Незважаючи на те, що міська влада зверталася до мешканців громади за новими потенційними назвами Южноукраїнська, прихильники Південноукраїнська і Гарда продовжують відстоювати свої варіанти. Ось і група южноукраїнців направила відкрите звернення до секретаря Южноукраїнської міської ради Олександра Акуленка та комісії з перейменування. Пропонуємо ознайомитися з іхніми аргументами на користь Південноукраїнська.

Шановний Олександре Анатолійовичу! Шановна комісія!

Звертаємося до Вас з приводу перейменування нашого міста. Південноукраїнськ – історично і географічно достовірна, однозначна, інформативна, унікальна, 100-відсотково українська назва нашого міста, яка відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» відповідає нормам правопису та стандартам державної мови.

Читайте також: Південноукраїнськ чи «Рибний завод»? Думки щодо перейменування Южноукраїнська

З 48 років від заснування 32 роки існує в незалежній Україні. Історія 48-річного нашого міста проста і зрозуміла, і немає місця для історичних маніпуляцій.

В 1975 р. на будівництво АЕС приїхали люди: колишні комуністи, колишні комсомольці, безпартійні, які народилися і жили під шаленим тиском комуністичної пропаганди і кегебешно-репресивного апарату.

1 грудня 1991 р. всі ті, хто будував наше місто, мешканці міста на всеукраїнському референдумі добровільно і свідомо в своїй переважній більшості зробили свій вибір, проголосувавши за Незалежну Україну, чим зробили перший крок до відродження Української Держави.

Наше місто побудовано посеред південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, на 360 км на південь від Києва, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом, особливо зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС живила Україну світлом, якого так не вистачало Україні.

Читайте також: Южноукраїнська більше не буде. Яка нова назва для міста вам до вподоби? Опитування

Тому наше місто має бути названим на честь нашої АЕС! Оскільки зараз ми живемо в умовах російської військової агресії, пропонуємо розглянути процес перейменування нашого міста в мілітарному контексті. Військова служба починається з присяги.

І всі 32 роки громадяни нашого міста, які були призвані на строкову військову службу і прийняті на військову службу за контрактом у мирний час, мобілізовані і добровольці у воєнний час, працівники поліції, ДСНС складали присягу на вірність народу України.

В контексті повномасштабної війни росії проти України важко буде пояснити нашим захисникам і захисницям, які зі зброєю в руках б’ються з нашим споконвічним ворогом, чому наше місто має називатися «Гардом» на честь козаків Бугогардівської паланки «Єя імпєраторского вєлічєства войска запорожского нізового», які добровільно складали присягу російським імператрицям та імператорам, брали активну участь у загарбницьких війнах московії і фактично допомагали московитам створювати імперію, втрачаючи при цьому залишки державності, свою церкву і волю народу України.

Якщо звернемося до історії, то побачимо, що запорожці ще з 1711 р. шукали шлях, як потрапити під протекцію росії. Цьому сприяв засновник Нової Січі Іван Малашевич – організатор повернення Війська Запорозького з-під османського протекторату до російської імперії: «Малашевич був щиро відданий російському государеві й, очевидно, вважав своїм обов’язком так чи інакше повернути запорожців на попереднє місце під скіпетр російської держави».

Про це пишуть Д.І. Яворницький у книзі «Исторія запорожскихъ казаковъ 1686-1734», О. Ковальова у науково-популярному дослідженні «Бугогардівська паланка».

Але 23 квітня 1734 року Пилип Орлик, автор першої української Конституції, звернувся з листом до запорізького товариства, що настав час для звільнення вітчизни від московського тиранського ярма задля створення Української держави. (Текст листа додається).

Не зважаючи на аргументи Пилипа Орлика, запорожці проігнорували його, та, в надії на милість руської імператриці, направили Орлику листа, в якому відмовились від пропозиції Пилипа Орлика і повідомили, що це не москва їх кличе до себе, «а самі козакі чєлобітния посилалі к царскому вєлічєству с неотступнимі просьбамі прінять запорожцев «до прєжнєй ласкі і мілості». «Въ заключеніе же письма запорожцы просили Орлика оставить ихъ совершенно въ покоеи не писать больше никакихъ писемъ, такъ какъ они теперь уже подданные не крымского хана, а русской императрицы, которой будут служить до последних дней своей жизни «изъ рода в родъ и становиться за счастливое владеніе ея и всего христіанского посполитого народа» (Д.І. Яворницький «Исторія запорожскихъ казаковъ 1686-1734»).

Визнавши себе підданими російської імператриці і склавши їй добровільно особисту присягу 1734р., запорожці фактично увійшли до складу російської армії. Військо Запорозьке низове мало підпорядковуватися київському генерал-губернатору і щорічно отримувати платню у розмірі 20.000 крб. У 1734 році після 25-річного перебування під владою кримського хана Військо Запорозьке низове повернулось під російську протекцію.

У березні запорожці заснували Січ на річці Підпільній, а в жовтні були приведені до присяги на вірність імператриці анні іоанівні, «і тоді в саму Січ відрядили генерал-майора Тараканова для оголошення запорожців підданими Росії.

Тараканову доручили кілька тисяч карбованців для передачі товариству на будівництво нової Січі, про що особливо клопотався давній доброчинець запорожців, граф фон Вейсбах».

За період з 1734 по 1775 рік запорожці, в тому числі і Бугогардівської паланки, складали присягу на вірність імператрицям і імператорам кожного разу, коли зходив на престол наступний імператор. Регіон Бугогардівської паланки слід розглядати в контексті Російської держави, до якої вона належала. (Ковальова О.Ф., «Бугогардівська паланка», стор. 60) «Жодна з російсько-турецьких воєн часів Нової Січі не пройшла, не зачепивши Бугогардівську паланку.

Козаки паланки брали участь у всіх кампаніях, найважливіших вирішальних битвах воєн 1735-1739 та 1768-1774 рр. Обов’язком паланкової старшини була мобілізація козаків і посполитих до військової служби та трудової повинності.

Для курінних, січових козаків не існувало ніяких повинностей, крім служби державної та курінної. У першій вони «за присяжною своєю посадою і вірністю», отримавши царський указ, негайно збиралися по куренях, озброювалися та за їхнім «нарядом» сідали на коней і виступали в степ». («Бугогардівська паланка» О. Ковальова, ст.78).

«У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу…. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків» (Ковальова О.Ф., стор. 57), про що свідчить наказ № 5 «Присяги Війська Запорозького Низового 1762 року» (стор.26), що є у вільному доступі в мережі інтернет.

У 1775 р. московські війська підступно напали на Запорізьку Січ і зруйнували її після вирішальної допомоги запорожців москалям у московсько-турецькій війні.

Читайте також: Південноукраїнськ? Гард? Історична експертна оцiнка назв, якi претендують на нову назву мiста

До самого зруйнування Нової Січі військо запорізьке низове перебувало на службі у московитів. Зараз наша країна платить дуже велику ціну за помилки минулого.

У зв’язку з цим, вважаємо, що надати місту назву «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового, що присягали російським імператорам і брали участь в російських загарбницьких війнах за Крим є виявом неповаги до тих, хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором і знущання над пам’яттю тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність.

Звертаємо Вашу увагу, що згідно з п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»: «Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, забороняється».

Тобто назва «Гард» навіть не має висуватися як варіант назви нашого міста, бо суперечить цьому Закону. І ще, дуже недоречно зараз, під час війни з росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна» на радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин! Звернення підписали Лілія Запольська та ще 28 южноукраїнців.

Читайте також: Відповідь доктора історичних наук на статтю «Південноукраїнськ чи «рибний завод»?»
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися