У сучасному суспільстві є немало стереотипів. Один із них - якщо жінка народила більше ніж двійко діточок, то весь свій час вона присвячує задоволенню потреб родини, жертвує собою заради найближчих. Чи завжди це так? Ми поспілкувалися з успішними южноукраїнками, які вдало поєднують улюблену справу, що приносить їм непоганий дохід, і виховання дітей.
Мама трьох дітей, яка лікує тварин
Інна Момот, лікарка-ветеринарка, та її чоловік Едуард, електромонтажник на атомній станції, виховують двох доньок та сина. Найстаршій Даші 16 років, середньому Матвієві – 5, наймолодшій Кірі лише 2 роки.
Жінка з 2008 року займається приватною практикою, вона облаштувала власну невеличку ветеринарну клініку з аптекою. Найманих працівників у приватної підприємиці немає, вона сама веде прийом тварин: консультує, лікує, оперує. Під час інтерв’ю у жінки неодноразово дзвонив телефон – це стурбовані власники тварин питали поради або записувалися на прийом. Лікарка жодного разу не відхилила виклик, відповіла всім. Було помітно, що це справа, в яку вона вкладає душу. Інна вважає, що кожна людина має реалізувати себе в житті.
Інна з Дашею, Матвієм та Кірою на святі в дитсадочку
Ветеринарія – це сімейна справа
Інна розповіла, що в дитинстві мріяла стати лікаркою для тварин. Коли виросла, передумала й мала намір після школи вивчати юриспруденцію. Однак вступила до Одеського аграрного університету та стала ветеринаркою. До того ж «айболитська» справа певною мірою сімейна: дядько Інни був хірургом-акушером для чотирилапих.
Старша донька Даша теж хоче стати ветеринаркою. У цьому році дівчина закінчує одинадцятий клас та готується вступати до вишу. Згодом планує працювати в маминій клініці. Син Матвій обіцяє, що коли підросте, буде їм допомагати.
Іноді не легко оперувати одній, особливо коли пацієнти – великі собаки. У таких складних випадках Інні асистує чоловік Едуард. Хоч він і не має відповідної освіти, але після роботи готовий підставити дружині плече.
– Тварин приносять із різними недугами. Доводиться робити термінові операції. Буває таке, що навіть не знаю, чим зарадити, але роблю все можливе, щоб тварина вижила. Іноді клієнти телефонують серед ночі та просять оглянути тваринку в них удома. Раніше я їздила на такі виклики, а зараз не можу, бо зі мною поряд спить маленька донечка, й вона будь-якої миті може прокинутися. Не хочу, щоб малеча страждала. Розумію, що люди ображаються, але в мене є прийомні години в клініці.
Багатодітність - не завада успішності
Інна віддана своїй справі. Коли носила під серцем третю дитину, не пішла у декретну відпустку та до останнього дня вагітності лікувала хвостатих пацієнтів. Після пологів вже через два тижні вийшла на роботу: спочатку на дві години, а потім на повний робочий день.
Донечка спала собі надворі у візочку біля відкритого вікна, а мама працювала. Це було неважко, каже жінка, потрібно було лише вчасно годувати малу та змінювати підгузки. Але графік роботи змінювався в міру доньчиного зростання.
Зараз лікарка веде прийом лише у вечірній час. Так склався режим дня, бо чоловік повертається з роботи о п’ятій вечора та бере на себе домашні обов’язки, поки матуся працює. За планом, у вересні Кіра має піти до дитсадочка, тоді в Інни знову зміниться розпорядок дня. Це один з плюсів, коли працюєш сама на себе, каже жінка.
– Якщо скажу, що поєднувати роботу з піклуванням про свою родину легко, то злукавлю. Звичайно, це досить складно. Та щоб досягти результатів, завжди потрібно багато працювати. Я не вважаю це самопожертвою, ні. Я так себе реалізовую. Моя клініка – це справа всього життя. А діти – мрія з дитинства. Це дві нероздільні складові мого щастя. Буває, відчуваю шалену втому, але розумію, що це тимчасово. Дивлюся на своїх дітей, як вони посміхаються, й сили одразу ж повертаються. А коли бачу, як мої чотирилапі пацієнти одужують після важкої хвороби, то розумію, що воно того варте.
Матвій та Кіра люблять разом гратися
Мати багато дітей – це мрія з дитинства
Ще малою Інна уявляла, як колись вийде заміж і народить хоча б двох дітей. Прикладом стали багатодітні родини її батьків. У сім’ї, де виховувався тато, було четверо дітей, а в маминій – троє.
Можливо, материнський інстинкт у Інни пробудився так рано через те, що в дитячому віці вона втратила маму. Ненька пішла з життя раптово – внаслідок автомобільної аварії. Тато самотужки виростив двох дочок, присвятивши їм все своє життя.
– Коли мама померла, мені було 9 років, а сестрі Тані – 13. Тато дуже старався для нас. Йому було складно забезпечувати всі наші дівчачі забаганки на свою невелику шоферську зарплату, але ми мали все необхідне. Та найголовніше, що з батьком у нас складалися чудові стосунки. Своїм дітям ми з чоловіком намагаємося дати все по максимуму: любов, увагу, матеріальні речі. Можливо, занадто їх балуємо, але ж заради них живемо. Третя дитина в нас була запланована. Там, де двоє, там і троє. Якби в нас було четверо, то було би також супер. Не слід акцентувати увагу на тому, скільки дітей в родині. Важливо, щоб їм вистачало уваги й тепла.
Бути другом для дітей
Співбесідниця поділилася секретами виховання в їхній родині. Найголовніше – це стати другом для своїх дітей, каже жінка. Над цим потрібно працювати з самого раннього віку. Зі старшою донькою Дашею вони подружки. Залюбки діляться одна з одною своїми маленькими таємницями, разом дивляться цікаві фільми, ходять крамницями. Інна впевнена в своїй доньці. Каже, що вони з чоловіком не бояться відпускати її гуляти з друзями, адже батьки завжди знають, де їх чадо та чим займається. Вони ніколи не погрожують доньці покаранням, щоб та не закрилася в разі якоїсь проблеми. Навпаки, разом вони – сила, й будь-які негаразди легше вирішувати гуртом.
– Головне – проводити з дітьми час якісно, тоді й зв’язок з ними буде міцний. Зимовими вечорами ми полюбляємо грати в економічні ігри. А можемо накупити смаколиків і влаштувати сімейний кінотеатр вдома. Влітку вибираємося на природу, восени – в ліс по гриби. Майже кожні вихідні в теплу пору року тато влаштовує для нас пікніки. В нього класно виходить готувати м’ясо на вогнищі.
Дуже важливо інвестувати в розвиток дітей, ділиться жінка. На це в родині не шкодують грошей. Матвій вже третій рік відвідує школу раннього розвитку. Даша постійно займається з репетиторами. А ще в родині Інни заведено дарувати подарунки на всі свята і просто так. Це зближує їх і додає сімейного тепла та затишку.
Мама та донька дуже близькі.
Яка різниця, хто заробляє більше
Пані Інна каже, що чоловік отримує непогану зарплату на атомній станції. Але вона не акцентує увагу на тому, хто скільки заробляє в їхній сім’ї.
– Я не розумію, коли рахують, хто робить більший матеріальний вклад у родинну копілку. Яка різниця – чоловік чи жінка адже всі ми насамперед люди. А скільки виходить у кожної людини заробляти, то вже її особиста справа. Ми обоє поповнюємо сімейний бюджет: інколи чоловік більше, інколи – я. Немаленькі кошти економимо за рахунок «золотих» рук нашого татуся. Він майстер ще той: ремонт у квартирі робить, меблі збирає, що треба – лагодить. Я вважаю, що між нами налагоджена взаємодія і кожен робить свій внесок у добробут родини.
Татко Едик рідко потрапляє в обєктив фотокамери, зазвичай він фотографує дівчат.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
