У п’ятницю, 24 квітня, відбувся ще один великий обмін: з російської неволі на рідну землю повернулися 193 українських захисника. Серед звільнених – південноукраїнець Євген Боднар. Ми поспілкувалися з його матір'ю – Наталею Боднар.

Євген служив у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді. У 2024 році разом із побратимами опинився в районі населеного пункту Іванівське на Донеччині, поблизу Бахмута. Пробув там недовго, а з 14 серпня припинив виходити на зв’язок. Вже 16 серпня родина отримала сповіщення, що з 15-го його вважають зниклим безвісти. За словами матері, жодної додаткової інформації тоді не було.

Євген Боднар під час проходження військової службиЄвген Боднар під час проходження військової служби

Згодом сім’я натрапила в Telegram-каналах на фотографії, які свідчили, що Євген перебуває в полоні. Пізніше з’явилися нові знімки та відео. З цих матеріалів стало зрозуміло, що військових захопили бійці підрозділу «Ахмат» (так звані кадирівці). Спочатку їх утримували на території Луганської області, а згодом перевезли до Грозного. Через деякий час родина побачила відео за участю Євгена, записане в полоні.

Пані Наталя розповідає, що рідні передали знайдені фото й відео до СБУ, Національного інформаційного бюро та Координаційного штабу. Втім, за її словами, ці матеріали не стали офіційним підтвердженням полону, тому що російська сторона цього не визнавала, Євген і далі перебував у статусі зниклого безвісти, хоча з неофіційних джерел було відомо, що він у полоні.

У січні 2025 року Євгену вдалося зателефонувати до мами через Telegram. Він тоді сказав: «Мама, я живий, я повернуся, ти мене чекай. Ми всі віримо, що повернемося в Україну, і ти вір». За словами пані Наталі, розмова тривала лише кілька хвилин, після чого зв’язок обірвався.

Після цього жодних новин родина тривалий час не отримувала. Інформація з’явилася у березні 2025 року, тоді з Чечні повернувся один із звільнених військових. Він привіз список полонених, які там залишилися. У таких списках, за словами матері, зазначають прізвище та ім’я бранця, дані його батьків, а також контактний телефон і домашню адресу. У цьому переліку були й дані про Євгена та його сім’ю.

– У березні цього року подзвонила Ірина Верещук, мені особисто, і сказала, що мій син, Євген Боднар, потрапив у список. Сказала готуватися і чекати, і поклала слухавку. Я тоді не зрозуміла, про який саме список ідеться: чи визнаним полоненим, чи на обмін, – розповіла мати військовослужбовця.

Євген Боднар на фото по центруЄвген Боднар на фото по центруАвтор: Наша громада

– Мені прийшло повідомлення у «Дії» від Координаційного штабу, що захисник Боднар Євгеній вже в Україні, що він потрапив в обмін. Написали: чекайте, скоро буде вдома. Це була п’ятниця, десь близько 12-ї години. Приблизно за пів години мені передзвонили зі штабу і підтвердили це. Також мої знайомі дівчата поїхали на обмін у Чернігів і сказали, що бачили мого Женю, що він справді вийшов з автобуса. Вони одразу скинули фотографію. Тоді я вже була повністю впевнена, що мій Женя тут, – ділиться щемливими моментами пані Наталя.

Євген другий виходить з автобуса. Це саме те фото, яке пані Наталі надіслали подружкиЄвген другий виходить з автобуса. Це саме те фото, яке пані Наталі надіслали подружкиАвтор: надала Наталя Боднар

Мати захисника говорить, що можливість зателефонувати одразу на кордоні мають не всі звільнені, а лише ті, до кого підходять журналісти. За словами Євгена, він теж хотів скористатися цим шансом, але не наважився. Пізніше він розповів: «Мама, я хотів підійти до кореспондентки, але там було дуже багато хлопців і зовсім мало часу. Я боявся запізнитися на автобус і залишитися там».

Першими ж словами сина після звільнення були: «Мама, я вже вдома, я в Україні».

Наталя Боднар розповідає, що після повернення з полону Євген пробув у Чернігові до ночі. Там військові мали змогу прийняти душ, переодягнутися. Їм видали телефони для зв’язку з рідними. Після короткого відпочинку їх розподілили по різних реабілітаційних центрах залежно від роду військ. Євген поїхав до Вінницької області.

Пані Наталя передає враження сина: «Нас дуже гарно зустрічали по дорозі: люди стояли з прапорами, транспарантами. Коли ми перетнули кордон, там були і представники Координаційного штабу, і поліція, і просто багато людей. Усюди була підтримка.»

На запитання про стан здоров’я сина мати відповідає: «Звичайно, він схуд приблизно на 25 кілограмів, це дуже помітно. Але загалом він говорить, розуміє, пам’ятає». Також, пані Наталя додає, що для Євгена важливо відчувати підтримку: «Йому дуже приємно, що надсилають привітання, що про нього пам’ятають. Дзвонили і з його роботи, і з моєї».

Редакція ЮжкаNews.City щиро вітає Євгена та його маму Наталю. Бажаємо захиснику якнайшвидшого відновлення та повернення у рідне місто.

Чекаємо на кожного і віримо, що всі наші обов’язково повернуться додому.

Читайте також: Мій Сину! Вір у себе так, як вірю в тебе я! Історія Світлани Жерміль, яка дочекалася сина з полону
Читайте також: З полону повернувся захисник із Південноукраїнська Вадим Саричев: перші подробиці та емоції матері
Читайте також: Повернення додому: з полону визволили чотирьох захисників із Південноукраїнська
Читайте також: Південноукраїнськ — місто, яке чекає: у центрі з’явилися нові прапори
Читайте також: Підтримка не має ціни: історія Лідії Дмитрик, мами захисника звільненого з полону
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися