У третю неділю червня в Україні медики відзначають своє професійне свято. Це люди, які віддають усі свої сили заради спасіння інших. В Южноукраїнську медицина наразі переживає не найкращі часи, але пишатися є чим - це висококласні фахівці та сучасне обладнання.
Напередодні свята ми поспілкувалися з хірургом Юрієм Лазаренком. Він розповів про те, що відчуває у найскладніші моменти своєї роботи, про недоліки та переваги професії.
У операційний блок стороннім вхід суворо заборонений. Але спеціально для ЮжкаNews.City зробили виняток і ми стали свідками того, як відбувалося оперативне втручання з видалення жовчного міхура методом лапороскопії, яке проводив хірург Юрій Лазаренко.
Після операції лікар знайшов декілька хвилин у своєму щільному графіку на спілкування. Він розповів чому обрав таку професію, як віновлює сили після важкої роботи та, що відчуває, коли стикається із складними випадками.
Завдяки методу лапороскопії хворий набагато швидше одужує і вже за декілька днів виписується зі стаціонару.
Юрій Лазаренко оперує сімнадцять років. Його тато також хірург, а мама – операційна медсестра, тому він з дитинства знав, що продовжуватиме справу батьків.
Хірург пам’ятає свого найпершого пацієнта – хлопця років двадцяти з гострим апендицитом. Юрій тоді був інтерном і операцію провести вдалося без ускладнень. Каже, що асистував йому досвідчений лікар, тому й вийшло все на вищому рівні.
Найдовша операція у практиці лікаря - видалення великої злоякісної пухлини печінки з судинною реконструкцією та лімфодисекцією. Вона тривала дев’ять з половиною годин. Оперативне втручання відбувалося в столичному інституті імені Шалімова. Южноукраїнський хірург асистував тоді самому професорові, знаному трансплантологові Олегу Котенку. Операція пройшла успішно. Але так буває не завжди, зітхає Юрій Лазаренко.
- Найважче, коли зробив операцію й розумієш, що нічим вже не можеш допомогти людині, тому що на цій стадії хвороба не піддається лікуванню. Це стосується онкології. Морально найскладніше наступного дня дивитися в очі хворому, сказати родичам, що ти хотів, але не зміг допомогти. Неймовірно важко...
Хірурги несуть колосальну відповідальність за життя людей. Вони не мають права на помилку, через що постійно перебувають у стресі. Пан Юрій каже, що робота його не відпускає навіть, коли він йде додому. Лікар увесь час аналізує свої дії, думає, чи все правильно зробив, чи в повній мірі допоміг хворому. Він завжди на зв’язку з колегами, які залишаються на чергуванні.
Юрій Вікторович розповів, що у вільний час, який у нього виникає вкрай рідко, полюбляє рибалити. Він знаходить відраду також у спорті. Велопрогулянки плавання - це те, що допомагає відновити сили після важкої праці.
Але попри всі складнощі у роботі, лікар задоволений нею. Мінусів не багато, але вони вагомі. Це малий оклад, а саме близько 7-8 тисяч гривень на місяць, при тому, що хірург оперує щодня та часто залишається на нічні чергування. Не завадила б і краща матеріально-технічна база, наголошує спеціаліст.
- Потрібно робити більш складні операції, освоювати нові напрямки та іти в ногу з часом. У нас така робота: якщо не розвиваєш свої здібності, то ти вже «труп
