Нещодавно я мала зустріч із місцевою амбасадоркою донорства Ядвігою Мутовкіною. Вона не просто підтримує ідею донорства, а як може намагається втілювати її в життя. Ця соціально активна громадянка власним прикладом і своєю щирістю надихнула не одну людину поповнити лави донорів. Серед інших – і свого сина.
Пані Ядвіга розповіла, що почала здавати кров вісімнадцятирічною працівницею «Фрегату» в сусідньому з нашим містом Первомайську, куди доля закинула її з радянської Прибалтики. Продовжила в Криму, Литві та Латвії, де мешкала в різні періоди свого життя. Переїхавши в 90-х роках до незалежної України, вже мала статус Почесного донора. Завершила «кар’єру» добровільної безоплатної донації крові в Південноукраїнську.
Маючи обмеження за віком, почесна донорка-інтернаціоналістка сама вже не здає кров, зате як може піклується про чинних донорів. Про відзначення найактивніших з них упродовж декількох років поспіль клопоталася перед місцевою владою, соціальними службами та громадськими організаціями. Обґрунтованість її аргументів, завзятість у відстоюванні донорських прав обеззброювали чиновників і переконували нерішучих.
День 14 червня ставав маленьким святом місцевого рівня, вшануванням скромних людей, чия кров рятувала життя інших. Із вдячністю Ядвіга Казимирівна згадує підтримку своїх ініціатив міським осередком Червоного Хреста, підрозділами соціального захисту Південноукраїнська, депутатами міськради за мирних часів.
Реалії сьогодення, на жаль, не налаштовують на святкування, адже п’ятий рік в Україні триває розв’язана Росією війна. Але донорство крові нині – один із найцінніших внесків, які тільки може зробити цивільна людина. Пані Ядвіга просить не чекати надзвичайних новин. Щоб у критичний момент кров уже була, донори мають приходити постійно, діючи на випередження. Ветеранка донорства закликає: «Здавайте кров раз на кілька місяців – і ви особисто забезпечите комусь шанс вижити».
До нинішнього року донори могли скористатися певними узаконеними заходами заохочення (пільгами). Зокрема почесні мали право на доплату до пенсії – 10% від прожиткового мінімуму (близько 320 грн на місяць). Починаючи з 26 січня 2026-го, «привілеї» трансформувалися. Після цієї дати новачки-почесні таку виплату не отримують. Це передбачено перехідними положеннями чинного закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові». Ті, хто встиг оформити статус раніше, зберігають її пожиттєво. Водночас органи влади на місцях можуть запроваджувати пільги в своїх громадах за рахунок місцевих бюджетів.
Найцінніші зараз – моральні аспекти. Покликання і визнання. Почесний статус відчиняє двері до співтовариства донорів, надає пріоритет у деяких медичних питаннях і просто наповнює життя сенсом. У часи, коли система крові функціонує на межі, такі люди стають справжніми героями тилу.
Південноукраїнка Ядвіга Мутовкіна продовжує мотивувати і заохочувати. А на завершення нашої розмови цитує сказані кимось із однодумців слова: «Донор може подарувати комусь ще один день народження, ніч під зірками, побачення, хвилину сміху, розмову з близькою людиною – ще один шанс».
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
