Південноукраїнець став одним із найсильніших сумоїстів у світі: історія Анатолія Хлюстіна
Анатолій Хлюстін – сумоїст із Південноукраїнська. За свою спортивну кар’єру отримав чимало нагород різного ґатунку. Має звання майстра спорту міжнародного класу. Цьогоріч у складі національної збірної представляв Україну на Чемпіонаті світу в Таїланді і став срібним призером в особистій першості (вагова категорія до 100 кг) та бронзовим – у командних змаганнях. Про шлях до професійного спорту, враження від світових змагань Анатолій розповів ексклюзивно для читачів ЮжкаNews.City.
Анатолію Хлюстіну 28 років. Він наполегливий і вважає, що може досягти будь-якої цілі. У людях передусім цінує чесність. Його не лякають травми, які він отримує у професійному спорті, каже, що за все потрібно платити. Без тренувань не уявляє свого життя.
Анатолій Хлюстін не лише професійний спортсмен, а й військовий. У 2020 році підписав контракт і долучився до лав Національної гвардії України. Наразі проходить службу в 30 полку НГУ на посаді інструктора з фізичної підготовки і спорту. У 2022 році у роті спеціального призначення стояв на захисті Південноукраїнська, коли ворог підібрався надто близько до міста.
З побратимами.
Шлях до фіналу
Чемпіонат світу з сумо, який відбувся у Бангкоку 13- 14 вересня, зібрав близько 300 учасників із 29 країн. У ваговій категорії до 100 кг за місце у фіналі боролися 23 учасники. У вирішальний тур Анатолій Хлюстін вийшов після важкої сутички з киргизьким борцем. Саме тоді отримав травму: надірвав біцепс стегна. Фізичний біль не завадив південноукраїнцю стати срібним призером.
– Перед фіналом японський друг перемотав мені ногу жорстким еластичним бинтом, і це дало змогу вийти на килим. Відчую, що міг би стати чемпіоном, якби не ця травма. Цього року був мій дебют в особистих змаганнях на такому рівні. Два роки тому, у 2023-му, представляв Україну в Японії в командних боях. Тоді ми вибороли друге місце.
Цього року був мій дебют в особистих змаганнях на такому рівні.
Крім одиночних боїв у Бангкоку також були і командні. І тоді вже вагова категорія не мала значення, можна було зустріти суперника значно важчого, розповідав Анатолій Хлюстін.
Він згадав, як на чемпіонаті Європи у травні 2025 року, йому випало боротися з поляком вагою під 200 кілограмів. Південноукраїнець тоді програв, однак на тих же змаганнях переборов грузина, який мав понад 170 кілограмів. На цьогорічному Чемпіонаті світу команда Анатолія посіла третє місце.
Україну на Чемпіонаті представляли близько двадцяти спортсменів з різних куточків країни. Щоб опинитися серед учасників, сумоїст із Південноукраїнська пройшов серйозний відбір. Спочатку – Чемпіонат України, де став першим. Потім, у травні в Будапешті – Чемпіонат Європи, де виборов «срібло», поступившись у фіналі болгарському борцю. Цікаво, що саме цей суперник програв південноукраїнцю у Таїланді і став бронзовим призером.
Чемпіонат України.
Чемпіонат Європи.
Три тренування на день
Підготовка до світового чемпіонату була серйозною, іноді виснажливою. Анатолій тренувався двічі на день, додаючи ще й зарядку, фактично – три заняття щодня. Потім 10 днів проходив навчально-тренувальний збір на олімпійській базі у Кончі-Заспі.
– Велика подяка моєму наставнику Юрію Тімашкову, молодим тренерам і партнерам по залу, які допомагали готуватися. На службі хлопці ставали у спаринги зі мною, підсилювали морально і фізично. Всі, хто знав, що я готуюся, підтримували мене. Завдяки розумінню керівництва військової частини, я мав можливість тренуватися та їздити у відрядження. А вони тримали кулаки за мене.
Щоб виїхати на змагання, потрібно було оформити чимало документів. Процес складний і довготривалий, але, за словами Анатолія, навмисно ніхто не перешкоджав у цьому. Поїздка в Таїланд зайняла близько тижня і була сповнена як позитивними, так і негативними моментами.
Чемпіонат Європи. Анатолій співає гімн.
Складна дорога і непрості суперники
Через атаку дронів у Польщі аеропорт у Варшаві закрили, і українська команда чекала вильоту пів доби. Потім була затримка в Катарі, і знову рейс перенесли на дванадцять годин. Із запізненням на добу спортсмени дісталися Бангкока. Анатолій уперше побачив цю екзотичну країну та її столицю. Каже, що дуже сподобалося там. Він трохи шкодує, що не вдалося побувати на запланованих екскурсіях через затримку в дорозі, а потім – через травму ноги.
Південноукраїнець також поділився спогадами про розмови із закордонним колегам щодо війни в Україні. Йому доводилося пояснювати, як насправді все відбувається.
Фото з Чемпіонату світу.
– Розмова про війну зайшла, коли згадали Всесвітні ігри 2022 року. Мене запитали, чому я тоді так погано виступив. Я пояснив, що спортсмени з інших країн тренувалися в спеціальних умовах, а я не спав і не мав змоги готуватися через початок повномасштабного вторгнення: коли ворог підійшов до мого рідного міста, і ми стояли на захисті. Багато хто навіть не в курсі, що по цей час щодня нас обстрілюють ракетами і дронами. Вони знають, що є війна, але думають, що це не постійно. Для мене, як військового, болісно таке чути.
У Бангкоку Анатолій зустрівся із російськими сумоїстами. Він давно знає їх по змаганнях. Цього разу вони виступали під прапором Киргизстану. Зі слів південноукраїнця, була напруга під час спільних тренувань. Однак він намагався не провокувати неспортивну поведінку ні зі свого боку, ні з боку суперників.
– Ми їм показали, що ми, браття, козацького роду! Ця перемога була особливо приємною.
– Ми ігнорували їхні спроби спілкуватися. Не вступали з ними у контакт, хоч вони цього хотіли. Можна було багато чого їм сказати про те, хто вони і що вони, але ми стримувалися. Як на мене, вони навіть не відчувають провини за те, що відбувається в Україні. Мабуть, вважають, якщо вони не військові і не беруть безпосередню участь у війні проти України, то й не мають нести відповідальність. Однак, на мою думку, мовчання – це знак підтримки.
У боротьбі за вихід у фінал Анатолій переміг одного росіянина, а його колега Святослав здолав іншого. Для українських спортсменів – це було принципово. На ці зустрічі, за їхніми словами, налаштовувалися найбільше.
Дитинство, спорт, звання
Анатолій почав займатися спортом у шість років. Спробував різні види боротьби у дитячо-юнацькій спортивній школі. З теплом та усмішкою він згадує той час.
Перші змагання із сумо були теж у 12-річному віці. Анатолій каже, що йому припало до душі сумо, тому що об’єднує різні школи боротьби: дзюдо, самбо, греко-римську, вільну боротьбу. Кожен має свою базу, і цікаво знаходити підхід до суперника.
Хлопцеві подобалося брати участь у змаганнях, особливо за кордоном. До повномасштабного вторгнення були збори в інших країнах: тренувалися в горах Грузії, їздили Європою тощо. Спортивне життя настільки захопило Анатолія, що він став професіоналом.
Наразі в Анатолія Хлюстіна є можливість отримати почесне звання Заслуженого майстра спорту України. Три медалі зі світових Чемпіонатів (Японія у 2023 і Таїланд у 2025) можуть стати провідниками в цьому.
– У нашій спортшколі є чотири Майстри спорту міжнародного класу – Юрій Юрійович Тімашков, Роман Романюк, Карина Адилханян і я. Якщо все вийде, то буду першим, хто виконає заслуженого майстра спорту України.
Про тренера
Анатолій Хлюстін з тренером Юрієм Тімашковим.
Аби стати спортсменом такого рівня, потрібен хороший наставник. Анатолія з дитинства тренував Юрій Тімашков. Чимало південноукраїнців знають цю людину, яка виховала чимало чемпіонів. З особливим теплом відгукується про Юрія Миколайовича й Анатолій Хлюстін. Каже, він був не лише вчителем, а й другом. Маючи великий досвід тренерської роботи, може знайти підхід до кожного свого вихованця.
Юрій Тімашков свого часу неабияк вплинув на самооцінку Анатолія та надихнув його. Сумоїст загадав про ту знакову розмову, коли тренер викликав його і тет-а-тет пояснив хлопцю, що той має потенціал. Сказав, що вірить у нього, та що потрібно працювати над собою, аби досягти результату.
– На змаганнях почуваюся впевненіше, коли Юрій Миколайович поряд. Він завжди підкаже, як правильно налаштуватися на суперника. Він знає про мене все, адже з самого дитинства веде.
Анатолій розповів, що на Чемпіонаті світу в Таїланді йому дуже не вистачало поряд тренера. А ще сказав, що трохи прикро було стояти на другому місці й чути гімн Монголії, а не України. Борець завжди не тільки слухає, а й співає головну пісню нашої країни.
– Попри все я вважаю, що срібло – це теж хороший результат. Друге місце серед найсильніших спортсменів світу.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
