Немає зараз в Україні родини, якої б не торкнулася війна. І хоча кожна має свою історію, разом легше ділитися болем, підтримувати одне одного та не втрачати надії. У Південноукраїнському міському історичному музеї 28 серпня відбулася тепла зустріч «Повернення, якого ми чекаємо». Захід присвятили до Міжнародного дня зниклих безвісти, який в усьому світі відзначають 30 серпня.
На зустріч запросили родини військовополонених та зниклих безвісти захисників. Відгукнулися і прийшли до музею шестеро жінок та один чоловік. Захід також підтримала громадська організація «Захист Держави».
У залі лунала спокійна музика, а на окремому столі була розміщена символічна інсталяція «Місце, яке чекає». Захід відкрила наукова співробітниця музею Світлана Корчомна.
– За кожним зниклим безвісти є родина, дім, фотографія, голос, який пам'ятають. У кожного очікування є ім'я.
Учасникам запропонували подумки назвати ім'я того, кого вони чекають. Після цього в залі оголосили хвилину Тиші. Для багатьох ця мить виявилася непростою – присутні не стримували сліз.
Однією з частин зустрічі стало спільне плетіння синьо-чорного браслета «Між небом і землею». Учасники передавали одне одному нитки та промовляли слова «Віра», «Надія», «Любов».
Синій колір символізував небо та надію, чорний – невідомість і час очікування. Ним обв'язали сувій «Листа Надії», який родини написали під час попередньої зустрічі. Сувій запечатали жовтою стрічкою і маленьким дзвіночком.
Також учасники створили аромамішечки-обереги для дому. Для них використали сухі трави – м'яту, чорнобривці, чебрець та звіробій. Кожен обирав запах, який асоціюється з рідною домівкою, теплом і затишком.
Пізніше до зустрічі долучився пастор церкви Євангельських християн-баптистів – Валентин Васильєв. Він поспілкувався з родинами та підтримав їх теплими словами.
– Не можна постійно перебувати у стані смутку. Треба вміти й радіти життю, щоб мати сили зустріти, обійняти, – сказав пастор.
Валентин Васильєв процитував Святе Письмо та разом із присутніми помолився за повернення військовополонених і зниклих безвісти.
На завершення він показав присутнім відео з літнього безкоштовного дитячого табору «Стражі Королівства», що проходив на території церкви, – щоб трохи підбадьорити учасників зустрічі та нагадати про мирне життя, яке триває заради дітей.
Після молитви присутнім запропонували просто обійняти одне одного. У залі, де поруч були портрети захисників і речі, що нагадують про війну, цей простий жест став важливим для кожного.
Потім разом чаювали.
Люди спілкувалися, ділилися думками та просто були поруч одне з одним. Наприкінці зустрічі пісню Святослава Вакарчука «Обійми» виконав військовослужбовець Національної гвардії України Петро Гончар.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
