Активістки з Южноукраїнська відвідали Львів на запрошення громадської організації «Жити зараз» та взяли участь у заходах, присвячених Міжнародному дню людей з історією раку. Делегація южноукраїнок представляла нещодавно створену ГО «Ахіллея». Щоб не виникало зайвих питань, заздалегідь повідомляємо, що їздили всі за свій рахунок, тобто самі собі були спонсорками.
Про що цей репортаж
Побутує думка, що людина з онкодіагнозом та її рідні обов’язково мають бути сумними та похмурими, заглибленими у свої проблеми. Їм треба співчувати та жалкувати разом з ними. А спробуйте самі зануритися в таку важку атмосферу. Це неможливо витримати! Люди з історією боротьби з раком хочуть бути такими, як усі інші, спілкуватися, святкувати, радіти. Тому семеро відчайдушних южноукраїнських жінок сіли в потяг та поїхали подивитися, як це виходить в їхніх однодумиць зі Львова.
Активістки ГО планують на найближчу перспективу
Що передувало поїздці
Хочеться нагадати, що громадська організація «Ахіллея» виникла як результат участі нашого медіа у міжнародному гендерному проєкті разом із Волинським прес-клубом. У рамках проєкту ми не тільки висвітлювали проблеми, з якими стикаються онкохворі, писали про міцних та цікавих особистостей, що подолали рак, а й познайомилися з ними ближче та перейнялися цим незламним духом боротьби. У процесі підготовки установчих зборів та документів для державної реєстрації ГО «Ахіллея» наша лідерка Ольга Галіч неодноразово зверталася за порадами до більш досвідчених колежанок зі Львова. Так ми потоваришували на відстані та отримали запрошення до ГО «Жити зараз». Поїхали всі охочі, а пані Ольга на правах голови правління займалася оргпитаннями та культурною програмою. Це був перший публічний захід організації «Ахіллея».
У Львові южноукраїнська делегація знайшла клумбу з ахіллеями. Від цих цілющих квітів й отримала свою назву ГО "Ахіллея"
Зустріч ділова, але невимушена
Для того, щоб жити було недорого, проте в самому центрі, заселилися в хостел на площі Соборній біля пам’ятника королю Данилу Галицькому. Зайняли цілу кімнату у старовинному особняку зі скрипучими сходами. До площі Ринок – п’ять хвилин неквапливим рухом. Але історичні пам’ятки, кафе, театри та музеї потім. По-перше, треба познайомитися з приймаючою стороною, тому дружно крокуємо на домовлене місце зустрічі з активом ГО «Жити зараз». Южноукраїнок зустрічали три пані: Оксана Цебрівська, Тетяна Ключковська і Олена Панасюк. Вони розповіли про чотирирічну історію своєї організації. Все почалося зі спільноти у соцмережах. З часом з просторів інтернету перейшли до реальних справ офлайн. Одна з перших – відвідування онкохворих у стаціонарі. Потім – щорічні святкування життя, майстер-класи тощо. Львів’янки поділилися з южноукраїнками маленькими секретами взаємодії з благодійниками, які допомагають влаштовувати заходи. Спільних тем було багато, тому розлучатися не хотілося. У спілкуванні здавалося, що ми вже давні друзі.
На Соборній площі біля короля Данила, але від нього на світлини потрапив лише п'єдестал
Львів то є Львів
Місто файне, своєрідне, з багатими традиціями. Що там можна встигнути побачити за 2-3 дні? Як особистості, що цінують кожну мить життя, южноукраїнки із задоволенням погуляли історичними вулицями, алеями Стрийського парку, побували в будинку-музеї Івана Франка та в інтерактивному музеї науки і техніки. Відвідали Львівську національну оперу, де милувалися не тільки баррочними інтер’єрами, а й новою постановкою балету Петера Гертеля «Даремна обережність». До речі, кожна вистава у Львові починається з гімну України і вдячності військовим. Нам це дуже сподобалося.
Виконуючи гасло «Жити зараз», ми із задоволенням куштували львівську каву та гарячий шоколад за стародавніми рецептами в атмосферних кнайпах. Гостинно приймали нас у «Вірменці», «Рудому коті», в італійському дворику та у копальні кави. Смачно та автентично обідали в Реберні під арсеналом, Галереї лицарів та Криївці УПА. Зачаровано слухали гру сурмача на кріпосній стіні. З’ясувалося що цей музикант перебуває у штаті виконкому, а в його службові обов’язки входить кожні пів години грати на трубі для львів’ян та гостей міста.
На додаток керівниці ГО «Жити зараз» влаштували для нас чудову пішохідну екскурсію самим серцем Львова, запросивши для цього найкращу (так вони стверджують, а ми підтверджуємо!) гідесу Роксолану. Пані екскурсоводка показала місто Лева з нового, невідомого нам боку. Це було цікаво і зворушливо. А на пам’ять залишилося безліч світлин.
Керівниці ГО «Жити зараз» влаштували для нас чудову пішохідну екскурсію
Фото на даху. З нами Пані Тетяна, пані Роксолана та пані Оксана.
Пані Роксолана - найкраща екскурсоводка Львова
Проте жити на повну – це не тільки гуляти чарівним містом, тому один день наша делегація присвятила туру «Золота підкова Львівщини». Несподівано в екскурсійному автобусі зустріли групу гімназистів із вчителями з Южноукраїнська. Наші встигають усюди! Це було приємно. Разом ми відвідали Олеську фортецю часів Русі-України, Підгорецький замок із привидом Білої пані та Золочівський палац із садово-архітектурним комплексом. Різні епохи, різний ступінь збереження та реконструкції, унікальні експозиції: картини, ікони, меблі, предмети побуту та інші артефакти.
Разом святкували життя
І ось настав момент, заради якого ми у Львові. У першу неділю літа (цьогоріч це було 2 червня) прогресивне людство відзначає Міжнародний день людей з історією раку. Цього дня представниці та представники ГО «Жити зараз» зустрічаються, щоб святкувати життя, вшанувати силу та мужність тих, хто живе з історією онко (лікується чи перебуває в стані ремісії), та щоб підтримати одне одного.
Святкуємо життя разом
Вперше ГО «Жити зараз» провела свято життя у 2019 році. Тоді більше 100 людей прийшли у простір «Львів», фотозону відпочинку парку Богдана Хмельницького. Принесли випічку, фрукти та інші смаколики, частувалися і насолоджувалися концертною програмою. Заходи були розроблені таким чином, щоб кожен знайшов для себе щось цікаве. Була спеціальна б'юті-зона, де дівчатам робили макіяж. Потім вони брали участь у фотосесії разом із байкерами. Можна було долучитися до обговорення з практикуючим психологом, спільного читання поезії, навчитися дихальних вправ разом із його-терапевтом. На завершення всіх очікував торт, подарунки та виступ української співачки Ірини Долі.
Цього разу южноукраїнська делегація із задоволенням приєдналася до шановної львівської спільноти.
Южноукраїнки та львів'янки - разом!
Захід проходив у мальовничому парку «Високий замок», де розташований однойменний гриль-бар. Його власниця Ірина Сендега не тільки гостинно відчинила двері для бажаних гостей, а й пригощала запашною кавою зі смаколиками. На вході кожного зустрічала фотозона з квітами та гаслом заходу: «Святкуємо життя разом!».
Красиві, в ошатних сукнях та костюмах, львів’янки зустрічали одна одну обіймами. Ми теж були раді бачити Оксану Цебрівську, Тетяну Ключковську, Олену Панасюк. Швидко познайомилися й з іншими львів’янками.
Присутність южноукраїнських гостей на заході не залишилася без уваги. Кожна з нас мала слово. Розповідали про себе, про наше місто та атомну станцію. Та несподівано дізналися нове трактування слова «радіоактивні». За пропозицією львів’янок, це ті, хто «раді» та «активні». Сперечатися не стали, бо ми такі.
Раді, що поїхали до Львова, а якщо б не були активні, то поїздка би не відбулася
Зі сторони, що приймала, теж були дуже активні та цікаві особистості. Наприклад, Діана Гайворонюк, якій п’ять років тому поставили відповідний діагноз, заснувала фірму «Бандіанка» та спеціалізується на виготовленні перук і стильних ексклюзивних бандан для онкоодужуючих.
Ольга Галіч та Діана Гайворонюк
Доцентка Лвівського національного університету ім. Івана Франка захоплюється виготовленням кондитерських виробів, за що має прізвисько Солодка Фея.
Лідерка ГО "Жити зараз" Оксана Цебрівська, солодка фея Олександра Юрченко та бандіанка Діана Гайворонюк
Мало того, що ця доцентка як волонтерка постійно постачає на фронт «солодкі патрони» для захисників. На свято життя Олександра Юрченко прибула з фірмовими тістечками у вигляді справжніх абрикосів з зеленими листочками.
Тематичний тортик від відомої львівської кондитерки Юлії Марцикевич - витвір кулінарного мистецтва
Якраз навпроти сиділа ще одна цікава особистість. Пані Ірина з позивним «Рижа» приїхала на свято життя з села Комарно, за 50 км від Львова. Громадська активістка зі стажем почала свою добру справу ще у 2013 році на Майдані Гідності. Під час повномасштабної війни разом із подругами продовжує волонтерити. Вона весь час повторювала: «Дівчата, хто п’є каву без цукру, давайте пакетики сюди. Це не для мене, надішлемо їх нашим захисникам!» До кінця зустрічі руда Ірина назбирала цілу купку цукру.
Енергійні львів'янки волонтерять і гарно малюють
За великим столом арт-терапію для нас провела художниця та письменниця Ярослава Павлюковець. Яскравими фарбами ми малювали любов до життя у серці. З непростим завданням усі впоралися, але кожна по-своєму. Після імпровізованої виставки робіт, можна було взяти свій шедевр на пам’ять разом із мольбертом.
А южноукраїнкам пані Ярослава подарувала свою книгу «Вільна Я» з авторським написом. Наші щасливі емоції у процесі спілкування та малювання разом із результатами нашої творчості зазнімкувала фотографиня Олена Дяків. Дійсно, це було справжнє свято життя!
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
