Южноукраїнець Василь Селявін вже більше 10 років цікавиться історією свого краю. З однодумцями створив спільноту й досліджує територію громади на наявність історичних пам’яток: вивчають документи, співпрацюють з археологами. Про рідну місцевість Василь Селявін знає майже все й охоче ділиться знаннями з тими, хто по-справжньому цікавиться. Він може провести таку цікаву екскурсію, що аж до мурах. У кожному слові непрофесійного гіда відчувається любов до свого коріння.
На жаль, переважна більшість южноукраїнців не знає свого походження, не цікавиться історією. Ми захоплюємося величними каньйонами, але не задумуємося, чия нога ступала ними сто, двісті чи тисячу років тому. Чому так відбувається й що потрібно зробити, аби виправити ситуацію? Хто жив тут і чим займався? Про це й розмовляли з Василем Селявіним.
Василь Селявін показав кургани на території Южноукраїнської громади.
Краєзнавство як хобі
– Вітаю, пане Василю! Як так вийшло, що ви зацікавилися історичними пам’ятками?
– Почалося з того, що ми з товаришами віднайшли цікаву знахідку. Як пізніше з’ясувалося – це був кам'яний шанець запорозьких козаків на Бузі (ша́нець – нім. Schanze «окоп», «укріплення» – земляна польова фортифікаційна споруда, яка слугує захистом від обстрілу стаціонарної чи технічної артилерії, або уражень зі стрілецької зброї супротивника). Щоб зрозуміти це, ми знайшли карти, документи. Так нас зацікавило краєзнавство. Почали шукати інші локації з історичними пам’ятками. Розбиралися, що вони собою являють. Зараз я вже більш-менш орієнтуюся в нашій місцевості: де місця з історичними пам’ятками, яка це культура, доба. Згодом з Олександром Шивою, Віктором Поліщуком та ще парою однодумців з Первомайська створили спільноту – історико-туристичний клуб «Сагайдак». Проводимо власні дослідження.
– Яка ціль ваших пошуків?
– Це невивчена історія в школі, а вона дуже цікава. Це хобі. Для когось риболовля чи полювання, а для мене – це краєзнавство.
– Скільки ви знайшли та дослідили історичних пам’яток на території Южноукраїнської громади?
– Чимало, одразу всі не згадаю. Нам цікава територія в радіусі 100 кілометрів від міста. Дослідили близько п’яти городищ часів Золотої Орди. Зокрема, на березі річки Громоклія знайшли городище, яке було тільки в документах, а локалізації не було. На річці Бакшала виявили стоянку доби палеоліту – 18-20 тисяч років їй. Дослідили як велося полювання в цьому урочищі: з’ясували, що були мисливці на степового зубра, який водився в нашій місцевості. Потім досліджували різні пам'ятки часів кам’яної доби, бронзи. Наприклад, кромлехи, кургани, яким по чотири-п’ять тисяч років. Дуже цікавимося козацьким урочищем Гард. Кожний сезон тут працює експедиція з Миколаєва. Вони досліджують, а ми цікавимося результатами.
Василь Селявін та Олександр Шива на Великому острові поблизу Южноукраїнська.
– Як знаходите інформацію?
– Є багато історичного оцифрованого матеріалу. Треба лише наполегливість і час.
– Які знахідки маєте за останній період?
– У цьому році до наших рук потрапила карта урочища Гард і околиць, яку склали фахівці. Ми побачили, що на острові Кривому є гроти XIX століття. З Олександром Шивою перебралися на острів, щоб переконатися в достовірності інформації. З’ясувалося, що це звичайні природні гроти. Але ми знайшли петрогліф у вигляді тварини, на мій погляд – свині. Фото відправили фахівцям з одеського археологічного музею. У вересні мають приїхати його досліджувати. Археологи нам підказали: якщо там жили люди в добу мезоліту чи палеоліту, то вони ловили рибу, устриць. Людина, яка полюбляла творчість, не могла залишити лише один малюнок. Ми пошукали і знайшли ще наскельні відбитки, схожі на петрогліфи, у вигляді голови собаки та риби. Це важлива знахідка, тому що петрогліфи багато хто шукав на скелях Південного Бугу в нашій місцевості, але не знаходили. Тож чекаємо на остаточні висновки.
Южноукраїнськ має що показати туристам
– Чи може наша місцевість зацікавити туристів?
– Ну звичайно! Водяні млини, петрогліфи на острові, кургани з антропоморфними стелами, кромлехи. А найважливіша локація – це саме урочище Гард. Це все козацькі місця. Тут кожна скеля, кожен камінчик має історичне значення. А які первоцвіти на схилах Південного Бугу! Багато рослин, занесених до Червоної книги, ростуть саме тут: тюльпан бузький, сон-трава, гвоздика бузька та інші. В Южноукраїнській громаді можна розвивати багато видів туризму: екстремальний, історичний, краєзнавчий, ботанічний тощо. Навесні, коли річка повноводна – рафтинговий сплав, на скелях – скелелазіння.
– Хто, на вашу думку, має розвивати туризм в Южноукраїнську?
– Як ми зрозуміли після круглого столу, який провела ваша редакція, ніякого комунального підприємства з розвитку туризму не буде. Залишається тільки громадська ініціатива. От створимо зараз громадську організацію, подаватимемося на гранти, будемо облаштовувати привабливі локації. А влада зацікавлена іншим, наприклад, дорогами.
– Зовнішній туризм складніше популяризувати, але ж можна почати з внутрішнього. Принаймні розповідати місцевим про історичну спадщину, яку маємо. На вашу думку, чому так мало южноукраїнців знають про землю, на якій живуть?
– Краєзнавство не розвивали в радянські часи. Людьми легше маніпулювати коли вони не знають про свої корені. В Європі цікавляться корінням на 10, 20 поколінь, а ми далі діда-прадіда не знаємо. На будівництво нашої атомної станції прибули фахівці з різних куточків радянського союзу. Приїхали чужі люди. В школах викладали немісцеві вчителі. Що вони могли розповісти своїм учням? Ті, які народилися й виросли тут в Костянтинівці, Іванівці, передавали дітям свої знання. Водили їх по історичних пам’ятках, показували, згадували те, що чули від своїх дідів. Те, що ми зараз спостерігаємо – наслідки радянської минувшини.
– Як популяризувати краєзнавство серед дітей, які народжуються тут і зростають?
– Це має бути громадський рух. Також у цьому мають бути зацікавлені й педагоги. Частіше потрібно приводити дітей у музей. Він у нас чудовий. Можна проводити екскурсії прямо на скелях та розповідати про урочище Гард.
– А куди б ви найперше повели екскурсію з дітьми?
– В урочище Гард в серці Гарду – де жили славетні козаки. Показав би святилища. Це храми просто неба, де робили жертвоприношення, проводили обряди. В нашій місцевості є пам'ятки, яким по 20 тисяч років. Це не вигадки, все підтверджено науковцями. Проводили розкопки, є документи. Також не менш цікаві й історичні пам’ятки XIX століття – млини і хутори. Є що показувати і про що розказувати. Зараз для українців, як ніколи, важливо знати своє коріння.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram та TikTok.
