Готуючи опитування «За що ми любимо своє місто?», в редакції жалкували, що через стан здоров’я не вдасться запросити до участі Алевтину Горєлову. А невдовзі після відзначення 50-річчя від початку будівництва Алевтини Василівни не стало. Пішла у засвіти ще одна знана в Південноукраїнську людина. Серед інших першопрохідців вона в 1975 році прибула на спорудження енергокомплексу в прибузькому степу.

Початок великого шляху: 1975 рік

У жовтні того пам’ятного року, у самий розпал «болотяного» сезону, філологиня за освітою й активістка по життю приїхала знайомитися з місцем майбутньої роботи і проживання. Екскурсію територією проводив Григорій Соседенко – легендарний очільник будівельників атомної станції. Саме він і запропонував Горєловій роботу, яку назвав особливою.

Крім планів громадища, керівник генпідрядної організації показав потенційній відповідальній працівниці те, що вже вдалося втілити в життя. Його було небагато: дорога, бетонно-змішувальний вузол і єдиний гуртожиток.

Вибір, що змінив усе

Варто зазначити, що вибір Алевтині Василівні належало зробити непростий. Як і більшість перших, Горєлова мешкала в Зеленодольську, що в той час переживав період розквіту. Трикімнатна квартира, престижна робота (в її віданні було місцеве радіомовлення, організація роботи лекторів тощо), налагоджений побут, щаслива сім’я. Замість усього цього – орендоване житло в сільській місцевості, розлука з родиною, нижче оплачувана клопітлива робота і нескінченне болото. Та не в її характері було, розповідала Алевтина Горєлова, пасувати перед труднощами. Прагнула не підвести, виправдати довіру. Не останню роль у прийнятті рішення зіграла й харизматична особистість Соседенка, що володів якимись магнетичними якостями.

Лідерка, що не зрадила принципам

Давши згоду, Алевтина Горєлова тієї ж осені була обрана лідеркою партійної організації будівництва. І як би не ганили сучасники тогочасну єдину політичну силу, Алевтина Василівна не зрікалася своєї причетності до партійної роботи. Для неї слова «мобілізуюча роль» були наповнені конкретним смислом. Згадуючи пізніше роки роботи на будівництві (1975-1983), А.В. Горєлова дуже тепло відгукувалася про перших будівельників:

Вони – дивовижні люди! Ентузіазм, віра в корисність і необхідність своєї праці якось піднімали людей над труднощами та невлаштованістю побуту

Хранителька імен і людських доль

Пам’ять Алевтини Горєлової зберігала безліч імен керівників, бригадирів, рядових трудівників. Особливе місце серед них належало жінкам. Вийшовши на пенсію після 40 років роботи, Алевтина Василівна час від часу розповідала історії людей нашого міста в публікаціях на сторінках місцевої преси, зокрема «Контакту». Про співпрацю з Алевтиною Василівною в редакції газети залишилися найтепліші спогади. І вона читала «Контакт» постійно та тримала зворотній зв’язок – доти, поки розум її залишався ясним.

Книга, яка зберігає пам’ять

У 2020 році за сприяння Південноукраїнської АЕС дописи А.В. Горєлової впорядкували та видали окремою книгою. ЇЇ назва «Прикоснемся к подвигу боевому, подвигу трудовому…». Авторки вже нема серед живих, а сотня екземплярів книги журналістських дописів продовжує нагадувати про неї. Збірку можна знайти в редакції «Контакту» та в міській бібліотеці.

Серце в дитячому садку

Де б не працювала Алевтина Василівна – в школі, на будівництві, в дитсадку, скрізь робота диктувала їй бути вимогливою до себе, відповідальною за інших і людяною. Особливо це проявилося в колективі дитячого садка № 4 «Іскорка», незмінною завідувачкою якого Алевтина Горєлова була 13 років – з першого до останнього дня. Дружні стосунки з «іскрівцями» не переривалися протягом десятиліть після закриття дитячого садка.

Активність до останнього

Діяльна натура і на заслуженому відпочинку не давала Алевтині Василівні «почивати на лаврах» та жити минулим. Активною участю в роботі ветеранських організацій – міської і станційної – запам’яталася А.В. Горєлова південноукраїнцям поважного віку. Вона була невиправною оптимісткою, людиною великої душі, відкритою і доброзичливою. Такою і запам’ятається Алевтина Василівна Горєлова тим багатьом, хто її знав.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися