Цього тижня ми запросили до редакції на каву неординарну особистість, культурну діячку, людину з великим серцем Людмилу САМЧИНСЬКУ. Але сьогодні мова піде не про культурні досягнення спортивно-бального клубу «Натхнення» чи особисте життя. Ми підготували для нашої гості питання як до обласної депутатки. До вашої уваги цікаве та ексклюзивне інтерв’ю про найболючіші проблеми громади та шляхи їх вирішення.
Нам пощастило мати розмову з людиною, котра вже зробила для Южноукраїнська багато. А ще скільки в неї планів на майбутнє...
- Людмило Юріївно, в Южноукраїнську Вас знають як людину з активною життєвою позицією, яка вже багато чого зробила для міста та громади. Зараз Ви стали ще й депутаткою облради. Чи вистачає Вам часу та сил на все?
- Скажу чесно, дуже важко поєднувати основну роботу й депутатську діяльність. Я - активний депутат. Пропустила лише одну обласну сесію та дві комісії, і то з поважних причин. Також часто відвідую засідання комісій та сесії Южноукраїнської міської ради. Мене хвилює, що в місті робиться владою, а що ні. Що будується, а що ні. Я хочу, аби Южноукраїнськ став кращим. Я хочу, щоб у селах було добре. Коли тобі вже багато років, то поспішаєш зробити якнайбільше для своєї громади та села, де народилася. Багато їжджу країною й за її межами. Бачу, як виглядають інші міста-супутники чи просто невеликі українські містечка, такі як Ірпінь, Буча, Чорноморськ. Різниця з Южноукраїнськом суттєва, і мені прикро, що наше місто занедбане. У ньому потрібно навести лад.
- Ви є членкинею бюджетної комісії в облраді. Вже пройшов рік, чи можна підбити якісь підсумки? Що Вам вдалося зробити за цей час для южноукраїнської громади?
- Я - обласний депутат по 131 округу. Він доволі великий. Крім Южноукраїнська, опікуюся також питаннями Вознесенська, Олександрівки та ще багатьох інших населених пунктів. Усі подані Южноукраїнською громадою проєкти в 2021 році відстоювала не тільки на своїй, бюджетній, а й на інших профільних комісіях. За потреби клопотала в інших інстанціях. Наприклад, їздила в Київ підписувати у спорткомітеті України документи на будівництво спортивної зали гімназії. Цей проєкт було подано на конкурс ДФРР. І він був визнаний переможцем. Доволі проблемним виявилося питання про виділення коштів у співфінансування для покупки житла южноукраїнським ветеранам АТО. На бюджетній комісії довелося знайти немало аргументів, аби переконати колег підтримати це питання. Результат був – семеро атовців отримали омріяні квартири. Взагалі програма «Турбота» в місті енергетиків є одною з найкращих в області. Питання, котрі стосуються Южноукраїнської громади, мене дуже хвилюють. Зазвичай перед тим, як їхати в область, цікавлюся в міського голови чи його профільних заступників, які документи подавалися останнім часом, щоб я мала змогу посприяти у їхньому розгляді. На жаль, громада мало подається на гранти. Є безліч можливостей, щоб отримати гроші на розвиток – це як макро, так і мікропроєкти. От, наприклад, Вознесенськ постійно «сидить» на грантах. Вони в цьому активні, подають багато проєктів на конкурси. Звичайно, всі не виграють, але результат є, і чудовий результат.
Одне із засідань постійної комісії Миколаївської обласної ради з питань регіонального розвитку, планування бюджету фінансів та інвестицій.
- Які питання нашої громади Ви збираєтеся ініціювати та відстоювати в області в 2022 році?
- Почнемо з сільської місцевості. У Костянтинівці є лікарня. У ній обслуговуються не лише місцеві мешканці, а й люди з Панкратового, Іванівки, Бузького. Наразі пацієнтів приймає лише один лікар, з весни їх буде два. Будівля лікарні ще з 1897 року, вона вже руйнується. Там холодно. А літні люди лежать під крапельницями. Мені кажуть, що є міська лікарня. Але ж вона вщент переповнена, черги з ранку до вечора. Знаю, що деякі городяни через це навіть уклали договір із сільським сімейним лікарем. Я вже подала заявку на будівництво нового фельдшерсько-акушерського пункту в Костянтинівці. Заручилася підтримкою колег з обласної ради з фракції ЄС та голови облради Ганни Замазєєвої. Навідалася до обласного управління капітального будівництва, де мені надали дуже гарний типовий проєкт для ФАПу. Але виявляється, що в нас немає генерального плану селища! Без нього ми не можемо нічого будувати.
Людмила Юріївна на сесії обласної ради
- Нова лікарня в Костянтинівці - це єдиний проєкт, яким Ви особисто займаєтеся, чи є ще якісь?
- Це один з декількох (посміхається). Болючою проблемою є вулиця Шевченка - дорога від паромної переправи, котра з’єднує Богданівку й Костянтинівку. Вона в такому жахливому стані, що не зрозуміло, як взагалі нею їздять. Восени засипали ями асфальтом вторинної переробки. Але за зиму вибоїни стали ще більшими. Я розумію, що місцевий бюджет не в змозі «потягнути» такі витрати, тому ми із ще однією обласною депутаткою Вірою Андріївною Мироновою клопотатимемо, аби гроші на реконструкцію вулиці Шевченка виділила область. Благо Віра Андріївна є членом комісії з питань промислової політики та транспортної інфраструктури.
- Пані Людмило, на останній сесії міської ради, третього лютого, Ви зробили декілька зауважень обранцям громади щодо їхньої роботи. Зокрема, про необхідність ремонту мосту на вулиці Дружби. Вже є якісь результати?
- Я написала депутатське звернення до міського голови. Щойно отримала відповідь: за інформацією управління будівництва та ремонтів, капітальний ремонт буде виконаний протягом 2021–2025 рр. Минулого року на ремонт мосту на вулиці Дружби були виділені гроші з місцевого бюджету. Але роботи не виконали. На мою думку, через те, що тендер був об’явлений на меншу суму, ніж планувалося: було передбачено 470 тисяч, а на торги виставили лише 370. Звичайно, на такі гроші жоден виконавець не прийшов. Вулиця Дружби - головна артерія, котра з’єднує Южноукраїнськ з Костянтинівкою. Ця дорога постійно завантажена. Нею добираються люди на роботу в місто або на атомну станцію. Зараз там вже складно проїхати. Боюсь, щоб той місток взагалі не обвалився. На сесії мене запевнили, що цьогоріч виконається ямковий ремонт. Але я вважаю, що це величезні гроші на вітер, бо щовесни чомусь увесь асфальт змивається водою.
Виступ Людмили Самчинскьої на 23 сесії Южноукраїнської міської ради.
- Які ще проблеми в громаді Ви бачите?
- Дуже прагну, аби вирішилося питання про постачання питної води в Бузьке. Я вважаю це однією із головних проблем нашої ОТГ. Після будівельних робіт, пов’язаних з ГАЕС, у селі залишилася лише одна криниця з водою, яку можна вживати. У 2021 році ми мали надію, що проведення водогону в Бузьке відбудеться за соціальною програмою будівництва Ташлицької ГАЕС. Маємо надію, що в 2022 такий пункт в Програмі вже буде. Наразі я знаю, що мешканці села написали листи-звернення з підписами в НАЕК «Енергоатом», директору атомної станції, народному депутату, губернатору Миколаївської області та голові обласної ради. Зі свого боку я також займатимусь цим питанням.
- З якими зверненнями найчастіше приходять до Вас мешканці южноукраїнської громади?
- На порозі весна, потрібно наводити лад на кладовищах, а у селах немає кому це зробити. Проблема знову ж таки у відсутності генплану. Сільські цвинтарі не прийняті на баланс. Вони не прибираються комунальниками. Минулорічної весни люди в Костянтинівці вирішили цю проблему. Склалися грошима, староста найняв техніку, робітників і навів лад на кладовищі. Але після цього у Олександра Чернєя та інших костянтинівців з’явилися серйозні проблеми. Як бути цьогоріч, адже йде весна, Великдень, гробки? Очільниця КП СКГ Лідія Паламарчук пообіцяла, що надасть техніку та дозволить вивезти сміття на полігон. Потрібно організовувати суботник і силами мешканців прибирати. Так не має бути. Також відомо, що сільські кладовища ніколи не були офіційними. На них немає технічних паспортів. Ще одна невирішена проблема – частина водогону у Костянтинівці, котрий люди провели за власний кошт. Вони щомісяця сплачують КП ТВКГ за воду таку ж ціну, як містяни, але труби ремонтують власними силами та коштом. Справа в тому, що комунальне підприємство не прийняло на баланс ці комунікації. А в тарифі ремонт труб закладений. Як вам таке?
- Як культурна діячка Ви плануєте щось робити у цьому напрямку для сільської громади?
- Так, у мене в планах є мікропроєкти. Потрібно благоустроїти центри усіх чотирьох сіл нашої громади. Я бачила, що в бюджеті на цей рік передбачено 13 мільйонів для реконструкції дворів у місті. Облаштовувати будуть і дитячі майданчики. Це дуже добре, але про села не можна забувати, бо там також є діти. Дякую, що цьогоріч ялинки поставили в селах. Ви не уявляєте, які люди були щасливі. Дороги, лікарні, все це конче потрібно, але має бути щось і для душі. У Костянтинівці немає де проводити культурні заходи. Клуб в аварійному стані. Міська рада виділила гроші на розробку проєктно-кошторисної документації на реконструкцію. А поки що завідувачці клубу Лесі Златовій виділили кімнату в сільській раді, де вона активно працює. У селі багато талановитих людей. Якщо пам’ятаєте, минулого літа силами місцевих жителів ми провели «зелені свята» на Трійцю. Це була моя ініціатива. Зараз ми вже працюємо з управлінням культури в особі Нелі Захарко, щоб традиція продовжувалася.
- Майже рік тому до Южноукраїнська вперше завітала Ганна Замазєєва. Це була Ваша ініціатива. На початку лютого цього року голова облради знову перебувала з візитом у нашому місті. Ви спілкувалися? Знаєте, які питання обговорювалися на цій зустрічі?
- На жаль, не вдалося поспілкуватися з головою обласної ради. Тому й не знаю, які питання обговорювалися на зустрічі. Мені ніхто не повідомив про приїзд Ганни Володимирівни. Маю звернення від громадян, які хотіла б передати. Ну що ж, зустрінуся з нею вже в Миколаєві. Минулорічної весни я ініціювала приїзд Ганни Замазєєвої до Южноукраїнська, бо розуміла, що потрібне її втручання у роботу міської багатопрофільної лікарні. Ви ж пам’ятаєте, як хворі лікувалися від коронавірусу повністю за свій кошт, у той час, як у сусідніх населених пунктах витрати покривала НСЗУ. Я бачила проблему зсередини, бо лежала на стаціонарі тоді. Після одужання ініціювала створення комісії для вивчення цього питання.
Обласні депутатки Людмила Самчинська та Віра Миронова спілкуються з Ганною Замазєєвою під час її візиту в Южноукраїнськ у 2021 році
- Матеріали передані до правоохоронних органів?
- Так. Було багато перевірок не тільки на місцевому рівні, а й на обласному. Я знаю, що деякі посадові особи вже понесли відповідальність за ту ситуацію в южноукраїнській лікарні.
- З керівництвом області Ви добре знаходите спільну мову. А з керівництвом міста?
- Можна сказати, що поступово налагоджується співпраця.
- Як тренер із спортивно-бальних танців зі своїми вихованцями Ви побували в багатьох країнах. Розкажіть про свої враження.
- Дякую за дуже хороше питання. Загалом я побувала в тридцяти країнах світу. Зазвичай на змагання ми їдемо машинами, якщо це не в Америку. Коли перетинаємо кордон, у мене одразу псується настрій. Перед очима зовсім інша картинка. По-перше, – це ідеальні дороги, навіть у пострадянських країнах, таких як Білорусь та Грузія. По-друге, чистота. За кордоном зовсім інше відношення до людей з інвалідністю та до пенсіонерів. Коли дивлюся на українських стареньких, серце розривається й плакати хочеться. Болісно дивитися на зневірений вираз обличчя українських людей поважного віку. У розвинених країнах жінки за шістдесят доглянуті, водять авто, відпочивають на курортах. Пенсія їм дозволяє. У розвинених країнах працює багато соціальних програм. Особливо для дітей. Потім - благодійність. За кордоном заведено займатися благодійністю. У них це норма. А в нас – виключення із правил. І вражає рівень щастя. Люди просто на вулиці вітаються, посміхаються. В українців, замість усмішки, на лобі написані проблеми, на обличчі немає щастя.
З вихованцями танцювального клубу "Натхнення"
- Як Ви вважаєте, в нас колись будуть такі умови, щоб люди відчували себе щасливими?
- Найближчим часом - ні. Корупція в нашій країні зашкалює. Усі розуміють, що колосальні кошти йдуть не на благо людей. Ще мене здивувало, що деякі професії в розвинених країнах у фаворі, наприклад, професія вчителя. Цих людей дуже поважають, у них достойна оплата. Також кидається в очі рівень культури. В Англії йдеш коридором, назустріч підліток чи дитина одразу відступає крок в сторону та пропускає старшу людину. А наші найвихованіші діти зіб’ють у коридорі будь-кого. Якщо в іншій країні на вулиці погано вбраній людині стало зле, їй на допомогу прийдуть всі, хто проходитиме повз. А в нас лише одиниці. Колись один мій учень сказав таку фразу: «Закони диктують мораль». І це правда. Але будемо сподіватися на краще.
