Лютневий ранок, дев’ята година. Як і домовлялися, сигналю в домофон за адресою очільниці ОСББ «Шевченко 12». День із головою об’єднання починається з кави по-турецьки, майстерно завареної господинею у джезві. Оскільки головування в ОСББ для Лариси Мініної не єдиний вид діяльності, справами багатоквартирного будинку вона займається переважно на вихідних та вечорами. Саме тому на суботу й призначила зустріч.
Трохи історії за чашкою кави
Гортаючи ділові папери, стосик яких на підвіконні кухні тулиться до горщиків із кімнатними квітами, «управдомка» розповідає, як усе починалося. Тамтешні прибічники об’єднання співвласників згуртувалися влітку 2016-го, коли вона була у відпустці, яку проводила за межами Южноукраїнська. До ініціативної групи приєдналася вже на етапі проведення загальних зборів і була настільки активною, що її кандидатуру внесли до списку, а потім і обрали до складу правління.
– Ставати головихою я не збиралася – мала клопітку редакторську роботу й практично не мала вільного часу. Та коли дійшло до реєстрації новоствореного ОСББ, претендентка на керівну посаду спасувала, й оформленням документів довелося займатися саме мені. Опісля вже і «портфель» вручили,– згадує Лариса Мініна.
Ознайомившись з актом повірки будинкових приладів обліку спожитої води, комусь телефонує. При цьому коментує: «портфель» – у голови, а ключі – ні. Узгоджує зі своєю заступницею час, коли вони разом спустяться в підвал. Судячи з акта, у двох водомірів є відхилення від норми. Керівниця ОСББ хоче пересвідчитися, в яких саме.
Лариса Мініна переглядає документацію, що накопичилася за тиждень.
Власники житла семипід’їздної багатоповерхівки на бульварі Шевченка в Южноукраїнську, веде далі Лариса Мініна, спільно опікуються своєю домівкою повних сім років. За цей час керівництво ОСББ ґрунтовно освоїло управлінську справу, набуло досвіду й упевнено вирішує поточні питання з утримання будинку та проблеми, без яких не обходиться жодна багатоквартирна оселя. А на початках велося непросто. Не маючи жодних навичок у сфері ЖКГ, гуманітарійка Мініна почувалася не дуже впевнено. Тому постійно радилася – з фахівцями-комунальниками, з досвідченішими колегами-головами, з членами правління свого ОСББ та зі співвласниками житла в ньому. Так формувалася система взаємин всередині «кондомініуму».
Внутрішньобудинкове самоврядування
Завершивши перегляд кореспонденції, пані Лариса запрошує пройтися будинком. З її квартири виходимо у під’їзд, де ще не вивітрився запах фасадної фарби. З усього видно: тут нещодавно робили ремонт. Управителька розповідає, що наріжний під’їзд – дев’ятиповерхової секції – впорядкували останнім, а починали з тих, які були у зовсім неприглядному стані.
– Готуючись до прийому будинку, правління добилося деяких покращень його стану. Спонукали КП ЖЕО відремонтувати відмостку, міжпанельні шви у місцях протікання, козирки над входами до під’їздів. Шляхом анкетування дійшли згоди на предмет того, що починати наводити лад слід із систем життєзабезпечення, а не із зовнішнього лоску.
Повертаючи сходами, на кожному поверсі помічаємо новенькі металеві двері. Гідеса пояснює: перегородити ніші біля колишнього сміттєпроводу і власним коштом влаштувати там комірчини запропонували самі власники квартир. Правління не заперечувало, і тепер мешканці мають де залишати дитячі візки та велосипеди, а ОСББ – плату за додаткову площу.
Комірчина у міжсходових нішах - місце для зберігання.
На одній зі стін першого поверху – інформаційний стенд ОСББ. Зупиняємось, і мова заходить про те, що певна частина членів ОСББ спочатку ставилася до правління з побоюванням та осторогою. Однак керівний орган діяв прозоро, регулярно в подробицях інформував про надходження й використання коштів, не приховував проблем і не перебільшував своїх заслуг. З огляду на те, що самостійне господарювання почало давати втішні результати, надмірна обережність із плином часу змінилася на довіру. Тепер на загальних зборах намічають пріоритетні напрямки, в іншому – покладаються на правління. Всередині керівного органу теж панує демократія.
Пересвідчитися в цьому не становило труднощів. Відповідаючи на ті чи інші журналістські запитання, уточнюючи деталі, пані Лариса час від часу телефонувала своїм відповідальним помічникам – здебільшого двом заступницям.
Про двох жінок, трьох китів, місцевих гераклів і демократію
Алла Іванівна Ковальська й Наталя Володимирівна Басич – енергійні пенсіонерки з активною життєвою позицією. Саме вони слідкують за технічним станом будинку, здійснюють супровід і контролюють проведення ремонтних робіт та якість послуг, що надаються. А ще взяли на себе обов’язки посередниць-перемовниць у врегулюванні суперечок між сусідами-співвласниками квартир та спілкуванні з «проблемними» пожильцями. Алла Іванівна теж мешкає в наріжному під’їзді, до її квартири і прямуємо.
Попри перенесену нещодавно операцію, пані Ковальська не відмовилася розповісти про свою ділянку роботи. Спілкуємося у вітальні її помешкання. Алла Іванівна зосереджує увагу на «трьох китах», на яких тримається їхній 125-квартирний будинок: підвалі, покрівлі та інженерних мережах.
– Коли ми отримали ключі від підвалу і вперше зайшли туди, подумали, що підлога – взагалі без покриття. Здавалося, під ногами просто утрамбований грунт. Наводячи лад, в місцях, де безхатченки влаштували собі справжні «лежбища», натрапили на тверде. І «докопалися» до суті. Виявилося, що під ногами – не земля, а товстий шар закам’янілих нечистот поверх бетонної підлоги, – ділиться яскравими спогадами Алла Ковальська.
Алла Ковальська згадує курйозні моменти.
Упродовж трьох десятків років після введення будинку в експлуатацію пориви трубопроводів водовідведення траплялися не один раз. Наслідки аварій комунальники усували оперативно, а каналізаційні стоки, схоже, не прибирав ніхто і ніколи. Розчищати «авгієві стайні» в підземеллі на бульварі Шевченка, 12 тамтешнім гераклам довелося довгенько. Результат вразить хоч кого: з підвалу вигребли й вивезли два повні тракторні причепи затверділих відходів життєдіяльності мешканців. Екскурсію підвальними приміщеннями трохи пізніше проведе інша заступниця голови ОСББ. Тим часом мова заходить про те, чим тут пишаються чи не найбільше.
– Покрівля нині – це наша гордість. Для повної заміни старого покриття коштів не вистачало, тому колегіально прийняли рішення ремонтувати дах частинами. На оновлення покрівлі загальною площею майже 1500 квадратних метрів знадобилося чотири роки. Зате зараз це лялечка, побачите на власні очі, – запевняє Лариса Мініна, не приховуючи задоволення.
Не лише покриття замінили, а й закріпили парапети та привели до ладу вентиляційні виходи.
– Під час ремонту ми скористалися можливістю залучити кошти Револьверного фонду – безоплатною позикою. Представники фонду відзняли відео й розмістили його на сайті. Так після перегляду ролика побачити наш ремонт в натурі забажали управителі декількох інших будинків. Навіть фундаторка створення ОСББ в Южноукраїнську Ольга Андрєєва побувала у нас на даху, – з усміхом додає Алла Ковальська.
Чекаючи повернення Наталі Басич із центру волонтерської спільноти «Бугові мавки», активною учасницею якої вона є, дякуємо пані Ковальській за гостинність, одягаємо пальта й виходимо надвір. Прихопивши два пакети з побутовими відходами, Лариса Мініна веде до МАФів посеред двору.
На подвір'ї ДКП, у під’їздах – ліпота
Павільйончик із пластику зі сміттєвими контейнерами поруч – первісток пунктів для роздільного збору побутових відходів. Цивілізоване поводження зі сміттям в Южноукраїнську двадцять років тому започаткував тодішній мер Віктор Пароконний. І перший ДКП (дворовий комплексний пункт) встановили саме на подвір’ї будинку по Шевченка, 12. Про це розповідає пані Лариса, звично розкладаючи за видами відходи для переробки: скло, пластик, картон, пакування, відпрацьовані батарейки. Харчові відходи йдуть у металевий контейнер для органіки.
Упоравшись із сортуванням, голова ОСББ пропонує пройтися під’їздами. Біля першого стрічаємо солідного чоловіка з собакою на повідку. Він робить зауваження: час замінити урну для сміття. Лариса Мініна погоджується з тим, що елементи благоустрою слід оновити. За два роки війни МАФи на прибудинковій території трохи занедбали. До цього регулярно проводили суботники, фарбували лавки й смітниці, доглядали за альтанкою посеред двору.
Чоловік набирає цифри кодового замка, і ми потрапляємо в картинну галерею. Від першого до останнього поверху стіни під’їзду прикрашають полотна пензля місцевого рафаеля. Свої роботи подарував сусідам Максим – син однієї з жительок. На картинах і природа околиць Южноукраїнська, і портрети, і жанрові замальовки. Де розмістити кожен шедевр, мешканці визначалися колегіально.
Такий вигляд після ремонту має перший під'їзд.
Життєрадісний дідусь - улюблене полотно голови ОСББ.
– Тепер кожен під’їзд має свою родзинку. У цьому – живопис; сходові майданчики й підвіконня іншого надають йому схожості з оранжереєю; у трьох поставили етажерки, де у вільному доступі художня література, люди обмінюються книгами – такий собі буккросинг. Варіанти оздоблення й колір стін під’їздів жителі обирали самостійно, – коментує Лариса Мініна.
У підземеллі та просто неба
Потік цікавинок із вуст очільниці ОСББ перериває дзвінок на її мобільний: Наталя Басич із ключами чекає біля входу до підвалу. Заходимо всередину. Перша зупинка – біля теплового пункту за решітчастою перегородкою. Друга зупинка – куточок двірника. Тут знаряддя для прибирання, столик, раковина-мийка і навіть унітаз.
Сантехніку встановили за рішенням правління – для потреб ремонтного персоналу, прибиральників, фахівців із дезінсекції та дератизації. Ці послуги надають не місцеві спеціалісти: приїжджають щокварталу з Миколаєва. Коли на початку війни, розповідає Лариса Мініна, там виникла проблема з водопостачанням, ОСББ «Шевченко 12» радо ділилося з миколаївцями. Борці з тарганами та щурами набирали води стільки, скільки потрібно.
Підходимо до закутка на кшталт мініскладу. Мова заходить про доброчинців, які підтримували об’єднання в період його становлення. Тему розвиває Лариса Мініна: називає імена-прізвища депутатів попереднього скликання міської та обласної рад. За депутатські кошти Анатолія Козявкіна, Євгена Квасневського та Владислава Невеселого придбали та встановили, зокрема, три нові лавки біля під’їздів, камери відеоспостереження і впорядкували проїжджу частину двору.
Лариса Мініна та Наталя Басич: тут живуть не тільки люди, а й коти. Будиночок для чотирилапих облаштували мешканці 1 під'їзду власним коштом.
Під час останньої передвиборчої кампанії у дворі агітували майбутній міський голова та кандидатка у депутати від Слуг народу. Обіцяли допомогу у благоустрою. Депутатка Світлана Савченко виконала обіцянку, посприявши ремонту альтанки за кошти депутатського фонду.
Альтанка - улюблене місце для відпочинку, але на ніч вона закривається. Тиша понад усе!
«Управдомка» з повагою відгукується про підтримку з боку ПрАТ «Юженергобуд». Ця будівельна організація допомогла не одному ОСББ. У будинку на бульварі Шевченка, 12 завдяки юженергобудівцям вдалося замінити старі віконні рами в усіх під’їздах на сучасні склопакети. Суттєво допомогли також будматеріалами.
Завдяки спонсорській підтримці Юженергобуду, під час ремонту під'їздів вдалося суттєво зекономити на будматеріалах
Наталя Басич показує залишки оздоблювальних матеріалів для ремонту під’їздів та банки з фарбою для зовнішніх робіт. У економістки за освітою все на обліку. Фахівчиня з великим досвідом роботи на будівництві АЕС, Наталя Володимирівна і кошторис будь-який перевірить, і в розрахунках не помилиться. Так відгукується про свою заступницю Лариса Мініна.
Цікавлюся, чи можна використовувати підвальні приміщення будинку для укриття під час повітряної тривоги. Через небезпеку поривів трубопроводів тепло й водопостачання перебування тут становить загрозу для життя й здоров’я людей. Такий висновок зробили фахівці, тому ОССБ не планує влаштовувати у підвалі прихисток.
Про підвал Наталя Басич знає все. Вона розповідає про оновлення трубопроводів.
Подякувавши своїй заступниці, Лариса Мініна запрошує на дах. Ліфтом підіймаємося на восьмий поверх, сходами – на дев’ятий. Вихід на покрівлю – за двома замками. Услід за головою ОСББ долаю щаблі металевих драбин, що ведуть на горище і на дах.
Спочатку очам відкривається рівненька поверхня покрівлі, далі – чудовий краєвид міста. Оглядаючи з висоти поверхню п’ятиповерхової частини свого даху та покрівлі сусідніх будинків, Лариса Мініна залишається задоволеною. Ще раз наголошує, що правління правильно розставило пріоритети: мешканцям на голови не тече і з підвалу не смердить. Можна наводити зовнішню красу.
– Ми з самого початку домовилися, що наше ОСББ – не бізнесове утворення. Тому від думки про найманих управлінців відразу відмовилися. У нас хазяйнують самі лише власники квартир. І голова, і заступники, і члени правління, й бухгалтер – мешкають тут. За сім років змінилося чимало двірників і двірничок, а найкраще прибирає нинішня. Пані Марія – теж жителька нашого будинку, – ділиться очільниця ОСББ.
Такий вигляд має оновлена покрівля п'ятиповерхового крила будинку на Шевченка, 12.
А це дах сусіднього будинку.
Буде й офіс
Ліфт плавно зупиняється на першому поверсі. Лариса Мініна відчиняє ще одні двері, як виявилося, майбутнього офісу. Показує невеличке приміщення біля тамбуру, яке ще треба привести до ладу. Підсобити обіцяв син однієї з мешканок, та щось стало на заваді. Зараз шукають підрядника на стороні. Через війну фахівців знайти непросто.
– Довгий час ми обходилися без офісу. Теплої пори року збиралися правлінням в альтанці, за негоди – вдома у голови. Потім нагрянула пандемія, стали остерігатися, щоб не занести смертельний вірус до когось у квартиру. Після визволення Херсона від російської окупації у мене вдома оселилася знайома ще з дитинства – людина з інвалідністю. Запрошувати когось до себе стало зовсім незручно. Та й документів за сім років накопичилось чимало. Отак і дійшла черга облаштовувати офіс, – пояснює Лариса Мініна.
Після тригодинних мандрів повертаємося до квартири пані Лариси. З порогу вловлюємо аромат запашної кави. На кухні застаємо компаньйонку господині Ольгу з гостею. Провідати переселенку зайшла досить відома в Южноукраїнську своєю турботою про ближніх Ядвіга Мутовкіна. Вона всіляко опікується ВПО, от і цього разу зайшла з гуманітарною допомогою.
Ядвіга Мутовкіна - місцева активістка
Лариса Мініна бідкається, що не про все встигла розповісти. Мигцем згадує, як встановлювали камери відеоспостереження, як знайомилися, а пізніше здружилися з дільничним офіцером поліції, як святкували у дворі 30-річчя свого будинку. Але – за редакційним завданням – їй пора вже збиратися на громадські слухання, отже – час нам розставатися.
Дорогою додому тішилася з того спілкування: приклад, як южноукраїнці згуртувалися для управління будинком, дає надію на об’єднання їх для управління містом і територією всієї громади.
- Підписуйтесь на наш канал в YouTube
- Читайте нас у Telegram
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
