У Вознесенську є місце, де ветерани та їхні родини отримують не лише допомогу, а й нові можливості для розвитку. Це Veteran Family Hub, з яким Южноукраїнська громада уклала меморандум про співпрацю, тож його можливостями можуть користуватися й наші ветерани.

Про створення простору, його програми, партнерства та особисту мотивацію розповіла ЮжкаNews.City головна спеціалістка відділу у справах ветеранів та їх сімей Вознесенської територіальної громади Марина Фоміних.

Марина Фоміних та Лариса Торжинська, начальниця відділу у справах ветеранів та їхніх сімей Вознесенської ТГМарина Фоміних та Лариса Торжинська, начальниця відділу у справах ветеранів та їхніх сімей Вознесенської ТГАвтор: з архіву Марини Фоміних

– Пані Марино, як з’явилася ідея створити Veteran Family Hub у вашій громаді?

– Спочатку наш простір мав іншу назву, але кілька ветеранів звернули увагу, що у слові є літери, схожі на символіку країни-агресора. Ми обговорили це разом і вирішили перейменувати простір на Veteran Family Hub. Для нас важливо, щоб ветерани відчували, що це місце про них і для них. Ми завжди запрошуємо їх до обговорень, спільно визначаємо, які ініціативи варто розвивати, які проблеми потребують вирішення.

– З якими викликами Ви зіткнулися на етапі запуску хабу?

– Найперше, потрібно було створити відділ у справах ветеранів. Ми з колегою Ларисою Михайлівною буквально виборювали ці посади у межах штатного розпису. Це був третій рік повномасштабної війни, і потреба у такому напрямі стала очевидною.

Ми провели опитування серед ветеранів, щоб зібрати реальні потреби, розробили мапу послуг, створили партнерську раду з питань ветеранів. Приміщення надала громада, ремонти та облаштування здійснили завдяки донорським і державним коштам. Складнощі були, але мотивація й підтримка громади допомогли все реалізувати.

– Хто був ключовим партнером у створенні простору?

– Міжнародні донори. Зокрема, Проєкт ООН за підтримки уряду Німеччини профінансував більшу частину ремонтних робіт. Данія зараз активно підтримує Миколаївську область, і саме завдяки цьому ми змогли відкрити хаб.

Велику роль відіграло й керівництво громади, яке розуміє важливість створення ветеранського простору.

– Розкажіть детальніше про програми, які Ви зараз розвиваєте у ветеранському просторі.

– У цьому році ми сфокусовані на таких проєктах: юридичні консультації для родин зниклих безвісти, підтримка ветеранського бізнесу, соціальна адаптація ветеранів та їхніх родин.

Також у нас функціонує спортивна зала «Адапт», яка обладнана з урахуванням безбар’єрності. Торік за підтримки USAID навчали тренера з адаптивного спорту, закупили спортінвентар. Цього року продовжуємо розвиток залу, облаштовуємо роздягальні, душові, туалети, докуповуємо тренажери.

Наталя Кравець
Наталя Кравець
Наталя Кравець
Пані Марина демонструє ремонтні роботи в роздягальні спортивної зали «Адапт»

– Чим ваш хаб відрізняється від подібних ініціатив у сусідніх громадах?

– Ми не сприймаємо інші простори як конкурентів. Усі працюють для спільної мети. Але якщо говорити про відмінності, то наш хаб є опорним для цілого району. До нас приїжджають ветерани навіть з інших громад, бо тут більше можливостей, ресурсів і партнерських напрямів. Ми відкриті до співпраці.

– Як люди реагують на появу такого простору?

– Реакція дуже позитивна. Люди відчувають, що це не просто офіс, а місце підтримки. Ми активно інформуємо громаду, роздаємо візитівки з контактами фахівців, розміщуємо інформацію на сайті міської ради. Багато родин звертаються за допомогою, а громадські організації долучаються до наших ініціатив. Наприклад, агенція економічного розвитку допомагала писати проєкти, а Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти підтримує наш юридичний напрям.

Автор: Наталя Кравець

– Які труднощі зараз стоять перед вами в роботі?

– Найбільша – це запуск реабілітаційного центру. Ми вже на фінальному етапі, але підрядники трохи затягують завершення робіт. Також буває складно залучити ветеранів: хтось вважає, що не заслуговує на допомогу, хтось боїться, хтось соромиться. Поступово ця недовіра минає.

Є й системні виклики: налагодження роботи фахівців супроводу, узгодження підпорядкованості. Ми вчимося, звертаємося по менторську підтримку до колег з інших міст, і це дає результати.

– Як Ви оцінюєте співпрацю з місцевою владою та Міністерством у справах ветеранів?

– З місцевою владою у нас дуже тісна співпраця. Саме громада ініціювала створення хабу й фінансово долучається до його розвитку. Ми також постійно комунікуємо з Мінветом: звітуємо, відповідаємо на запити, ділимося досвідом. Важливо, що держава фінансує заробітні плати фахівців супроводу ветеранів. Це дає змогу громадам створювати такі команди без додаткового навантаження на місцевий бюджет.

– Які плани на майбутнє?

– Хочемо завершити облаштування реабілітаційного центру та провести всеукраїнські змагання з плавання серед ветеранів. Продовжимо розвивати адаптивний спорт і ветеранський бізнес, бо саме ці напрями допомагають людям відновлювати сили й знаходити своє місце в житті. Також працюємо над програмами для родин чинних військовослужбовців, адже підтримка має починатися ще під час служби, а не лише після неї.

Вознесенська мiська рада
Вознесенська мiська рада
Вознесенська мiська рада
Реабілітаційний центр «Sanitas Vita». Відкриття центру планується до кінця 2025 року.

– Пані Марино, що для Вас особисто означає робота у ветеранському просторі?

– Це не просто робота, це покликання. У 2022 році я поставила собі питання: що я можу зробити для своєї країни? І зрозуміла, що хочу бути корисною людям. Я вивчала психологію воєнного часу, працювала кейс-менеджеркою, допомагала родинам загиблих отримати статус членів сім’ї загиблого захисника.

Це складна, але людяна робота. Я відчуваю, що саме тут можу бути максимально потрібною. І поки наші захисники на фронті, ми тут, у тилу, маємо робити все, щоб підтримувати їх і їхні родини.

– Що б Ви порадили громадам, які тільки планують відкрити подібні хаби?

– Не боятися починати. Питати поради, шукати менторський супровід, вчитися у колег. Навіть невелика громада може створити свій простір підтримки. Головне розуміти, що це необхідність часу. І поки держава фінансує такі напрямки, треба користуватися цією можливістю. Почати, діяти, об’єднуватися.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися