У день 27 січня, коли Україна та світ вшановують Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — одну з найтрагічніших сторінок людської історії – південноукраїнські священики різних конфесій разом із вірянами вшанували пам’ять загиблих у таборі смерті с. Богданівка під час Другої світової війни.
До пам’ятного знаку жертв Голокосту, що знаходиться на тому боці річки Південний Буг, невелика та неофіційна делегація південноукраїнців добіралася паромом. Там, на крутому схилі біля сумнозвісної балки, куди нацисти скидали тіла розстріляних євреїв, встановлений меморіальний камінь з відповідними написами, поряд - металева Менора із зіркою Давіда.
Щоб підійти до пам’ятника, треба рухатися слідами великих та маленьких босих ніг, які віддрукувалися на цементі.
Колись цей путь називали дорогою смерті, тому що тут проходили тисячі приречених на смерть жінок і чоловіків, старих та дітей. Зараз це – шлях до безсмертя, - так говорить напис при вході на меморіальний майданчик.
Ідемо цією символічною дорогою та згадуємо, що тут наприкінці 1941-початку 1942 років за різними оцінками загинуло від 40 до 54 тис. євреїв.
Сьогодні тут зібралися християни, проте за давньою єврейською традицією, щоб вшанувати померлих, вони поклали на символічну могилу білі камінці, а представниця парафії римсько-католицької церкви запалила лампадку.
Першим слово мав отець Еміль, священик південноукраїнського храму Святого Антонія з Падуї (РКЦ), який, згадуючи жахливу трагедію Богданівки, провів паралелі з Голодомором та сьогоденням України. Він молився за справедливий мир, а разом з ним і всі присутні.
отець Еміль
Пастор Олег з церкви Нового Заповіту (м. Південноукраїнськ) наголосив, що, на жаль, випадки антисемітизму трапляються і зараз. Він нагадав, що у тих кровавих розстрілах брали участь й українці, тому нам треба покаятися за усі гріхи, зроблені євреям: «Диявол, насаджуючи антисемітизм, приводить народ під прокляття самого Бога!»
пастор Олег
Пастор Валентин церкви «Спасіння» Євангельських християн баптистів звернув увагу, що зараз під час повномасштабної війни, знищуються українці. Він запропонував уявити, що загиблі в гетто євреї – це наші сусіди, родичі, знайомі, та задав питання: «Як би кожен з нас вчинив, знаючи, що люди приречені на загибель? Чи рятували би їх, ризикуючи життям?»
пастор Валентин
Католики та протестанти молилися разом за загиблих під час Голокосту та усіх, хто пізнав біль втрати. Співали псалми та бажали миру усім народам світу.
