Серед народних обранців восьмого скликання немало молодих людей. Один із них - депутат від партії «Пропозиція» Денис Кравченко, який за плечима має бойовий досвід: більше трьох років у зоні АТО. Знають цю людину в місті і як добродія: Денис безперестанно бере участь у благодійній допомозі садочкам, школам та усім, хто звертається до нього особисто. Усе це чоловік вдало поєднує з основною роботою.
Денис Кравченко передає будівельні матеріали ЦРД "Гармонії"
У Дениса Кравченка дуже щільний графік, тому спілкувалися ми з нагоди Дня молоді під час чергової благодійної акції від ПрАТ «Юженергобуд». Підприємство вкотре допомагало будівельними матеріалами ЦРД «Гармонії», іванівській школі та южноукраїнській школі №3, а також одному з ОСББ міста енергетиків.
Знайомимося ближче
Денис виріс та проживає в Южноукраїнську. Навчався у четвертій школі, де закінчив 9 класів. Потім здобув фах електрика у професійному ліцеї.
Вищу юридичну освіту отримав нещодавно в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Наразі планує продовжити навчання за цією ж спеціальністю та вступати на магістратуру.
Спочатку трудової діяльності хлопець намагався знайти себе в професії електрика, але вона була чоловікові не до душі. Деякий час він працював водієм, у тому числі і великих машин. Згодом була робота на ВП ЮУАЕС у підрядній організації.
Протягом двох років, з 2007 до 2009, южноукраїнський захисник служив за контрактом у 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова. Там був старшим мотористом аеродромно-технічних установок.
Наступний етап у житті чоловіка – праця за кордоном: у Польщі та Німеччині. Але, за словами Дениса, йому спокою не давала ситуація в Україні. У серпні 2016 р., коли він повернувся з Європи, отримав повістку. До 2020 року хлопець відстоював територіальну цілісність України на Сході.
Про війну, побратимів та родину
Денис Кравченко потрапив у 406-у окрему артилерійську бригаду, що належить до Командування морської піхоти Військово-Морських Сил України. Дослужився до звання старшини артилерійської батареї.
Українські захисники
Захисник виконував бойові завдання під Авдіївкою, Волновахою, Маріуполем.
- Ми несли бойове чергування по два тижні на лінії фронту. Є такі пункти, «барлоги», у них ми ночували: в полях, в лісі, де прийдеться. Наша функція була надавати вогневу підтримку піхоті та всім, хто потребував допомоги у подавлені вогневих точок. Стріляли по ворогам з дальнобійної артилерії. В основному, це була робота вночі, - розповідає атовець.
У підрозділі Дениса воювали ще двоє хлопців з Южноукраїнська. Воїни дізналися про те, що вони з одного містечка тільки через місяць служби, під час випадкової бесіди у машині. Один з них – Олег Гуценко, сержант батареї.
- Ми і зараз підтримуємо стосунки. Олег - дуже надійний товариш. Він був і старшим сержантом, і, через дефіцит кадрів, водієм КрАЗа, який задіювали на бойові виїзди, і снаряди підносив: не цурався жодної роботи. У нас вся команда була супер. Ми знали за що воюємо. Усі робили спільну справу. Мені дуже пощастило, що я потрапив саме у цей підрозділ. Начальник штабу, комбат на стільки вдало підбирали кадри, що усі ми були одним цілим механізмом. Відвоювавши практично 3,5 роки, ми вийшли без втрат, - розказує ветеран.
Денис із побратимом
Як і у кожного атовця, у южноукраїнського захисника є спогади, які не підвладні часу.
- Не можу забути, як зайшов мій побратим і сказав: старшина, у нас втрати. Втрата була не в моєму підрозділі, у 2-й батареї. Під Гранітним підірвали мого товариша в машині. Ми грали разом в футбол за бригаду. Такий хлопчина хороший був, 22 роки…. Від Антона залишилося лише вугілля. Коли скинули фото, і я побачив, що залишилося від нього – сльози було стримати важко. Це западає в душу. Ти знаєш людину, спілкуєшся, дружиш, а тут дізнаєшся, що його вже немає... Я не подавав виду своїм солдатам, щоб «не розклеївся» колектив. Адже багато хто після цього боявся виїжджати на бойові завдання. Ми із замполітом зробили все, щоб надалі наш механізм не розпався. Коли людина подавлена, вона не виконуватиме свої функції в бою, боятиметься, що її зараз уб’ють, - ділиться спогадами воїн.
На передовій
Поки Денис Кравченко захищав Батьківщину, вдома чекали дитина, дружина та мама, яка до останнього не знала, що її син на війні. Атовець хотів уберегти матусю від хвилювань, знав, що вона це перенесе дуже важко. Батько ж підтримав по-чоловічому, казав, що якби йому дозволив вік, пішов би воювати разом з сином.
Дружина не виказувала своїх переживань. Вона не хотіла, щоб чоловік там, на фронті переймався за неї. Світлана всіма силами підтримувала коханого, молилася. Під час телефонних розмов постійно повторювала йому: ми все витримаємо, все здолаємо.
Син захисника Єгор (зараз йому 15) пишався батьком, який воює, та з гордістю розказував йому, що про Дениса розповідають навіть вчителі у школі. Друзі хлопчика теж постійно розпитували про татка-героя.
Зараз Кравченко молодший закінчив 9 класів. Він у всьому хоче наслідувати татуся, планує вступ до професійного ліцею, щоб також освоїти фах електрика. Як і батькові у свій час, Єгору до душі авіація.
Робота, депутатство, добрі справи
Тринадцятого січня минулого року Денис Кравченко повернувся з війни. Через декілька місяців мирного життя влаштувався на роботу.
- Після звільнення з АТО мене тягнуло туди, готовий був покинути все і поїхати назад. Але так сталося, що я потрапив у чудову команду Юженергобуду. Саме це мене зупинило, я мав чим займатися. На війні я відповідав за несення служби в наряді, за виставлення постів, за організацію охорони своїх об’єктів, ніс відповідальність за збройний склад. Був досвід, тому керівництво підприємства одразу призначило мене на посаду начальника охорони. Ним працюю і зараз, - повідомляє чоловік.
На роботі Денис познайомився з Людмилою Рибаковою та Жанною Кривіцькою - депутатками Южноукраїнської міськради. Вони запропонували приєднатися до їхньої команди та політичної партії «Пропозиція». Йому довірили благодійні акції та агітацію. Це оцінили виборці. Так чоловік став депутатом міської ради восьмого скликання.
На засіданні міської ради
Наразі народний обранець по-максимуму намагається виконати передвиборчі обіцянки, сподівається, що виправдовує кредит довіри мешканців Южноукраїнської ТГ.
- Я стараюся бути присутнім на всіх сесіях, комісіях, бути в курсі всіх подій, що відбуваються в місті. Намагаюся з усіма колегами знаходити спільну мову, цьому навчився в армії, де у підрозділі налічувалося 120 солдатів і до кожного потрібно було знайти підхід. Ми маємо приходити до спільного знаменника. Повинна бути комунікація для того, щоб у нашому місті запрацювала уся структура: і міська рада, і виконавчий комітет, і міський голова, - запевняє Денис Володимирович.
Депутат входить до складу постійної комісії з питань житлової політики та комунального господарства, яка за словами Кравченка, намагається працювати єдиною командою та бути об’єктивною у вирішенні всіх питань.
- Моя ініціатива - зробити капітальний ремонт у четвертому садочку для того, щоб переселити туди ДНЗ № 8, аварійний блок якого слід повністю демонтувати. Це бомба повільної дії: коли плити рухнуть, ніхто не знає, і не дай Бог там постраждають люди. Я порушив питання на фракції, мене підтримали абсолютно всі однопартійці. Такої ж думки дотримуються «Слуги народу», частково ОПЗЖ та ЄС. Уже подано лист міському голові. Так ми зможемо реалізувати і проект 4-го садочка, адже ця будівля також руйнується, - розповідає про свою діяльність Денис.
Пан Кравченко має ще безліч планів з благоустрою. Він повністю підтримує ідеї заступника міського голови Юрія Сіроуха щодо реконструкції проспекту Незалежності. Потрібно відновити не тільки дорожнє полотно, а й тротуари, розширити паркувальні зони. Народний обранець переконаний, що пр. Незалежності – це обличчя Южноукраїнська.
- Не варто забувати і про села, це окрема й поки що болюча тема. Питання про дороги, освітлення, водопостачання: усе це я підтримав. Підтримую і старост, тому що їм зараз нелегко. Ми всіляко допомагаємо: і Юженергобуд, і я, як депутат, - наголошує народний обранець.
Благодійник вважає, що коли робиш людям добро, воно обов’язково вертається. Серед добрих справ Дениса Кравченка і допомога Храмові Усіх Святих Українського Народу УГКЦ. Він один із засновників благодійної кухні при церкві, яка працює з 14 листопада минулого року. Щонеділі добродії готують смачні гарячі обіди для тих, хто опинився у скрутних життєвих умовах.
Настоятеля Храму, отця Ігоря Ворону, Денис вважає не тільки духовним наставником, а і другом. У них багато спільних планів на майбутнє. Зокрема, вони хочуть організувати поїздку дітей у Хорватію, по святих місцях Європи.
На завершення нашої зустрічі Денис Кравченко дав поради южноукраїнській молоді, як не загубити себе у цьому непростому світі:
- Головне – ніколи не падати духом. Якщо не відкриються одні двері - відкриються інші. До вирішення важливих питань завжди слід підходити обдумано, не рубати з плеча. Коли у мене, наприклад, є якась поставлена задача, котру хочу реалізувати в життя, я складаю чіткий план і дотримуюся його. Не варто лінуватися. Треба відчути серцем, що ти хочеш, і обрати справу до душі. Також слід обов’язково навчатися та розвиватися.
