Сумні звістки одна за одною летять у Южноукраїнську територіальну громаду. Суботнього дня, 13 квітня, на площі середмістя людей знов зібрало горе: прощалися із загиблим земляком Сергієм Петровичем Сіряком. Військовослужбовець загинув 6 квітня 2024 року в Харкові. Йому назавжди залишиться 34 роки.
Сергій Сіряк народився і виріс в Южноукраїнську. Відвідував перший садочок, базову середню освіту отримав у першій школі. З самого дитинства полюбляв автомобілі та вправно умів їх лагодити. А відтак, без вагань, вступив до місцевого професійного коледжу на автослюсаря. Згодом Сергій закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова в Миколаєві й здобув вищу технічну освіту, розповіла ведуча церемонії прощання – Ірина Полишвайко.
Южноукраїнець Сергій Сіряк працював майстром в Каскаді ГЕС-ГАЕС Південноукраїнської атомної електростанції. З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав ЗСУ. За сумлінну службу солдат Сіряк неодноразово нагороджувався відзнаками та медалями. Та ворожі ракети нікого не щадять, навіть найсміливіших. Під час виконання бойового завдання в районі північної околиці міста Харків 6 квітня мужній воїн Сергій Сіряк загинув.
У безутішному горі залишилися найрідніші люди Сергія Сіряка: мати, сестра та донька Софія.
Щирі слова співчуття рідним та близьким загиблого висловили заступниця міського голови – Марія Дроздова, начальник першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – підполковник Вадим Нечай та побратим – старший лейтенант Володимир Дідик.
Присутні схилили голови у глибокій скорботі, поклали квіти на домовину та схиливши коліна у знак глибокої шани. Траурна церемонія продовжилася на міському кладовищі. Там на Алеї Слави знайшло спокій тіло Сергія Сіряка.
Немає прощення російським окупантам за горе, яке вони принесли, ступаючи своїм чоботом нашою землею.
Слава Україні! Героям слава!
