Цьогоріч ми відзначаємо ювілейну, п’ятдесяту річницю з початку будівництва нашого міста й атомної електростанції.
На жаль, останні роки в умовах війни, коли Україна та українці, героїчні ЗСУ відстоюють незалежність і нашу свободу в боях проти жорстокого, цинічного ворога (це сучасна рашистська рф), місто живе в тривозі і напрузі. Знакова для нашого міста річниця сприймається з гіркотою.
На жаль, втрачаємо земляків-воїнів ЗСУ, які віддали життя за Україну. Вічна їм пам’ять і слава. Але все ж історію будівництва на прибузькій землі навіть у такий трагічний і складний період необхідно пам’ятати.
У квітні 1975 р. розпочато будівництво міста й енергокомплексу. Пригадаємо, хто і як будував житло та інші об’єкти інфраструктури.
Будівництво Костянтинівки-2, майбутнього міста Південноукраїнськ. Травень, 1977 рік
Для будівництва міста навесні 1975 р. була створена дільниця домобудівного комбінату м. Прип’ять (ДБК-3), яка приступила до спорудження об’єктів у першому мікрорайоні. Керували дільницею Євген Кісімес та виконроб Іван Супряга. Уся дільниця складалася з 30 будівельників.
Для виконання великих обсягів робіт у квітні 1977 р. на базі дільниці було створене будівельне управління: БУ-3 ДБК-3, а з березня 1978 р. відкрився місцевий домобудівний комбінат - ДБК-4, до складу якого входив завод КПД (перший директор Аркадій Сабанцев).
У період максимального навантаження ДБК-4 керували Микола Носко, Іван Махота, Микола Василенко. ДБК-4 за потужністю був другим в області після домобудівного комбінату Миколаєва. Чисельність персоналу ДБК-4 становила до 600 працівників.
На початку житлові багатоповерхівки споруджувались із залізобетонних конструкцій і комплектуючих, що постачалися з різних міст: Бурштина, Прип’яті, Курахово і навіть з Тольятті (ДБК-1).
Бригада М.К. Юрчука на будівництві житла
Монтаж першого житлового будинку із залізобетону місцевого заводу КПД розпочався 7 квітня 1978 р. Це була дев’ятіповерхівка на 252 квартири з будівельним номером 26 (будинок № 7 на проспекті Соборності).
Дев'ятіповерхівка на 252 квартири (проспект Соборності, 7). Сучасний вигляд. Це перший будинок, який збирався із залізобетонних блоків місцевого заводу КПД.
Монтаж конструкцій довірили бригаді Омеляна Веліта. Першу панель змонтували Віктор Паненко та Євген Шимко. На будівництві об’єктів майбутнього міста енергетиків одночасно були задіяні 10-15 баштових кранів. З цього можна судити про масштаби будівництва.
Бригада штукатурів-малярів під керівництвом Надії Гейко на спорудженні дев'ятиповерхівки з будівельним номером 26 (нині будинок №7 на проспекті Соборності).
Успішно працювали бригади Омеляна Веліта, Валентини Веліт, Марини Кузьміченко, Валерія Васильковського, Бориса Соломенцева, Лева Поткіна, Івана Стрюкова, Надії Гейко, В’ячеслава Полянічева, Михайла Сольського, Ганни Погрібної, Тетяни Гикавої, Марії Москаленко та інших. Під керівництвом досвідчених очільників Івана Супряги, Валерія Назарова, Володимира Лебедя, Ганни і Зіновія Павлів тощо.
Окрім ДБК-4, житло для свого персоналу будували ЕЮМ (Микола Костенко) ПУ і КМУ ТЕМ (Юрій Бузевич, Анатолій Жуковський), ДАЕМ (Владислав Білоцерковець), СУ «Дніпробуд» (Едуард Семенов). Ці ж організації брали участь у спорудженні об’єктів міста загального призначення. Соцкультпобут будували підрозділи Управління будівництва (УБ) ПУАЕС (Григорій Соседенко) силами Пром-1 (Микола Василенко, а в подальшому БУ «Житлобуд»).
Успішно трудилися бригади штукатурів-малярів Євдокії Красовської; Галини Чернікової; Ніни Побєжимової, монтажників Леоніда Топчія, Миколи Лужанського та інші під керівництвом виконробів: Любові Бушуєвої, Юрія Єлісеєва, майстра Валентини Дворніченко.
Безпосередньо відповідали за спорудження об’єктів міста заступники начальника Управління будівництва ПАЕС Володимир Загорський, Борис Кузнецов, Віктор Скубко і начальник БУ «Житлобуд» Анатолій Захаров.
Від замовника контроль за будівництвом здійснювали куратори управління капітального будівництва АЕС: Євген Побєжимов, Тетяна Влащенко, Тетяна Монахова, Василь Оверко; керівники відділів Володимир Рибаков, Володимир Касьянов, головний інженер УКБ Володимир Соловйов. Темпи й обсяги будівництва вражали. Наприклад, в 1986-1987 рр. планувалося введення в експлуатацію до 40 тисяч м2 житла плюс низки соціальних об’єктів, освоївши при цьому до 12 мільйонів рублів (у сучасних цінах – до 500-600 мільйонів гривень). Це вже історія. Коротка публікація не дозволяє нагадати прізвища всіх будівельників, але всі вони заслуговують на увагу та добру пам’ять.
Ще велика повага до діяльності начальника дільниці ЖКУ з озеленення Василя Кравчука і куратора ВКБ ПАЕС Тетяни Влащенко, завдячуючи яким наше місто має чудове озеленення. Велика заслуга в цьому й Альберта Бунова.
Багатьох згаданих у публікації людей вже немає серед нас, інші тихо проживають на пенсії в нашому місті або в містах України, а деякі й за кордоном.
На жаль, вже нема домобудівного комбінату ДБК-4 і заводу крупнопанельного будівництва КПД. Управління будівництва ПАЕС у складі будівельних дільниць також не існує. Зупинила свою діяльність низка спеціалізованих монтажних організацій. Але є люди, які будували і творили.
Зараз місто продовжує розбудову, проте вже не такими темпами, як раніше. Незважаючи на війну, успішно працює ПрАТ «Юженергобуд» і спеціалізовані організації.
Слава всім службам, енергетикам і будівельникам, комунальникам, які в умовах війни забезпечують життєдіяльність нашого міста і надійність роботи енергокомплексу! Дякуємо доблесним ЗСУ, які відстоюють наше право на свободу, можливість жити і працювати! З 50-річчям від початку будівництва міста Південноукраїнськ та ПАЕС! Мирного неба над Україною!
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
