Напередодні Великодня (у суботу 19 квітня) додому повернулися 277 українських військових, яких утримували в російському полоні. Серед них четверо наших земляків із Південноукраїнська: Микита Граждан, Ростислав Клинішков, Гліб Михайліченко та В’ячеслав Зайцев. ЮжкаNews.City поспілкувалася з мамами Микити та Гліба й дізнався трохи деталей.
Микита Граждан
Микита Граждан до полону
– За кілька днів до обміну я вже відчувала, що він повернеться. Було стільки знаків: снився мені, знайомим, у всіх чатах писали про можливий обмін, – згадує пані Майя.
У день обміну жінка пішла на щотижневу акцію підтримки військовополонених та зниклих безвісти, потім до церкви. Близько шостої вечора їй зателефонували зі Служби безпеки України: «Вашого сина обміняли. Очікуйте дзвінка!»
– Я говорити не могла – плакала. Жінка, що повідомила мені, теж плакала. Плакала ще й від того, що у Микити 18 квітня був день народження, – розповіла мама захисника.
Син зателефонував близько дев’ятої вечора. Його перші слова: «Мамулечка, я вдома. Все буде добре». У полоні Микита провів три роки і тиждень (потрапив 12 квітня 2022, звільнили 19 квітня 2025).
Лише 21 квітня мама змогла побачити сина на власні очі. То були короткі 15 хвилин. Каже, Микита дуже схуд, обличчя бліде, але морально тримається. Жартує. Тішиться, що нарешті скуштував манної каші, яку мріяв з’їсти ці три роки.
– Ще й зміг випросити добавку, – усміхаючись, розповідає пані Майя.
У телефонній розмові син попросив маму привезти йому кепку, проте жінка купила її вже давно – з емблемою морської піхоти.
– Я, як тільки її купила, сказала сама собі, що це буде наш оберіг. Коли Микита повернеться додому, я її йому віддам, – розповідає мати морського піхотинця.
Микита – спортсмен. Шість років займався спортивним орієнтуванням, що, за словами мами, допомогло йому витримати полон. Вже зараз він почав бігати та поступово повертається до колишньої фізичної форми.
– Він знав, що я не здамся, – каже мама. - Але коли почув, скільки я виступала, їздила, боролася за нього, то був у шоці. Вони там не думали, що ми так сильно боремося за кожного. Жінка зі СБУ казала, що мого сина було дуже тяжко витягнути, але все вдалося.
Майя Граждан (друга праворуч) зі світлиною сина під час акції військовополонених та зниклих безвісти у Південноукраїнську. 2024 р.
Гліб Михайліченко
Гліб Михайличенко. Фото зроблене після неволі
Мама Гліба Михайліченка 19 квітня отримала дзвінок, на який чекала понад три роки. Спершу подзвонили зі Служби безпеки України, коротко привітали й повідомили чудову новину. А вже пізніше й сам Гліб зателефонував. Розмовляли до четвертої ранку.
– Наступного дня о десятій годині я вже виїхала до нього, – розповідає пані Світлана. - Три години в дорозі, дві години очікування під парканом, і, нарешті, коротка зустріч.
Емоцій було так багато, що мама зізнається: всю розмову в деталях не пам’ятає. Наступного дня пані Світлана знову приїхала на зустріч разом із бабусею та молодшим братом Гліба. На спілкування знову було відведено лишень п’ятнадцять хвилин. Перше, що запитав Гліб, побачивши молодшого брата: «Де він навчається?»
Гліб пробув у полоні 1104 дні – три роки й один тиждень (потрапив 12 квітня 2022, звільнили 19 квітня 2025).
– Син весь час чимось зайнятий. Поки що перебуває у стані ейфорії й ще до кінця не усвідомлює, що діється навколо, – ділиться враженнями пані Світлана.
Нам вдалося зв’язатися з Глібом через Телеграм. Ось що він написав.
– Дізнався, що везуть на обмін в останній момент, хоча до останнього не вірив. Бо їздив вже не раз, як вони казали, «додому», а прибував на черговий етап. Але коли вже прилетіли до Белорусі з нас зняли повʼязки з очей та рук. Стало легше і більше надії на звернення. Але ми ще були не вдома і була підстава переживати. На кордоні дочекалися наших людей, звірили списки, почув свою фамілію і видихнув. А далі ми поїхали в Україну. Нас проінформували. Обстановка в державі не сподобалась: ворог багато забрав землі та наших людей. Ця новина засмутила. Нас зустріли люди, вони були дуже раді нас бачити. Голосні вигуки, слова вдячності, прославлення України лунали повсюди. Далі нас обстежили і відправили на реабілітацію у Вінницьку область. Дуже багато волонтерів і просто небайдужих людей, яким я і мої побратими вдячні. З рідними зустрівся на наступний день після звільнення, емоції були – не описати!
Відомо, що нині Гліб, Микита, В’ячеслав та Ростислав проходять реабілітацію. Попереду – повернення до рідних.
На 13 секунді відео зустріч наших захисників під час обміну.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
