Безліч жінок після повномасштабного вторгнення рф в Україну рятувалися з-під обстрілів за кермом авто. Когось війна спонукала виїхати з країни, а Сочіда Асаєва, навпаки, почала їздити в небезпечні подорожі до українських військових на фронт. Вона возить гуманітарну допомогу та приганяє автомобілі для ЗСУ. Авто для неї – засіб допомоги.
Сочіда – успішна бізнесвумен з Южноукраїнська. Близько 15 років тому вона працювала барменкою в популярному тоді кафе «Старий Друже», пізніше стала адміністраторкою закладу. Амбітній жінці цього було замало, тож започаткувала власну справу і взяла в оренду нічний клуб «Манго». З початком пандемії COVID-19, а потім і повномасштабної війни, він перетворився на молодіжний центр. Наразі в клубі замість дискотек проводять благодійні ярмарки та концерти, на яких збирають кошти для ЗСУ. А ще тут рощміщується штаб громадської організації «Волонтери Бого-Гарду», яку очолює пані Асаєва.
Сочіда завжди мріяла водити авто. Водійське посвідчення отримала у 2019 році, але за кермо сіла не одразу, бо побоювалася несподіванок на дорозі. До рішучих дій її підштовхнув син.
- Богдан сказав мені: «Мамо, ти ж говорила, що сильна. Де ж ти сильна, якщо їздити боїшся?» Я подумала: «Нічого собі виклик!» У той же день сіла і поїхала.
Перша автівка Сочіди - невеличкий смартик
Про ракетний обстріл країни 24 лютого 2022 року Сочіді також повідомив син. За пів року до початку повномасштабного вторгнення Богдан підписав контракт та вступив до лав ЗСУ у 28-у окрему механізовану бригаду, тому був у курсі справ.
Син Богдан - захисник України
- Він мені зателефонував і сказав: «Мам, почалася війна! Бережи себе!»
Через те, що син опинився на фронті, мати не знаходила собі місця. У той час він був під Херсоном, де йшли запеклі бої. За будь-яких обставин вона готова була їхати до сина, аби хоч на хвилину побачити його. Так Сочіда почала волонтерити в ГО «Бугогардова СіЧ». Своєю автівкою (тоді це був невеличкий Smart) вона збирала допомогу по місцевих магазинах та привозила до приміщення громадської організації. Продукти сортували, вантажили на велику машину і везли військовим.
Згодом Сочіда Асаєва з однодумцями відкрила свою громадську організацію «Волонтери Бого-Гарду». Її Smart-автівка була замала для гуманітарних поїздок, тому волонтерка купила авто підвищеної прохідності – LandRover. На ньому й стала возити допомогу на фронт.
- Спочатку Богдан просив: «Мамочко, не треба їздити, я й так нервуюся, ще й за тебе хвилюватися». Але згодом, коли я приїхала перший раз, другий – тоді змирився та зрозумів, що я по-іншому не можу».
Перша самостійна поїздка відбулась у серпні минулого року. З сином не було зв’язку цілий тиждень, тому Сочіда вирішила їхати. Від побратимів Богдана дізналася, в якому орієнтовно напрямку він може бути. Зранку й до самого вечора перебувала в дорозі, об’їздила всі лісосмуги, та зрештою знайшла.
Мама привезла смаколики для сина та його побратимів
- Це було десь за Баштанкою. Син був у шоці, коли мене побачив.
Тоді провізії Сочіда мала з собою небагато: не розраховувала на таку кількість військових. Хлопці та дівчата попросили привезти їм газовий балон, щоб готувати їжу, води та багато інших необхідних речей. Волонтерка повернулася додому. За три дні, спільними зусиллями небайдужих людей, зібрали все, що треба. Й знову до них. Додому Сочіда Асаєва поверталася автостопом.
- Я залишила Богдану свій LandRover. Син вивіз мене до шосе, і звідти я добиралася додому. Коли їх направили в інше місце, машину мені повернули.
В дорозі траплялися різні моменти. Волонтерка згадує, як на блокпостах військові дарували їй шеврони, а вона залишала їм смаколики.
Шеврони від військовослужбовців України зараз прикрашають волонтерський штаб
Якось, повертаючись з Ізюма Харківської області, Сочіда зупинилася на перепочинок в одному з хостелів Полтави. Як виявилося, у ньому жили військові. Там побачила хлопця, який пересувався на зламаних милицях. В автівці був комплект нових, і вона віддала їх бійцю. Під час розмови Сочіда дізналася, що неподалік є реабілітаційний центр для ЗСУ. Зранку волонтерка вирушила туди.
- Заходжу в палату, чоловіки лежать, не звертають на мене уваги. Я голосно привіталася, сказала, що волонтерка з Южноукраїнська. Один боєць підхоплюється й каже: «З Южноукраїнська? Це ж Миколаївська область, а я з Арбузинки!» У мене мурахи побігли по шкірі. Почали обійматися. Душевно поговорили. Залишила їм смачненького і поїхала додому. Іноді, коли згадую, здається, що не зі мною це було, – ділиться спогадами Сочіда Асаєва.
Зі слів волонтерки, для військових важливо, коли до них приїжджають. Вони завжди хочуть поговорити, розповісти про себе та своїх побратимів. Траплялося, що грали на гітарі, пригощали «делікатесами» з армійського сухпайка.
Якось до Сочіди звернувся активіст із проханням допомогти пригнати з-за кордону авто для ЗСУ. Вона погодилася. Наразі завезла в Україну вже близько 20 автівок.
Люди по-різному реагують на часом небезпечні поїздки Сочіди. Її мама, каже жінка, спочатку сильно боялася, а зараз змирилася. Коли донька приїжджає, мати одразу дістає консервацію, яблука, груші, виноград: все, що має – віддає для захисників та захисниць.
Наразі волонтерка продовжує возити гуманітарну допомогу на фронт і дуже чекає на перемогу, щоб її син та всі, хто захищає Україну, якнайшвидше повернулися додому.
P. S. Нещодавно Сочіда стала бабусею. У сина народився синочок, якого назвали Дамір. Зі своєю дружиною Богдан познайомився у мами в клубі. Вона теж військовослужбовиця, але наразі – в декретній відпустці. Проте це вже зовсім інша історія.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
