Багато хто вважає неприродним те, що татусі можуть доглядати за своїми дітьми не гірше за матусь. Мовляв, мама є мама, і ніхто її не замінить. Та насправді і не треба замінювати материнське тепло, його варто доповнювати батьківською любов’ю, кажуть психологи. Діти, яким достатньо уваги приділяють і тато, і мама, стають більш успішними у майбутньому.
У деяких європейських країнах навіть є програма, за якою татусі зобов’язані взяти на певний час відпустку для догляду за дитиною. За це держава їм виплачує гроші. Так, наприклад, у Швеції.
У Южноукраїнську також є татусі, які йдуть у «декретну» відпустку. Так вона називається в народі, насправді декретну відпустку отримують лише жінки і вона охоплює зазвичай 70 календарних днів до народження дитини і 56 днів після. Інші члени родини можуть оформити відпустку по догляду за дитиною.
Ми знайшли декількох татусів та поспілкувалися. Нажаль, не всі вони погодилися на інтерв’ю, можливо, через ті ж навіяні стереотипи. Але нам пощастило, і двоє чоловіків поділилися своїм досвідом догляду за дітьми. Знайомтеся...
Лікар Тарас Гринів
Він не тільки рентгенолог, а й радіолог
Двадцятидев’ятирічний Тарас Гринів працює в южноукраїнській міській лікарні завідувачем рентгенологічного відділення. Із дружиною Тетяною вони виховують донечку Вікторію, якій третього березня виповниться п’ять років. У відпустку по догляду за дитиною татусь пішов, коли його маленькій було три з половиною рочки. Але так склалися обставини, що через шість місяців йому довелося знову вийти на роботу. Цей досвід для нього мав велику цінність.
- У мене чимало знайомих колег-лікарів, які йдуть у відпустку по догляду за дитиною. У цьому не бачу нічого поганого. Навпаки, вважаю таке рішення необхідним. Мама і тато мають рівні права. У нашій родині взагалі немає «чоловічих» та «жіночих» обов’язків. І догляд за донею та її виховання – це наша спільна справа, - переконливо наголошує Тарас.
Особливий подарунок долі
Ще з самого народження татко приділяв Вікусі багато уваги. Довгоочікувана донечка для нього – особливий подарунок долі. За прогнозами лікарів, дружина мала невеликі шанси завагітніти. Він знав про це ще до одруження.
Коли студентами вони познайомилися в Івано-Франківську, Тарас, як майбутній лікар, запропонував коханій пройти медичне обстеження. Він знав, які проблеми зі здоров’ям можуть бути у дівчат. Адже в цьому віці запальні процеси часто проходять без симптомів.
Побоювання підтвердилися: лікарі наполягали на терміновій операції. Вона пройшла успішно, але 100% гарантії народити дитину не було. Не зважаючи на це, юнак зробив пропозицію дівчині, і вони побралися.
Подружжя Гринів здаватися не збиралося: знаходили клініки, знаних фахівців-репродуктологів. Тетяна пройшла серйозне та дороговартісне лікування, завагітніла і народила здорову дівчинку.
- Звичайно, я був на пологах разом з дружиною. У післяпологовий період я перебував поряд із дружиною та донечкою. Тоді й навчився доглядати за дитиною: мив, сповивав, заспокоював її, - згадує турботливий татко.
Щаслива родина Гринів
Впорався з грудною дитиною, хоч і був на милицях
Коли доньці виповнився місяць, дружина потрапила до лікарні через проблеми з нирками. Тарас на той час пересувався на милицях, бо тільки-но повернувся додому після операції (йому замінили суглоб у стегні). На цілий тиждень татко залишився вдвох із малечею. Був змушений перевести донечку на штучне вигодовування. Але дитина не охоче їла суміші, плакала за маминим молоком. Тарасові було важко, але немає такого виклику долі, з яким би він не впорався.
Чоловік намагався максимально долучатися до роботи по дому. Крім того, він із задоволенням катав у візочку маленьку Вікторію на свіжому повітрі. Дівчинка росла, і їхній зв’язок із татком ставав міцнішим.
На паромній переправі через Буг
Ліпити варенички з татком - весело!
У відпустку по догляду за дитиною лікар пішов узимку, коли Вікторії було трохи більше трьох рочків. Для сімейного бюджету Гринів вигідніше, щоб працювала мама: бухгалтер у комунальному підприємстві отримує зарплатню більшу, ніж лікар.
- Побути з донькою та заглибитися у її дитячий світ – це справжня насолода. Ми гуляли: ходили на нашу пасіку в селі, до річки, де знаходиться млин. Ми розважалися, малювали фарбами, вчили цифри, ліпили з донькою варенички та пельмені. Це її улюблені страви, але не через те, що вона полюбляє їсти, а через сам процес, в якому Вікуся завжди бере участь. Готувати я навчився від своєї мами: вона в мене кондитер шостого розряду. Ми з нею навіть торти на замовлення пекли, коли я ще був юнаком, - розповідає молодий татусь.
Через пандемію COVID-19 до лікарні почала звертатися велика кількість людей із пневмоніями та коронавірусом, і рентгенологові довелося повернутися на роботу. Але, коли дитина хворіє, все одно на лікарняний йде татко, а не матуся.
Тарас та його дівчатка
Татусь хоче, щоб його донька була щасливою
Чоловік і зараз намагається якнайбільше часу проводити з донькою, адже вона так швидко росте! Їм потрібно встигнути багато чого зробити разом. Лікар любить брати маленьку з собою на роботу. Поки він описує рентгенівські знімки, донечка з цікавістю спостерігає за татком. А в садочку Віка з гордістю розповідає, що, коли виросте, теж стане лікаркою.
- Я ніколи не кажу доньці, щоб вона мені не заважала робити якусь справу. Вікуся має бути учасником всіх процесів, які відбуваються в нашому житті. Я не хочу, щоб вона заповнювала свій вільний час грою на сучасних ґаджетах.
Тарас Гринів намагається бути гарним татком та прикладом для доньки. Бо знає, що це вплине на її майбутнє, на те, як вона будуватиме стосунки зі своїми друзями чоловічої статі. Він розуміє, що донька шукатиме близьких за переконаннями людей і хоче, щоб вона була щасливою.
Атомник Олександр Невмержицький
Із спортивних змагань одразу до редакції на інтерв'ю
Електрослюсареві Олександру Невмержицькому 34 роки. Він працює на Южно-Українській атомній станції. Три роки тому його дружина Алла народила сина Крістіана. Коли хлопчикові виповнилося два роки, татко пішов у відпустку по догляду за дитиною. Свій вчинок пояснює тим, що хотів спробувати себе у цій ролі та дати можливість дружині займатися улюбленою роботою.
До редакції Олександр прийшов одразу після змагань у спартакіаді атомників. На його грудях виблискувала медаль за перше місце у підніманні гирь. Він не вживає алкоголь та не палить, займається спортом і любить вчитися новому. Каже, що хоче змінити професію електрослюсаря на програмувальника.
Застарілі погляди - це не для Олександра
Піти у відпустку по догляду за дитиною Олександр захотів сам, дружина його про це не просила. Коли чоловік прийшов до свого керівництва писати заяву, це ні в кого не викликало подиву. Виявилося, що він вже третій татусь з цеху теплової автоматизації та вимірювань, який йде у відпустку для догляду за дитиною.
- Я не переймався тим, що хтось мене засудить за такий нібито не «чоловічий» вчинок. Це застарілі погляди ще з часів Радянського Союзу. Зараз моє покоління зовсім по-іншому сприймає такі речі. Одразу після народження дитина залежна від мами, бо годується грудним молоком та й зв’язок між ними дуже міцний. Але для гармонійного розвитку особистості малечі буде добре, якщо татусь приділятиме їй багато уваги. На мою думку те, що чоловік іде у відпустку по догляду за дитиною, це правильно, - пояснює свою позицію Олександр.
Олександр з дружиною Аллою та сином Крістіаном. Вони усміхаються навіть очима
Дав дружині можливість піти на улюблену роботу
Він уже мав досвід догляду за малим, коли той тільки-но народився. Після пологів, які були партнерськими, у дружини виникли ускладнення: вона не могла встати з ліжка десять днів. Весь цей час молодий тато перебував поряд із сином та коханою. Тоді він і навчився сповивати та опікуватися новонародженим хлопчиком.
Поки дружина була в декреті, Олександр після роботи завжди поспішав додому, щоб якомога більше часу побути з родиною та зняти фізичне й емоційне навантаження з дружини. Він залюбки грався з Крістіаном, купав його, вкладав спати. Вередування «маленького хлопчика» (так татко ласкаво називає свого нащадка) чоловік сприймав спокійно.
- Із дружиною багато розмовляємо, намагаємося чути одне одного і розуміти. Над своїми стосунками працюємо спільно, бо тільки так можливо досягти гармонії у сім’ї. Я намагаюся створити комфортну атмосферу для моїх рідних. Бачив, що дружина вже втомилася бути вдома. Перед вагітністю вона зовсім мало працювала, але їй припала до душі робота та молодий колектив на атомній станції. За фахом Алла програміст. Вона навіть їздила до коліжанок на каву, прихвативши з собою смаколики. Я розумів, що їй потрібно виходити на роботу, - розповідає татусь.
Татусь впененно тримає на руках свого первістка
Олександр показує синові, як легко бути щасливим
Олександру було складно самостійно впоратися з усіма обов’язками. Дружина писала йому на папері, що і як виконувати. Згодом чоловік призвичаївся: залюбки готував їжу, мив посуд, прибирав. Коли син хворів, давав ліки та робив інгаляції. «Чоловічої» роботи також не боявся. Поставити розетку чи зібрати якісь меблі у нього виходило чудово.
Взагалі подружжя Невмержицьких творче та креативне. Алла в’яже оригінальні речі, добре шиє. Якось вони разом змайстрували ляльковий дерев’яний будиночок з меблями для племінниці. Чоловік каже, що такі справи об’єднують їх.
Олександр розповів, що вони мають багато друзів. Для сина обрали аж восьмеро хрещених батьків, бо не хотіли когось образити. Разом з однодумцями Невмержицькі ведуть активний спосіб життя: катаються у горах на лижах узимку та улітку - на велосипедах. Із дружиною навіть стрибали з парашутом. Сина поки що не на всі заходи беруть, але з чотирьох років планують більш детально знайомити малого зі спортом. Зараз мама і тато на власному прикладі показують Крістіанові, як просто бути щасливим.
- Малий має характер. Іноді доводиться посварити його, але я завжди пояснюю, чому, щоб у сина не виникало відчуття несправедливого покарання. Потім даю час на роздуми та на усвідомлення його вчинку. Ми з Аллою домовились: якщо хтось із нас суворий з малечею, то інший не повинен його одразу жаліти. Ми не шкодуємо часу на сина, адже це найкраща інвестиція у його майбутнє, - ділиться досвідом батьківства Олександр.
Найцінніший скарб для Олександра - це син Крістіан
Потрібно завжди рухатися вперед
Чоловік запевняє, що його життя змінилося за час відпустки. Він отримав новий досвід батьківства та час, щоб поглибити свої знання у сфері комп’ютерних технологій та програмування в ті дні, коли син був у дитячому садочку.
- Я спробував, і мені це вдалося. Потрібно постійно рухатися вперед та саморозвиватися. Раджу кожному татусеві спробувати себе у відпустці по догляду за дитиною хоч на короткий час. Такий підхід до виховання дітей тільки на користь сімейним стосункам.
У татка на руках і річка до колін
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
