хлопці захищають нас, вони мають бути впевнені, що про них дбають і чекають їх вдома. Ми щирі українки: що можемо, тим і допоможемо. І днями і ночами робитимемо добру справу. Заради Перемоги. Українських жінок не перемогти, – безапеляційним тоном сказала пані Катерина.
Якщо ви дочитали до кінця цей допис і у вас виник поклик серця долучитися до волонтерської когорти «Вітамінні смаколики для наших Соколиків», заходьте на сторінку цієї групи у Фейсбуці. Бажаєте допомогти фінансово, донатьте на картку:
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
