Деякі люди з роками сповільнюються, а Віра Власюк із Південноукраїнська, здається, й не знає, що таке зупинитися. Її життя не було легким: голодне й бідне дитинство, втрата близьких людей. Та навіть після всіх випробувань 84-річна жінка зберегла здатності співчувати і допомагати.

Вона щодня доглядає за самотніми пенсіонерами та людьми з інвалідністю, відгукується на прохання сусідів і навіть бере участь у ветеранських легкоатлетичних змаганнях. Її енергії дивуються молодші, а сама вона не розуміє, як можна відмовити людині в допомозі.

Віра Василівна Власюк (дівоче прізвище Сердюк) народилася в Арбузинці 10 жовтня 1942 року. До Південноукраїнська перебралася жити, коли місто будувалося. Відтоді вже майже півстоліття мешкає в нашому місті. Знайомі ласкаво називають її Вєркою Сердючкою.

Розповідаючи про своє життя, вона згадує найщемливіші моменти. Як у післявоєнні роки в сусідському сараї валялась німецька каска, якою діти грали у футбол, коли випадала вільна хвилинка.

Один із найяскравіших спогадів дитинства – про подарунок від баби Шулячки.

Ось такі неймовірні люди живуть поміж нас! Прочитати повну історію Віри Власюк можна в газеті «Контакт» від 15 жовтня № 42. Звертатйтеся в редакцію, або купуйте щотижневик у роздріб у магазині «Кобзар».

Читайте також: Наталя Неіщенко у 68 років обіймає серйозну посаду, катається на гірських лижах і подорожує
Читайте також: Побачив дуб Бандери — і почав вирощувати свої: історія південноукраїнця Юрія Сергієнка
Читайте також: «Треба жити й радіти кожній миті»: історія Ольги Парфьонової після служби в ЗСУ