Продовжуємо нашу тему до 50-річчя з початку будівництва Південноукраїнська ми запитуємо у мешканців: що для них значить рідне місто? Як вони опинилися тут, яким пам’ятають його у перші роки, що змінилося з часом, що хотіли б повернути - і, головне, за що люблять Південноукраїнськ сьогодні. Цього разу це Бушуєва Любов Вікторівна, почесна громадянка міста.
Коли та як Ви опинилися в цій місцевості, який влад внесли в її розвиток?
– Живу тут із квітня 1975 року. До цього працювала на Криворізькій ГРЕС-2 в Зеленодольську. Приїхали бригадою тимчасово, на місяць. З нами був покійний вже Соседенко, і він сказав: «Хто приїхав – той і залишається». Так і вийшло. Нас було 12 осіб: монтажники, оздоблювальники… Працювали на всіх перших об’єктах міста: гуртожитки, житлові будинки. Я була керівницею, виконробом. Тоді це називалося «соцкультбит», ми закладали фундаменти практично всіх будівель у місті: Будинок культури, «Олімп» тощо - все послідовно, за графіком.
Пам’ятаєте, яким було місто, коли Ви сюди приїхали?
– Найбільше запам’яталися 1975-1976 рр. – тоді тут нічого не було. Все починалося з нуля. Але був такий настрій: якщо не сьогодні, то завтра все збудуємо. Постачанням займався покійний П.Є. Олійник. Потім приїхала Лариса Данилівна Демидова, і життя засяяло інакше. Вона організувала тимчасове приміщення «на шахті». Там була і столова, і буфет – усе необхідне, щоб не доводилось їхати кудись по їжу. Все було на місці.
Як, на Вашу думку, місто змінилось за ці 50 років?
– Все стало живим. Я з першого кілочка тут працюю, і з кожним днем бачу: місто змінюється на краще.
Що б Ви хотіли повернути з того часу в сучасне місто?
– Людські стосунки. Тоді люди були добрішими. Зараз, в умовах війни, все стало жорсткішим, люди замкнуті, більше переживань. Складніше працювати з людьми. Але ми все одно працюємо в тому ж дусі – підтримуємо захисників, тримаємося.
За що Ви любите Південноукраїнськ?
– За розвиток. У місті постійно з’являються нові будинки. Люблю сучасну архітектуру.
А що б Ви змінили в місті, якби могли?
– Я б підправила те, що було зроблено раніше, а зараз псується. Благоустрій, бордюри – все зношується, а машини під’їжджають куди хочуть. Це боляче бачити. Адже я пам’ятаю, як це все будувалось. А зараз це витрати, великі гроші, але це потрібно робити.
Ваші побажання Південноукраїнську до 50-річчя?
– Найперше – мирного неба. Щоб закінчилася війна. А все інше буде.
Нагадаємо, що розповіла про будівництво міста Лідія Сухініна, інженерка та спортсментка.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
