Приміщення колись популярного кафе «Старий друже», що на бульварі Курчатова, нині нагадує мурашник. Ні, не через те, що до нього стоять черги охочих відпочити. Зараз колишній розважальний заклад працює як волонтерський штаб ГО «Бугогардова СіЧ». Южноукраїнці знають, що тут можна залишити продукти та речі для ЗСУ, і вони неодмінно будуть доставлені хлопцям на передову.
З самого початку повномасштабного вторгнення крайова атаманка Маргарита Попенко (позивний «Смілива») очолила волонтерський рух козаків у Южноукраїнську. Разом зі своїми однодумцями вона розвозить допомогу військовим в усіх бойових напрямках. На рахунку Сміливої більше трьохсот виїздів та навіть одна контузія від вибухової хвилі. Кожна така поїздка «на передок» могла би лягти в основу голлівудського блокбастера. Але сьогодні мова йтиме лише про один день із життя волонтерів Бугогардової СіЧі – найкоротший день року 22 грудня.
Ранок у волонтерському штабі розпочався, як зазвичай, о 9:00. Маргарита Попенко зустріла журналістку ЮжкаNews.City теплими обіймами, познайомила зі своєю командою (Олег Недяк, Василь Танасов, Андрій Матвєєв, Олександр Самойленко, Сашко Попенко та Саша Буйновський), і робота почалася. У штабі також допомагає Анатолій Волошин, переселенець зі Скадовська. За соціальні мережі та «скарбницю» відповідальна Вікторія Яременко, лікарськими засобами завідує медбрат Максим Ганжа.
Одразу після відкриття до волонтерського осередку завітала родина переселенців з Херсонщини: прийшли за медикаментами, щоб відвезти їх ЗСУ. Людмила та Сергій Бачинські вимушено переїхали до Южноукраїнська у квітні цього року. Вони не називають себе волонтерами, але теж хочуть хоч якось допомогти військовим. Вже втретє подружжя на своїй автівці їде в зону бойових дій. «Возимо гуманітарку та зупинятися не плануємо, поки не переможемо», - зазначає пан Сергій.
Саме 22 грудня минуло 40 днів відтоді, коли загинув на фронті герой-захисник Микола Споденко. Він був гарним товаришем козаків та другом дитинства Маргарити. Тому о 10 годині на двох автівках волонтери вирушили на міське кладовище відвідати могилу Миколи. Там були недовго. Друзі вшанували пам’ять загиблого квітами, серед іншого згадали різні моменти з його життя.
Дорогою з кладовища Маргарита продовжувала вирішувати нагальні питання по телефону. Міська рада посприяла та виділила на волонтерський штаб козаків 5 тонн борошна і 184 кг різних консервів. Потрібно терміново знайти людей, які б допомогли завантажити, а потім розвантажити продукти. Через декілька хвилин рішення було знайдено: добровольці озвалися.
Після цвинтаря заїхали на СТО, де ремонтують машину для ЗСУ. Механік розповів, що необхідно замінити «лонжерони» (основу кузова автомобіля). З ним погодилися, адже інші деталі вже закуплені. «Потрібно довести роботу до кінця,» - підсумував Олег Недяк (позивний «Адмірал»), представник гетьмана Українського козацтва в нашому місті та права рука Маргарити.
Не встигли сісти в машину, щоб добратися до штабу, як пролунав дзвінок з невідомого номера. Жінка запитувала, чи є можливість надати білу маскувальну сітку для її брата на передову. Смілива тут же домовилася про таку сітку з сіткарками, які називають себе «Буговими мавками», а ті, в свою чергу, нагадали про необхідність забрати з ліцею № 2 готові голубці для захисників та захисниць.
10:30. Забрали голубці з їдальні ліцею № 2 та завезли в штаб. Дорогою Маргариті зателефонувала її мама й повідомила, що принесла їй теплу куртку та лижні штани, щоб в дорозі було тепло. Адже вже в суботу 24 грудня Смілива разом з Маестро (козаком Андрієм Зеленюком) мали знову відправлятися в нелегку дорогу, щоб доставити нову партію необхідного вантажу на передову. Цього разу поїздка запланована на п’ять днів.
Об 11-й хлопці-волонтери поїхали забирати борошно, а ми з Маргаритою відволіклися на чашку кави. Під час розмови до штабу зайшла жіночка, яка в сусідньому приміщенні щойно отримала гуманітарну допомогу для пенсіонерів від соцзахисту. Свій продуктовий набір вона залишила для захисників. Адже всі знають, що Смілива завозить пакунки з їжею та усім необхідним кожному хлопцю особисто.
У штабі козаків опалення відсутнє, тому доволі холодно, але насправді тут панує тепла, навіть сімейна атмосфера. У приміщенні є декілька диванчиків для відпочинку. На стінах – аж три портрети атаманки. Маргарита розповіла, що ці картини їй подарували хлопці з 36-ї бригади, коли дізналися, що Смілива перебувала в лікарні після контузії.
Час від часу до волонтерів заходили мешканці нашого міста та просили, щоб їм допомогли. Дехто потребує їжі, інші ж просять одяг. Козаки не відмовляють нікому. Так було й сьогодні: чоловік знайшов собі нові штани та пішов задоволений.
Цього дня Маргариту прийшли навідати сини Артем і Станіслав та невістка Олена, щоб підтримати перед нелегкою поїздкою. «Таке буває рідко, щоб усі разом збиралися одночасно!» - говорить лідерка Бугогардової СіЧі.
Тим часом о 12:00 в штабі вимкнули світло, але всі продовжили працювати, запаливши окопну свічку. Поки не було електроенергії, хлопці встигли розвантажили «Газель» з борошном та знову почали її загружати, але вже речами.
Маргарита пояснила, що в сусідній Олександрівці місцеві допомагають сортувати одяг та розвозити його по селах Снігурівського району. Тож після перекусу козаки вирушили в Олександрівку з черговою партією речей. Але непередбачувано машина вийшла з ладу. Тільки о 15:15 авто відремонтували та продовжили рух до Олександрівки.
Цього дня ще декілька разів волонтери їздили за продуктовими коробками. У «Бугових мавок» забрали солодощі, хліб, випічку та малюнки для захисників від вихованців гуртків ЦДЮТ. В управлінні соціального захисту - декілька пакунків з гостинцями для ЗСУ, які власними силами зібрали працівники. Протягом дня небайдужі мешканці приносили до штабу окопні свічки, чай, смаколики та гроші на бензин.
Ближче до вечора, а саме о 16:00, Маргарита сіла планувати маршрут поїздки, все детально записувала, щоб нікого та нічого не забути. Її телефон в цей час не стихав, всі цікавилися, коли рушатимуть та чи можна ще принести передачку. На коробках для військових відправники пишуть прізвища, номери телефонів, щоб можна було зв’язатися, та місця доставки. З кожним таким дзвінком точок на маршруті ставало все більше. Станом на 17:00 на маршруті Сміливої та Маестро налічувалося вісімнадцять зупинок в Херсонському, Запорізькому, Харківському, Донецькому та Луганському напрямках.
P.S. Поїздка видалася важкою, небезпечною та страшною, розповіла Маргарита. Додому повернулися пізно ввечері 27 грудня. Смілива та Маестро навіть змогли в Бахмуті зробити «дарчий» напис на 150-мм снаряді: «Від бугогардівців». З такими волонтерами ми обов’язково переможемо!
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
