У Південноукраїнську 29 вересня відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Ілюзія тихої ночі». Стрічка розповідає про одну ніч України, яка живе в умовах повномасштабної війни. Її презентувала землякам співавторка та сценаристка фільму Марина Бродовська, яка виросла і навчалася в Південноукраїнську.
Авторка та режисерка стрічки – документалістка Олена Черних, співавторка та сценаристка – наша землячка Марина Бродовська. Марина народилася у 1988 році в Миколаєві, дитинство та юність провела в Південноукраїнську. У 2003-му закінчила музичну школу, у 2005-му – гімназію. Нині живе та працює в Києві.
Марина Бродовська спілкується із земляками після показу.
Світова прем’єра фільму «Ілюзія тихої ночі» відбулася 21 квітня 2026 року на 57-му фестивалі Vision du Reel. В Україні стрічка готується до широкого прокату, а допрем’єрні покази в населених пунктах лише розпочалися. Південноукраїнськ став другою локацією такого показу. Кінострічку презентували в Палаці культури «Енергетик».
– Я дуже рада, що мої земляки зможуть подивитися цей фільм вдома, – зазначила Марина Бродовська.
Під час показу реалізували й окрему благодійну ініціативу. Глядачі зібрали 11 тисяч гривень на придбання бронежилета максимальної комплектації для працівниці Південноукраїнської АЕС, а нині бойової медикині 123-го підрозділу безпілотних систем Марії Гречанюк.
Одна ніч для всієї країни
Фільм триває трохи більше години, але під час перегляду час майже непомітний. За цю годину кожен глядач ніби проживає десятки чужих життів – одну ніч разом із людьми, які в різних куточках країни просто намагаються дожити до ранку. І, мабуть, саме в цьому головна сила «Ілюзії тихої ночі»: вона показує війну не через великі події, а через звичайне життя, яке продовжується навіть тоді, коли навколо зовсім не тихо.
Спочатку здається, що вечір справді звичайний. Хтось поспішає з роботи додому, хтось збирається на дискотеку, військовослужбовицю вітають із днем народження, вона розрізає торт для побратимів. Хтось вигулює собак. У пологовому відділенні жінка чекає на народження дитини.
А потім починається повітряна тривога. Звичайний вечір змінюється укриттями, вибухами, напругою. Люди спускаються в метро й проводять там ніч. Мама стелить матрац просто посеред кімнати, вкладає спати маленьку доньку та приносить їй усі іграшки, які має. Тварини нервують через звуки вибухів. У пологовому жінка переживає перейми, а поруч залишається чоловік. Військові продовжують виконувати свою роботу. І так минає ніч – для кожного по-своєму.
А потім настає ранок. Змучені люди прокидаються в метро і повертаються до своїх справ. Жінка народжує дитину, а її чоловік нарешті видихає з полегшенням: усе добре.
У залі чути тихі схлипування.
Показ документальної кіностірчки «Ілюзія тихої ночі» у Південноукраїнську.
Це наші реалії
Після показу глядачі мали можливість поспілкуватися з Мариною Бродовською. Цікаво, що люди не поспішали розходитися, хоча вже був пізній вечір. Марина охоче відповідала на запитання та детально розповідала, як працювали над фільмом.
«Ілюзію тихої ночі» знімали в одну з липневих ночей 2025 року. У створенні фільму взяли участь 40 професійних операторів та понад 300 людей із різних куточків України, зокрема тимчасово окупованих Криму, Донецька та Луганська. Загалом автори отримали понад 270 годин відеоматеріалу з 60 локацій. Це були прифронтові та тилові території, місця бойових дій, шпиталі, підприємства, вокзали й домівки звичайних українців. До стрічки увійшли, зокрема, кадри з Миколаївського зоопарку, хлібозаводу та села Бузького.
Марина Бродовська розповіла, що ідея виникла з розмов про те, як змінилося повсякденне життя українців за роки війни. Автори хотіли зафіксувати не окрему подію чи одну історію, а одну конкретну ніч усієї країни. Саме тому зйомки відбувалися синхронно: учасники мали ввімкнути камери на заході сонця й завершити зйомку на світанку.
– Ми цього вже навіть не помічаємо, що ніч, яка була колись часом для відпочинку, кохання, зараз має абсолютно інше значення. І для нас це є нормою тепер, – наголосила Марина Бродовська.
Одним із найбільших викликів для творців стала кількість необхідних знімальних точок. Професійних операторів для такого задуму просто не вистачало. Автори свідомо хотіли отримати не лише професійне відео, а й дуже особисті кадри – те, що може зафіксувати людина у власному домі, поруч із рідними чи домашніми тваринами.
Тому команда оголосила національний Open Call і запросила українців долучитися до створення фільму. Зрештою до проєкту долучилися понад 300 людей. Окремою частиною роботи стали кадри з тимчасово окупованих територій. За словами сценаристки, до фільму увійшли кадри з Криму та Донецька, а матеріали з Луганська, на жаль, не потрапили до фінального монтажу.
– Під час зйомок це була спеціальна така місія – знайти людей, які можуть відзняти там матеріали, які не побояться. Це були анонімні люди, – розповідає Марина Бродовська.
Неочікувано
Для південноукраїнки Ольги Галіч перегляд кінострічки «Ілюзія тихої ночі» став емоційним досвідом. Вона звернула увагу на те, наскільки багато звичних для мирного життя речей українці втратили.
– Неочікувано. Документалка – це специфічний вид мистецтва і я не йшла з якимись очікуваннями. Однак глибина, з якою це показано, вражає. Наша реальність – болюча. Добре, що показали саме ніч. Наче все спокійно, йде своєю чергою: хтось народжується, хтось помирає, хтось захищає. Я вражена цим фільмом до глибини душі, – поділилася думками після перегляду Ольга Галіч.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Південноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
