Південноукраїнці вже милуються яскравим стінописом на вулиці Енергобудівників. Попри те, що композиція не завершена, вона має ефектний вигляд. Художники поспішають, аби впоратися до Дня міста, святкування якого призначено на 23-24 травня. Погода вносить корективи в роботу муралістів та це їх не лякає.
Перехожі зупиняються, щоб помилуватися стінописом.
Митці з Івано-Франківська Інна Базюк та Олексій Постульга розповіли про себе та проєкт, поділилися враженнями від нашого міста, не відриваючись від роботи: в люльці на висоті дев’ятиповерхового будинку.
Автором ескізу для південноукраїнського стінопису є Олесь Базюк – професійний художник та засновник експериментального художнього об’єднання «ЕХО». Свого часу митець закінчив кафедру монументального живопису Львівської Національної академії мистецтв. Має чимало творчих проєктів, співпрацює з міжнародними агентствами, такими як USAID, з Українським культурним фондом. Наразі митець виконує замовлення для Збройних Сил України, тому до своєї команди в Південноукраїнську він доєднається трохи згодом, а поки що над муралом працюють його дружина Інна Базюк і Олексій Постульга – член творчої команди.
Інна Базюк і Олексій Постульга
– Це і права, і ліва рука Олеся. Олексій Постульга – художник із Харкова. Ми познайомилися в Івано-Франківську, коли він з родиною переїхав туди через війну, – розповідає Інна Базюк.
Під час розмови Олексій не припиняє працювати: заправляє фарбою краскопульт, і з-під його руки з’являються нові пелюстки квітки. Малюнок збільшується на очах. Художники використовують акрилову фасадну фарбу. Готове зображення покриють лаком для тривалого захисту від вигорання.
– Якби було риштування, можна було б погратися ще й пензлями. Оскільки працюємо в люльці, це трохи ускладнює процес, бо вона гойдається від вітру. До того ж обставини вимагають швидко вести лінію. Завдяки розпиленню фарба відразу підсихає і дрібний дощ не зіпсує малюнок. Від сильного дощу ховаємося, припиняємо роботу, – ділиться нюансами художниця.
Це гіперреалістичне зображення має відгукуватися в серцях людей, спонукати до внутрішнього діалогу, вважає Інна Базюк. За задумом, квітка – це молоде квітуче місто. Хрестик з ниткою в голці, яка просилена в полотні стіни, символізує початок нової спільної історії, яку ми творимо з повагою до предків. Вони передали нам знання, в основі яких було глибоке пізнання та спостереження за природою.
Думка про те, що цікаво було б зупинитися в Південноукраїнську та краще познайомитися з містом і його мешканцями в Інни Базюк виникла ще декілька років тому, коли вони з чоловіком добиралися в деокупований Херсон з мистецьким проєктом.
– Нам дуже сподобалася АЕС, як вона ввечері виглядала – світилася. Я сказала, що приємно було б тут побути якийсь час. Так і сталося. Ми досліджуємо кожне місто України, де опиняємося. Це, напевно, про мости. Про те, що колись нас роз’єднували. У нас в Україні все прекрасно. Нам треба просто більше спілкуватися. Можливо, через мистецтво, культуру. Показати, що нас об’єднує, а не роз’єднує. Отже про мости. Між нами вони налагодилися ще минулого року: Олесь малював в Мостиськах, і там ми познайомилися з делегацією з Південноукраїнська, – ділиться спогадами Інна Базюк.
Інна Базюк - мисткиня.
Пані Інна відзначила, що мешканці Южноукраїнської громади можуть насолоджуватися тим, чого інші не мають – унікальною природою. Їй сподобалися великі зелені двори з гарними квітниками. А ще художницю вразило, що в нашому маленькому містечку є мистецька школа.
– До ювілею міста побажаю мешканцям любові. Щоб не було у нас внутрішньої ворожнечі, внутрішнього ворога, який з’їдає зсередини. Кожному треба починати з себе: робити добрі вчинки, об’єднуватися, любити своє місто, яке, до речі, мені надзвичайно сподобалося, – щиро побажала Інна Базюк.
А художник Олексій Постульга здивований мінливою погодою у Південноукраїнську. Саме місто роздивитися ще не встиг через напружену роботу, проте оцінив краєвиди, які відкриваються з даху багатоповерхівки.
Селфі з художниками на добру згадку про щире спілкування.
У місцевих пабліках можна почитати різні думки щодо нового муралу в місті. Хтось дуже дякує за красу. Хтось вважає: не на часі, бо війна. Хто правий – важко визначити. Але згадується стародавнє українське село, де навіть у найтяжчі часи люди розмальовували свої хатинки, ставили охайні паркани, садили садки. Мабуть, це зашифровано в коді нашої нації: сміливість, волелюбність і охайність.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
