Один із будівничих Південноукраїнська та фахівець, який стояв у витоків запуску Південноукраїнської АЕС — Кисіль Валентин Миколайович. У 1982 році він приїхав до Костянтинівки й особисто брав участь у монтажі, налагодженні та запуску першого, другого і третього енергоблоків. У своєму інтерв’ю він розповів про зміни, які відбулися в місті за 50 років, поділився теплими спогадами та побажаннями до ювілею Південноукраїнська.​​​​​​​

Коли та як Ви опинилися в цій місцевості, який влад внесли в її розвиток?

- Родом я з Одеської області. У вересні 1982 року приїхав до Костянтинівки – майбутнього Южноукраїнська, коли тривали монтажні та передпускові роботи на першому енергоблоці. Спочатку трохи керував монтажем, потім – налагодженням і, звичайно, пуском першого енергоблоку, а згодом – другого і третього.

Пам’ятаєте, яким було місто, коли Ви сюди приїхали?

- Добре пам’ятаю «п’ятачок», автобуси, які всі гуртом штурмували, навіть перевертали, а потім сідали назад. Ми орендували квартиру в селі, добиралися на роботу й додому в гумових чоботах, звичайно. Тоді було лише чотири висотні будинки. Згодом отримали житло в гуртожитку № 7. Місто активно будувалося, квартири здавалися. Свою квартиру я отримав через два роки.

Як, на Вашу думку, місто змінилось за ці 50 років?

- Місто змінилося кардинально. Воно стало гарним, зручним і комфортним для життя.

Що б Ви хотіли повернути з того часу в сучасне місто?

- Хотілося б більше людяності та відкритості. На мою думку, раніше люди якось краще гуртувалися, більше підтримували одне одного. А молодість, звичайно, не повернути…

За що Ви любите Південноукраїнськ?

- Люблю за те, що я провів тут майже все життя. Понад 40 років пропрацював на атомній станції. Свою роботу любив, а зараз – на пенсії. Спортивний і творчий стиль життя: на весь світ можемо бути прикладом, ми в цьому перші. І ще одне: куди б я не поїхав, завжди випадково зустрічаю південноукраїнців. Хай то за кордоном чи в Україні, вони всюди. Навіть зараз мої хлопці служать, поруч з ними – хлопці з Києва, а батьки їхні з Південноукраїнська.

Що б Ви змінили в місті, якби могли?

- У місті я поміняв би владу.

Ваші побажання Південноукраїнську до 50-річчя?

- Перемоги, перемоги і ще раз перемоги!

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, за що мешканці люблять Південноукраїнськ і як воно зростало від пустельного степу до сучасного міста з душею. Серед героїв наших матеріалів - Анатолій Невертій, який приїхав сюди в 1990 році і пройшов шлях від служби в міліції до спортивних досягнень, Любов Вікторівна Бушуєва — почесна громадянка міста, та Богдан Грицевич, чиє життя пов’язане з точним монтажем ядерного реактора, мистецтвом і музикою. А також історія міста очима Людмили Самчинської та Наталії Домінової.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися