Зараз багато людей скаржиться на скрутне становище. За статистичними даними, з кожним роком народжуваність зменшується. Але в нашому місті є багато сімей, які мають по троє і більше дітей. Ми звернулися до южноукраїнських багатодітних татусів, щоб ті поділилися своїм досвідом батьківства.
Кінний спорт, риболовля, гриби: так відпочивають Єфімові
Ігор Єфімов, батько 3 дітей
👧 👧👶
- 49 років, майстер електроцеху на ЮУАЕС
- Олександрі – 17 років, Валерії – 11 років, Денису – 2 рочки
— З дружиною Іриною вже 18 років живемо в щасливому шлюбі. Дружина завжди хотіла мати саме трьох дітей. А я дуже мріяв про сина. Мрія збулася, коли третім народився Дениска. Отже, поставлена ціль була виконана. Тепер у мене є дві красуні донечки та маленький синочок помічник.
Ми з дружиною вирішили, що наші діти повинні всебічно розвиватись. На це витрачається велика частка нашого сімейного бюджету. Доводиться економити на власних потребах, щоб дати більше можливостей дітям. Дівчатка навчаються в гімназії. Обидві займаються кінним спортом. Саша готується до вступу в виш.
Валерія дуже творча: займається вокалом та відвідує музичну школу по класу скрипки, колекціонує монети. А ще Лера дуже любить тварин, за її ініціативою в нашому домі міні-зоопарк: пес, три кішки, кролик, тритон, дві жаби, хом’яки.
Денис непосидючий, проявляє цікавість до всього, що я роблю, іноді допомагає мені ремонтувати автомобіль.
Але я не жалкую. Залюбки можу побешкетувати з дітьми, коли є настрій, то можемо і потанцювати. Багато часу проводимо разом. Наша мама дуже любить рибалити, довелося купити вудки і підтримати її в цьому.
Любимо збирати гриби в лісі або просто погуляти на свіжому повітрі. Замислююсь і розумію, що не уявляю собі життя без дітей. Особливо як подивлюся на них – це справжнє щастя, хіба може бути щось краще?
Веселі та активні.
Щастя — це процес над яким треба постійно працювати
Микола Кривенко, батько чотирьох дітей
👦👦👶👶
- 40 років, працює на ЮУАЕС в підрозділі охорони, голова ОСББ та підприємець
- Данилу – 17 років, Максиму – 12 років, Микиті – 2 роки і 7 місяців, Іллі – 7 місяців.
— Із дружиною Оксаною схожі за темпераментом, обоє активні. Всі рішення приймаємо спільно. Ми вирішили, якщо Бог дає нам дітей, значить ми зможемо з цим справитися. До всього в своєму житті ставимось відповідально, якщо є виклик, значить є сили з цим справитися. Разом вже 19 років, виховуємо чотирьох синів.
Старший Данило вже самостійний. Навчається на другому курсі у Миколаївському будівельному коледжі, успішно займається баскетболом, бере участь у змаганнях. Максим навчається в шостому класі. Микита відвідує дитячий садочок, дуже активний, непосидючий. Найменший Ілля поки що постійно під маминою опікою. Хлопці зовнішньо всі схожі на мене.
Моє життя, безумовно, змінилося з появою дітей. Воно стало ще швидшим, ніж було. У нас вдома дев’ять років не вмикається телевізор, ми з дружиною прийняли рішення не дивитися його. Особисто мені він заважає, краще більше часу провести з дітьми, а не слухати когось по ТВ. Я живу для дітей. Вважаю, щастя — це процес над яким треба постійно працювати.
Матеріально забезпечувати свою сім’ю не складно. Знову ж таки, легко чи важко, це також в нашій голові. Можливо, першу дитину важко забезпечити всім необхідним, а потім все якось само собою вирішується. Нічого тут важкого немає.
Родина Кривенків у повному складі
Покладаємось на Всевишнього та розраховуємо на свої сили
Валентин Соколов, батько 10 дітей
👧👧👧👦👦👦👦👦👶👶
- 48 років, керівник гуртка з гончарства в Центрі дитячої та юнацької творчості.
- Наді – 23 роки, Тані – 18, Каті – 14, Веніаміну – 12, Вані – 10, Павлику – 8, Даниїлу – 7, Анюті – 5, Вові – 3, Єві – один рік
— З дружиною Наталею ми обоє з багатодітних сімей, тому дітей приймаємо як дар, як нагороду від Бога. Це радість для нас, по іншому ми зараз не бачимо себе. Тай споконвіків в Україні були великі родини. Це в наш час вважається, що багатодітність — це якийсь подвиг. Ми так не думаємо, хоча наша матуся має звання матері-героїні.
Разом з дружиною ми вже 15 років. Коли одружувалися, в Наталі вже були дві доньки від попереднього шлюбу. Ще восьмеро дітей народились спільних. Але я не розрізняю їх, вони всі мої, всіх десятьох дуже люблю. Мешкаємо в міській двокімнатній квартирі. На літній період переїжджаємо жити в будиночок в селі. Там у нас невелике господарство.
Кожен з наших дітей особливий. Вони в нас дуже творчі, відвідують школу мистецтв: малюють, співають, грають на музичних інструментах (піаніно, гітара, домра, аккордеон). Вісімнадцятирічна Таня навчається на логопеда в педагогічному університеті в Одесі. Найстарша донька Надія, живе і працює в Києві.
Звичайно важко справлятися з такою кількістю дітей. Тим більше, що в нас Іванко — це дитина з особливими потребами. Нещодавно Володик переніс операцію на серці. Наразі з ним все добре.
Наші зусилля компенсуються сповна. Поряд з дітьми я відразу відчуваю себе молодим і сповненим сил.
У матеріальному плані ми не стали біднішими, коли в нас народилось багато дітей. Все необхідне маємо: автомобіль, квартиру, дачу. Не розкошуємо, але діти гарно одягнені, нагодовані, мають сучасні гаджети. Влітку їздимо відпочивати на море. Ми цілком задоволені тим, що в нас є. Від держави ми отримуємо матеріальну допомогу на дітей. Завдяки місцевій владі, кожного місяця отримуємо безкоштовне дитяче харчування для малечі поки їй немає двох років. Волонтери також неодноразово приносили дітям гостинці. Вдячні всім за допомогу, нам дуже приємно!
Стараємося виховувати дітей так, щоб вони приносили користь суспільству, державі. Прививаємо їм поняття великої родини. Нам буде радісно, якщо діти теж колись стануть багатодітними батьками. Головний ресурс – це не зерно або нафта, а саме люди. Як їх не буде, то це вже не держава. Діти – наше майбутнє, тож починати треба з себе. На власному прикладі ми культивуємо в своїй родині здоровий спосіб життя. Як буде здорова сім’я, то буде й здорова нація.
Родина Соколових не в повному складі, найменша спить у дитячому візочку поряд
