Йдеться про територію поряд з міським музеєм. Навряд чи хтось із городян, чи гостей міста, проходячи, звертав увагу на пустку, яка там була роками. Нині старий металевий паркан перетворюється на витвір мистецтва: блакитне небо, золоте поле, українські хати, поряд млин. Однак це лише початок проєкту. Хто створює ці красу і навіщо, дізналася журналістка ЮжкаNewsCity.
Був задум, знайшлася й можливість
«Старовинна автентична Україна» – так називається проєкт, розповіла директорка Южноукраїнського історичного музею Зореслава Клименко. Саме за її ініціативою все й відбувається. Пані Зореслава зазначила, що зміниться не лише паркан, а й територія біля нього. Це буде не просто місце для гарних світлин, а особливий простір для майстер-класів, історичних вікторин та квестів. У літній період тут організовуватимуться перегляди фільмів під відкритим небом та проводитимуться зустрічі на свіжому повітрі. А щоб був затінок, планують зробити накриття з очерету. Виявляється, в нашій громаді є майстер, який зберіг цю техніку плетіння.
Після того, як старий паркан перетвориться на яскраву фотозону, організаторка візьметься за облаштування території. Зореслава Клименко планує зробити копії кам’яного колодязя з журавлем та стародавніх ідолів, що є на скелях поблизу Южноукраїнська. Для цього їй потрібна підтримка місцевих скульпторів. Ініціативні мешканці громади також запрошуються до співпраці. Якщо у вас є якісь старовинні речі, приносьте до музею, для них там знайдуть достойне місце.
- Реконструкція потребує різноманітної допомоги, не лише матеріальної. Я відкрита до пропозицій. Нехай люди приходять, розказують, як вони це бачать. Територія велика й тут можна втілити багато ідей. І зберегти наше українське коріння – це головна моя мета. Дуже багато людей не цікавляться історією, а тут побачать її. Ми докладаємо зусиль, аби наш музей з кожною новою інсталяцією, експозицією та експонатами ставав ще привабливішим для туристів. Те, що ми робимо зараз, є частиною музею під відкритим небом. Наша задача – врахувати потреби та потенціал різних спільнот і створити музей, як культурний центр, який буде відповідати вимогам та викликам сучасного українського суспільства. Для цього ми, з одного боку зберігаємо історичну пам’ять та досвід у вигляді матеріальної спадщини, з іншого боку – створюємо системи рекреаційних зон, розважального простору, різні інноваційні прийоми, які формують імідж музею та його ребрендинг.
Директорка музею каже, що тривалий час плекала думку про такий проєкт, але не мала фінансового підґрунтя для його втілення. Вона шукала можливості, і знайшла: подала заявку на участь у програмі Vidnova Ukraine й стала її стипендіаткою. Проєкти Зореслави Клименко увійшли до двадцятки найкращих.
- У цій Програмі беруть участь громадські діячі, працівники культури, які повернулися з-за кордону в Україну і залишаються тут. Я теж виїжджала в іншу країну, коли почалася повномасштабна війна. Моя душа залишалася тут, тому я повернулася назад. Завдяки програмі Vidnova Ukraine я отримала можливість зробити щось корисне для нашого міста.
Для пані Зореслави це вже другий етап Програми, перший тривав із жовтня по грудень 2022 року. Тоді за грантові кошти директорка музею оновила постійну експозицію «Герої не вмирають», присвячену загиблим захисникам з Южноукраїнської громади, та купила проектор.
- Мистецький проєкт «Старовинна автентична Україна» великий і потребує додаткових коштів, тому я й надалі планую подавати заявки.
Красу створює ціла команда
Директорка музею працює над реалізацією задуму не самотужки, її підтримує ціла команда активних і талановитих людей: художники Олександр Куличенко, Тетяна Журба та Юрій Бондар, викладачки Южноукраїнської мистецької школи Тетяна Войнич та Ірина Ачкасова.
Вуличний мистецький арт-проєкт розпочався з ескізу, який складається з трьох частин. Юрій Бондар робив його у спеціальній програмі. Потім за допомогою проектора під нічним небом ескіз переводили на паркан. Для цього команді ентузіастів знадобилося півтори години. Під час другої зустрічі на поверхню вже нанесли кольори. Фарбу допомагав підбирати волонтер Олег Абдулаєв. Він порадив акрилові й масляні, які зберігають колір до п’яти років. Зверху малюнок покриватиметься лаком для більшої стійкості. На жаль, погода стала на заваді, але до середини квітня паркан планують розмалювати.
Учасники поділилися своїми враженнями від проєкту. Олександ Куличенко декілька останніх років тісно співпрацює з музеєм, дає цікаві майстер-класи, наприклад написання картин вином. Митець задоволений спілкуванням з директоркою закладу, каже, Зореслава дуже цікава й творча особистість. У такому масштабному вуличному проєкті художник бере участь уперше.
- Техніка написання маслом дуже відрізняється від акварелі чи вина, але я навіть не думав відмовлятися від пропозиції долучитися до проєкту. Працюючи тут і спілкуючись з іншими учасниками, я взяв для себе дещо корисне та нове. Мені подобаються великі масштаби та можливість працювати такими пензлями, виходять цікаві плями, незвичайної форми контури. Як художнику, мені це приносить задоволення, поділився враженнями Олександр Куличенко.
Художник Юрій Бондар, каже, навіть не думав, що цей старий паркан можна зробити таким яскравим.
- Я на нього взагалі не звертав увагу раніше. Працюється чудово.
Викладачки Южноукраїнської мистецької школи мають досвід у вуличному арт-мистецтві: їхніми руками створені цікаві композиції на стінах будівель у місті. А от на паркані довелося малювати вперше, кажуть.
Знавець історії рідного краю Богданан Грицевич також долучився до цікавої справи, як консультант. Саме за його ініціативою внесли деякі зміни до проєкту. Зокрема, вітряний млин вирішили замінити на водяний, а хати зобразити саме такі, які раніше будували на Миколаївщині.
– Проєкт дуже цікавий, але якщо дивитися в майбутнє, на цьому майданчику має бути Гард-зона. Отже, потрібно більше автентичності: символіка нашого південного краю, архітектура, водяні млини. У мене є документальні фото з сімейних альбомів, на яких водяні млини. Традиції нашого краю дуже цікаві, їх треба зберегти та показати іншим. У Миколаївській області хати будували на дві половини, деякі мали сіни, деякі – прямо кухню. А головне – солярні знаки на фронтонах. Ми люди сонця і наша культура – Гард і ріка Бог. Сьогодні це дуже актуально, адже ми воюємо за майбутні наші цінності: повернення етнокодів та своїх традицій. Буде дуже круто, якщо ми все втілимо на цій панорамі, наближеній до історії, до того часу, поки не побудували Южноукраїнськ, – розтлумачив Богдан Грицевич.
