Продовжуємо серію публікацій про янголів у білих халатах. Напередодні свята медичного працівника ми поспілкувалися з Ларисою Луцієнко, старшою медичною сетрою-анестезисткою, яка працює у відділення інтенсивної терапії. Вона щодня стикається з важкими хворими та бореться за їхнє життя. Відверто про те, що болить спеціально для ЮжкаNews.City.

Лариса Луцієнко у своєму кабінеті.Лариса Луцієнко у своєму кабінеті.Автор: Наталя Кравець

Лариса працює медичною сестрою вже 17 років, з них 11 – у відділенні анестезії та інтенсивної терапії. У цьому році заступила на посаду старшої медсестри. Медикологиня розпочала розмову з того, що її найдужче хвилює на даний момент.

Дістало до сліз. В Україні велика неповага до медпрацівників. Ми ночами не спимо, по півтори доби не відходимо від важких пацієнтів, а що натомість? Заробітна плата мінімальна. У супермаркетах продавці заробляють більше. Я хочу, щоб нас почули. Ми маємо отримувати достойну оплату за нашу нелегку працю.

Старша медсестра скаржиться, що наразі найбільша проблема для реанімації – кадрова. Відділення специфічне, не кожен медик зможе працювати там. Часто нові медсестри через декілька днів стажування звільняються. Не всі здатні витримати, коли привозять постраждалих після ДТП чи доглядати за хворими, що перебувають на інтубації легень. А досвідчені не хочуть гарувати за мізерні гроші, звільняються.

- Емоційне навантаження колосальне. Мої рідні нарікають, що я занадто все пропускаю через себе. Занадто переймаюся. Але є такі смерті, які я не можу забути. Особливо боляче, якщо напередодні поспілкуєшся з людиною. Вона розповість щось своє, особисте, довіриться тобі. А наступного дня її вже немає, і це такий біль! Це відчуття неможливо пояснити. Буває, що всім відділенням плачемо.

Робочі моменти.Робочі моменти.Автор: Наталя Кравець

Найважчі часи були, коли почалася епідемія на коронавірус. Серед персоналу виникла паніка: ніхто не знав, як діяти в тій ситуації. Боялися, що самі захворіють та принесуть недугу в родини. Але виходу не було: звикли, навчилися. Тепер згадують, як під захисними костюмами одяг промокав до нижньої білизни. Хворі в той час лежали навіть у коридорі.

Загалом у відділенні інтенсивної терапії шість ліжок. Пані Лариса пишається сучасним обладнанням, яке дозволяє робити діагностику та в короткий термін біля ліжка хворого визначати життєві показники. Медикаментами відділення також забезпечене. Усі з нетерпінням чекають, коли запрацює томограф у лікарні. Він гостро необхідний для діагностування інсультів та інфарктів. Южноукраїнські лікарі-реаніматологи мають великий потенціал для того, щоб якісно надавати послуги пацієнтам з такими захворюваннями, зазначає сестра-анестезистка.

- У нас дуже згуртований колектив. Розуміємо один одного без слів. Лікарі ставлять перед собою високу планку, а медсестри тягнуться за ними, тому персонал тут має високу кваліфікацію. Ми ніколи не здаємося та до останньої миті боремося за життя пацієнта. Коли хворий попри невтішні прогнози виживає - це неймовірне відчуття перемоги та радості. Заради цього варто так важко працювати.

Медестра Любов Добрінова виконує свою щоденну роботу.Медестра Любов Добрінова виконує свою щоденну роботу.Автор: Наталя Кравець

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися