Вже в далекому квітні 1975 року висадився перший «десант» будівельників на прибузькій землі, і в короткий термін був створений колектив, спроможний виконати завдання по будівництву енергокомплексу і нового міста на Півдні України.
Вміле, грамотне керівництво здійснювали начальник управління будівництва ЮУАЕС Г.В. Сосєдєнко і головний інженер М.К. Стулін, а також замовник – директор ЮУАЕС В.П. Фукс та служби, які йому підпорядковувались; керівники субпідрядних організацій, проектних, пусконалагоджувальних. Але головне здійснили робітничі руки спеціалістів: тисяч будівельників, монтажників, електриків під керівництвом інженерно-технічних працівників. Великий внесок і працівників сфери послуг, медиків, освітян, правоохоронних органів; тих, хто забезпечував всім необхідним устаткуванням і матеріалами, а також тих, хто забезпечив торгове обслуговування і харчування багатотисячного колективу і багато інших.
Внесок всіх важко оцінити, але всі працювали на одну ціль – це ЮУАЕС і місто. Сьогодні успішно працює Южноукраїнський енергокомплекс, і ми маємо наше прекрасне місто – Южноукраїнськ.
Нагадаю деякі значні події з історії будівництва ЮУАЕС і нашого міста.
24 квітня 1975 р. по геодезичній розбивці, яку виконала польова бригада на чолі з 28-річним В.В. Оніщенко, пройшли перші землерийні машини. Команду на їх проходження по майбутнім автодорогам №1 і №2 надав начальник будівництва Г.В. Сосєдєнко.
В перших числах травня 1975 р. головним геодезистом будівництва В.В. Оніщенко встановлений перший репер на місці майбутнього першого енергоблоку, започатковані земляні роботи. Цей день вважається початком будівництва об’єктів АЕС. Символічно, що 8 травня 1975 р. на честь 30-річчя Перемоги над фашизмом в м. Нова Одеса був відкритий величний монумент сталевому Солдату – і це неподалік від будівельного майданчика ЮУАЕС.
Весною 1975 року почалося виконання будівельних робіт в житловому селищі на околиці с. Костянтинівка. В травні 1975 р. фундамент гуртожитку №3 бригадою Л.С. Топчія передано від монтаж, а 30 травня о 16:30 встановлена перша блок-секція. Новий 1976 рік будівельники зустрічали вже в гуртожитку. Це перша житлова будівля нашого міста.
В травні 1975 р. спеціалісти відділу головного енергетика під керівництвом В.А. Цуріка (почесний мешканець міста, на жаль, відійшов у вічність в березні 2020 р.) на правому березі Ташлика ввели в експлуатацію електропідстанцію потужністю 3150 кВт. Також вони забезпечили зв'язок із зовнішнім світом: ввели телефонну підстанцію на 900 номерів.
9 вересня 1976 р. укладений перший кубометр бетону в фундамент першого енергоблоку (реакторне відділення) – і цей процес непереривний.
26 серпня 1976 р. введений в експлуатацію учбовий блок першої школи на 23 класи (перший директор М.О. Козуєк). Символічний ключ від першої школи був довірений учням Олександру Брикіну і Світлані Грущенко, які і сьогодні проживають в нашому місті перебувають вже в передпенсійному віці. В цей день, 1 вересня 1975 р., були покладені квіти на могилу солдата Василя Дровнікова, останки якого знайшли будівельники, які виконували земельні роботи, конкретно – екскаваторник В.А. Кептя, який також мешкає в нашому місті.
17 лютого 1977 р. перший в місті дитячий садок на 12 груп прийняв більш ніж 350 дітей будівельників та енергетиків (завідуюча Л.В. Дидзюль).
7 квітня 1978 р. завод КПД ДБК-4 видав в монтаж першу конструкцію для житлового будинку №26 на 252 квартири (сьогодні це будинок №7 по вул. Соборності). Монтаж виконаний бригадою О.В. Веліта (в цей день йому виповнилося 40 років, а нещодавно, на жаль, він відійшов у вічність).
До серпня 1982 р. бригада висококласних турбіністів О.В. Ритікова з Южноукраїнського МУ треста «Теплоенергомонтаж» (керівник А.Г. Жуковський) змонтувала унікальний турбоагрегат потужністю 1000 МВт, який вперше використаний на першому блоці ЮУАЕС. На будівництві ЮУАЕС нашого міста багато новацій виконувалось «вперше».
24 вересня 1982 р. виконанням підземних робіт на будівництві Ташлицької ГАЕС започаткувалось будівництво гідрокомплексу.
19 лютого 1983 р. в м. Миколаєві щиро вітали будівельників, монтажників, енергетиків з успішним пуском першого енергоблоку ЮУАЕС.
В абсолютній більшості учасників будівництва була справжня гордість за те, що вони своїми руками і розумом створюють енергокомплекс на березі р. Південний Буг. Вже на початку 80-х років ХХ століття чітко вимальовувався контур майбутнього міста, яке забудовувалось із конструкцій, що були виготовлені на заводах міст Тольятті, Бурштин, Прип’ять, Курахово. А після пуску власного заводу КПД будівництво велося більш інтенсивно.
Грамотно здійснював керівництво забудовою міста разом з інженерно-технічними працівниками, на той час молодий, енергійний заступник начальника управління будівництва ЮУАЕС В.С. Загорський, але вирішальною силою завжди були будівельники, завдяки їхнім руками зростало місто. Безперечно, величезна заслуга належить і жінкам – малярам, штукатурам. Всіх поіменно назвати просто неможливо, але вони залишили свій слід на прибузькій землі. Всі першопроходці мають право називатися почесними мешканцями нашого міста.
Сьогодні Южноукраїнськ має – 770 тис. м2 житлового фонду, необхідну інфраструктуру. Він сучасний і комфортний для проживання.
В 1987 р. сформована міська законодавча і виконавча влада, а також всі необхідні інститути влади, заклади освіти, медико-лікувальні заклади, комунальні підприємства, правоохоронні органи МНС.
Місто, як і держава переживає не найкращі часи, але з часом негаразди проходять. Важливо те, що доля нашого міста, його вигляд хвилює молоде покоління, яке пов’язує своє майбутнє з Южноукраїнськом. Як приклад, ентузіасти придбали і висадили в парку ім. Шевченка саджанці, а також і в парку «Олімп». Є впевненість, що при належному догляді дерева виростуть і стануть окрасою нашого міста.
Місто і енергокомплекс – це майбутнє вже нових поколінь Южноукраїнська, а вигляд його залежить не тільки від дій влади, але, в першу чергу, від мешканців.
Про історію міста і АЕС дбає міський музей (директор Зореслава Клименко); інформують газети «Контакт» (редактор Лариса Мініна), «Енергетик» (редактор Олена Бондаренко), телебачення ЮУАЕС (редактор Наталя Біла); в інтернеті продовжує розповідати журналіст А.М. Ненько. Це потрібно, в першу чергу, для молодого покоління южноукраїнців.
Вітаю всіх зі святом – 45 річницею з початку будівництва і міста, і енергокомплексу, з початку нової історії прибузького краю.
