Дискусія про перейменування Южноукраїнська триває. На звернення Лілії Запольської, підписане ще 28 южноукраїнцями, відгукнувся краєзнавець Олександр Васильович Шива. Він цікавиться історією нашого краю та є автором декількох книжок, а саме: «Історія села Великосербулівка», «Німці Єланівчини», «Реабілітовані історії» і навіть збірок віршів. До речі, О.В. Шива допомагав у виданні книги «Миколаївщина козацька». Три роки тому краєзнавець переїхав до міста енергетиків, де мешкає й зараз, тому йому не байдуже, як буде називатися Южноукраїнськ. Тож, читайте та приєднуйтеся до обговорення.

Олександр Васильович ШиваОлександр Васильович Шива

Вважаю за необхідне відгукнутись на звернення пані Л. Запольської та ще 28 южноукраїнців. І ось чому. Назва Южноукраїнськ (Південноукраїнськ) є штучною, вигаданою, бо як територія, місто аж ніяк не південь України. Чисто географічно – це в 133 кілометрах від офіційного географічного центру країни, що поблизу містечка Шпола Черкаської області.

Далі. У авторів «Звернення…», на мою думку, є недостатньо аргументів на користь свого варіанту назви міста. І щоб якось їх підкріпити, зроблено спробу очорнити альтернативну від опонентів назву Гард, вдаючись до маніпуляцій, витягів з праць відомих авторів про славне Українське козацтво.

Не буду звертатись до праці Д.І. Яворницького, а стану на захист доброго імені О.Ф. Ковальової. Особисто знайомий з цією чудовою жінкою, істориком, філологом, краєзнавцем, збирачем українського південного фольклору.

До речі, восени вона зустрічатиме ювілей (народилась у 1933 році). Октябрина Федорівна – авторка праць «Миколаївщина козацька», «Бугогардівська паланка», «Та йде чумак дорогою», «Криниці-рятівниці» та багатьох інших.

Сьогодні Ковальова завершує працю про визвольний рух на Миколаївщині у 1919-1921 роках. Шкода, що вона з родиною з березня 2022 року в евакуації аж у Нідерландах. У «Зверненні…» зроблено посилання на книгу «Бугогардівська паланка» до сторінок 60, 78, 57. Перше (с. 60): взято з абзацу одне речення, що відображає бажання дописувачів, а не думку автора, яка вказує, що саме Бугогардівська паланка була на межі земель трьох держав.

Тому її слід розглядати не як віднесену до Польщі чи Туреччини, а до росії. Друге (с. 78): взято два абзаци початку розділу про мобілізацію козаків на війни росії з Туреччиною, що не надає повного змісту і думки автора (О.Ф. Ковальової), яка намагалася показати саме примус козаків до участі в війнах. Третє (с. 57): подано посилання на 1762 рік, коли козаки присягали імператриці, а в самому розділі йдеться про населення паланки.

Знову вирвано з контексту, як кажуть. Читаючи «Звернення…», складається враження, що Українське козацтво – якась негативна сторінка нашої історії. За трьохсотлітнє існування Запорізької Січі були такі роки, коли козаки потрапляли під владу північного сусіда. Чим це закінчувалось – відомо. Згадайте Батурин 1708 року, руйнацію Січі 1775 року.

Чи не нагадує сьогодні це Бучу, Ірпінь, Бахмут?.. І в завершення «любителям» «копирсатися» в нашій історії. Перечитайте ще раз повний текст «Бугогардівської паланки» і в додачу – роман «Людолови» З.П. Тулуб, яка за нього отримала 10 років таборів у 1937 році. Роман влада визнала націоналістичним, бо авторка вперше художньо написала і показала суть українського козака-воїна, який з жорстокістю знищував ворогів своєї землі. Чи саме не так сьогодні наші воїни відстоюють незалежність? Слава ЗСУ! Слава Україні!

О.В. Шива, житель Южноукраїнська

Читайте також: Наше місто має бути назване на честь Південноукраїнської АЕС. Звернення южноукраїнців до мерії
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися