Журналістка-розслідувачка з медіаплатформи «Вгору» Ірина Ухваріна не виїхала з Херсона, коли він був окупований, тому що не вміє писати про події, коли не проживає їх. Вона документувала все, що відбувалося в захопленому ворогом місті. Спеціально для читачів ЮжкаNews.City Ірина розповіла, як в інформаційній ізоляції медіа стало платформою для спілкування людей. А ще про те, як на редакцію було відкрито полювання з боку окупаційної влади.
З Іриною Ухваріною ми познайомилися в серпні 2024 року в Карпатах на Програмі психологічного відновлення, яку реалізовував Харківський пресклуб. Журналістка мала вигляд дуже втомлений, в її очах читався смуток і несамовитий біль. Такими можуть бути лише очі людини, яка бачила багато болю. Згодом стало все зрозуміло.
Ірина – напрочуд відкрита людина. Спілкуватися з нею було легко та приємно. Вона не намагалася нав’язати почуття провини тим, хто не зазнав таких жахіть війни, як вона, та не розповідала «страшилки». Про себе розказувала мало, більше – про свою команду.
На медіаплатформі «Вгору» Ірина Ухваріна працює з 2002 року. Колись обіймала посаду заступниці головного редактора, потім займалася переважно розслідуваннями. Готуючи цей матеріал, я знайшла сайт медіаплатформи «Вгору», передивилася дописи, які готувала Ірина Ухваріна. Чимало її статей - про корупційні схеми в судовій системі, поліції та інших сферах. Після початку повномасштабного вторгнення рф журналістка-розслідувачка пише також і про воєнні злочини російської армії.
Ірина Ухваріна є однією з чотирьох героїв документального фільму «Нескорений Херсон», який був презентований у 2023 році. Ця стрічка розповідає про роботу редакції під час війни. Режисер Устин Данчук зібрав воєдино унікальні кадри, зняті під час окупації та після звільнення міста. «Нескорений Херсон» – це стрічка про любов до рідного міста.
Редакцію погрожували спалити
Херсон був окупований у перші дні повномасштабної війни, на початку березня 2022 року. Редакція «Вгору» перший місяць частково працювала в офісі. На той час близько 15 осіб були задіяні на постійній основі. Хтось брав участь у страйках та робив про це репортажі.
Коли Стремоусов прийшов до влади, для медійників стало вкрай небезпечно перебувати в Херсоні, тим паче з’являтися в офісі редакції (Кирило Стремоусов 16 березня 2022 року в будівлі Херсонської облради очолив незаконне зібрання псевдооргану російської окупаційної адміністрації разом із місцевими колаборантами так званого комітету спасіння за мир і порядок).
– Зі Стремоусовим ми ще до війни багато років воювали. Писали про його проросійську роботу та провокації. Він тоді відкрив курси для журналістів (він так це називав). Насправді навчав людей влаштовувати провокації, знімати відео, а потім надсилав російським координаторам. Наш колега постраждав, коли «Новий День» влаштовував пресконференцію і Стремоусов та кілька його тітушок увірвалися, кинули гранату зі сльозогінним газом. Інший наш колега був у ЗСУ, а потім зник безвісти. Зараз стало відомо, що він полонений і перебуває на території ДНР. Стремоусов на нього напав, коли той знімав його незаконні дії. У нас чимало справ було про Стремоусова. Він та його прибічники погрожували спалити нашу редакцію.
Репортажна світлина з мітингу в Херсоні 2022 рік.
Медійники збиралися у директорки медіаплатформи «Вгору» Ілони Коротіциної вдома, щоб попрацювати. Ірина Ухваріна каже, що гуртом було легше, тому що вдома поодинці – дуже страшно.
У травні стало важко зі зв’язком: росіяни поламали всі українські вишки. Наші провайдери робили чудеса, щоб херсонці мали хоч якусь можливість підтримувати зв’язок із зовнішнім світом. Однак ворог швидко вистежував та блокував зв’язок. Проте чоловік редакторки виявився на всі руки майстром та зумів налаштувати інтернет.
– Ми писали про все, що відбувається в Херсоні. Також давали інформацію про те, де можна взяти хліб, молоко. До війни багато працювали на лівобережжі, мали постійні зв’язки. В окупації від знайомих дізнавалися інформацію, яка допомагала людям вижити. Проводили прямі ефіри. Наша журналістка сиділа й начитувала новини. Слухачі одразу могли запитати її про щось. Вона відповідала, якщо знала. Якщо ні, то запитувала. Зв’язок між рідними втрачався. Наприклад, мати залишилася в Чаплинці, а донька виїхала. І вони не знали нічого одна про одну. У прямому ефірі можна було спитати, чи хтось бачив таку-то й таку особу. Ось така комунікація відбувалася через наше медіа. Зараз це продовжується, але ми вже менше потрібні.
Репортажна світлина з мітингу: 2022 рік.
На медійників полювали
У травні 2022-го майже всі медійники «Вгору» залишили Херсон. За словами Ірини Ухваріної, на них почалося полювання з боку окупаційної влади. Ірина вирішила залишитися в місті.
– На це в мене було декілька причини. По-перше, я не вмію писати про те, що не відчуваю і не бачу. По-друге, залишатися мені було безпечніше за всіх. Я не публічна особа, тому що завжди писала під псевдонімом. До того ж я була зареєстрована за однією адресою, а проживала – за іншою. У паспорті в мене зазначено, що я народилася в росії. Плюс за російським законодавством я пенсіонерка. Тобто у мене мінімальні проблеми могли б бути. Насправді я дуже люблю Херсон та херсонців. А за часи окупації закохалася в них ще більше. Такої сили, мужності і взаємодопомоги я не бачила за все життя. Звичайно, зрадники були, але вони швидко втекли.
5 березня 2022 року.: тисячі херсонців вийшли на мирну акцію.
Люди сумують за Херсоном
– Наше видання незалежне, має донорську підтримку. Спочатку це було друковане видання, яке заснували благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я» та асоціація «Журналісти Південь». Наша мета – не залежати ні від політики, ні від бізнесу.
Після деокупації Херсона члени редакції «Вгору», поки що, не мають змоги повернутися в місто назавжди. Там і зараз дуже небезпечно, адже дрони слідкують за людьми. А до медійників російські військові мають особливий інтерес. Основна частина команди проживає в Одесі, розповідає Ірина Ухваріна. До рідного міста медійники регулярно приїжджають, щоб відзняти матеріал. Потім опрацьовують його.
– За даними влади, в Херсоні зараз проживає близько ста тисяч. Люди повертаються. Часто на декілька діб. Потім після обстрілів виїжджають. Через декілька тижнів знову повертаються. У місті стає більше автівок, відкриваються крамниці, кав’ярні. Всупереч війні місто оживає. Люди сумують за Херсоном.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
