На центральній площі Південноукраїнська 5 березня містяни вклонилися пам’яті мужнього захисника, розділили біль непоправної втрати з рідними та провели останньою земною дорогою земляка – старшого солдата Олександра Давиденка. Понад два роки рідні чекали, шукали та вірили у повернення свого оборонця додому. На жаль, додому воїн повернувся на щиті.
Олександр народився в селі Воєводське Первомайського району. Ще малим разом з сім’єю переїхав до Південноукраїнська. Тут навчався у ліцеї № 2. Коли хлопцю було 13 років родина переїхала в місто Магнітогорськ рф. Там закінчив школу та здобув професію електрозварювальника в Магнітогорському металургійному коледжі. Згодом, Олександр повернувся на рідну землю. Проходив військову строкову службу, після працював на різних підприємствах міста.
На захист держави Олександр Давиденко став ще у 2015 р., служив на перших лініях фронту в зоні АТО/ООС. З 2019 р., майже на два роки підписав контракт на військову службу.
На військову службу за мобілізацією Олександр був призваний 12 березня 2022 р. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тошківка Сіверськодонецького району Луганської області, 16 червня 2022 р., стрілець 2-го відділення супроводження взводу охорони підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини А1736, старший солдат – Олександр Давиденко вважався зниклим безвісти. Як виявилося, тоді він і загинув.
Найболючішу втрату переживають тато, мама, донька та син Олександра. Зі словами співчуття з приводу непоправної втрати до родини і близьких загиблого звернулися перший заступник міського голови Микола Покрова та тимчасовий виконувач обов’язків начальника першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Максим Тофан.
Віддати шану мужньому захиснику України прийшли близькі, знайомі, друзі, військовослужбовці та вдячні земляки. Схиливши голови в скорботі вони ставали на коліна та покладали квіти на домовину загиблого. Державний прапор України, що вкривав труну, передали батькові Олександра як символ вдячності від українського народу.
Після прощання з усіма військовими почестями траурна церемонія продовжилася на міському кладовищі. Поховали Олександра Давиденка на Алеї Слави.
