До редакції завітала Людмила Рибакова, досвідчена депутатка трьох скликань Южноукраїнської міської ради, професійна юристка та людина, яка займає активну життєву позицію. Гостя розповіла, як для неї почалася війна 24 лютого та про те, як все місто об’єдналося, і продовжує це робити, заради перемоги. Також обговорили поїздку на інвестиційний форум до Польщі.
За чашкою кави в нашій редакції.
Ці події й досі страшно згадувати
- Людмило Анатоліївно, як змінилося Ваше життя після 24 лютого?
- Мабуть, як і кожен українець, я постійно згадую цей жахливий ранок. І досі не віриться, що в 21 столітті можливо те, що відбувається в Україні. Двадцять четвертого лютого на дев’яту годину ранку була запланована постійна комісія земельних відносин. На засідання приїхали представники з Києва, щоб допомогти вирішити питання інвентаризації земель. Члени комісії зібралися, кворум був, але ми зрозуміли, що з’явилися інші проблеми і тепер це вже не на часі. Гостям зі столиці побажали гарної дороги, а самі пішли до виконкому, щоб вирішувати нагальні питання стосовно нашого міста. Перших два місяці ми всі були в стані нерозуміння, що взагалі відбувається, але дружно робили все, що від нас залежало.
- Це стосується самооборони міста?
- Так, і самооборони теж. Вже на третій день до Южноукраїнська почали прибувати люди з багатьох куточків нашої країни. Потім почалося найстрашніше – бої у Вознесенську. Ці події й досі страшно згадувати. Ми зустрічали людей на трасі. Часто це було вночі чи рано-вранці. Волонтери привозили їх на вантажних машинах. Це був жах. Але всі ми були морально зібрані, чітко розуміли, що й як робити: волонтери згрупувалися, міська рада активно надавала необхідну допомогу. Дуже швидко були визначені місця для розташування внутрішньо переміщених осіб з комфортними умовами для перебування. Всі управління включилися в роботу: освіта, лікарня, соцзахист. Біженці потребували людяності, підтримки, простих розмов. Пам’ятаю, як до нас приїхала сім’я з дітками зі Снігурівки. Ми зустрічали їх на блокпосту в комендантську годину. Декілька днів малеча взагалі не розмовляла. Я була дуже стурбована. З ними працювали психологи. Пам’ятаю, як до мене підійшов хлопчик, протягнув кулачок, відкрив, а там цукерка. Я не могла стримати сліз. Зараз ця родина перебуває в нашому місті. Менша дитина пішла у перший клас, старша – у п’ятий. Дуже вдячна управлінню освіти. Діти багато пропустили навчального процесу, але вчителі допомогли та підтримали і психологічно, і професійно.
Сесія Южноукраїнської міської ради. Людмила Рибакова разом із колегами по фракції Пропозиція.
Депутат, як зразок стабільності міста
- Як змінилися Ваші обов’язки депутатки після того, як почалася повномасштабна війна?
- Стало більше відповідальності. Якщо раніше на депутата покладалися тільки виконання депутатських повноважень, то зараз депутат – це зразок стабільності міста. З початком повномасштабної агресії рф у мене розривався телефон, мені дзвонили й питали: «Людмило Анатоліївно, Ви де?» Я всім відповідала: «Я в місті, все добре». Якби на той момент почали панікувати не лише пересічні люди, а й депутати, якби вони поїхали з міста, то…
- Наскільки відомо, жоден з наших депутатів не залишив Южноукраїнськ?
- Усі були в місті. Ми зібралися та розподілили між собою обов’язки. Точніше, кожен взяв собі те, що міг зробити, на чому краще розумівся. Ця страшна подія згрупувала нас так, що я взагалі не думала, що таке можливо. Відкриті серця, усі один одного розуміли, підстраховували.
- У вас був зв'язок із владою області, наприклад, з Віталієм Кімом, генералом Марченком? Від них отримували якісь вказівки щодо нашого міста?
- Особисто я не спілкувалася з ними, але керівництво міста тримало зв’язок. Був створений штаб.
- Попри війну, кожен депутат Южноукраїнської міської ради має право використати кошти з фонду депутатських повноважень. На що Ви витратили своїх сто тисяч?
- На придбання медичного обладнання для обох наших лікарень. Також виділяла кошти на облаштування сімейної кімнати в пологовому відділенні. На облаштування прибудинкової території. На комп’ютери для діток з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Тепер вони без проблем можуть вчитися онлайн. До мене також зверталися мешканці громади та просили допомогти з лікуванням, я не відмовляла.
Людмила Рибакова в складі южноукраїнської делегації в Белхатуві.
Поляки готові ділитися з нами всім
- Ви, разом з іншими представниками з Южноукраїнська, їздили на інвестиційний форум до Польщі. Навіщо ця поїздка була потрібна?
- Партнерську угоду між Южноукраїнськом та Белхатувом укладено ще в 2014 році. Відтоді ми є містами-побратимами. Вісім років тому я вже відвідувала польське місто у складі делегації з депутатів та представників органів місцевого самоврядування. Тоді нас дуже добре зустріли, але співпраця не продовжилася. Коли почалася війна, наприкінці лютого зв'язок з нашими польськими друзями відновився. Ініціаторами стали вони, бо дуже хвилювалися за нас. Пропонували будь-яку допомогу: гуманітарну, медичну. Для налагодження зв’язків, нас запросили на інвестиційний форум, який відбувся 10-12 жовтня. Я дуже вдячна їм за це і за те, як нас приймали. З кожним членом нашої делегації спілкувався профільний спеціаліст.
- Що цінного Ви для себе взяли з цієї поїздки?
- Досвід польських колег щодо співпраці з Євросоюзом, який наразі є відкритий до цього та активно допомагає втілити в життя багато важливих проєктів. Вони отримують значну частину коштів за рахунок грантів ЄС. Нам також запропонували спробувати такий метод залучення інвестицій та пообіцяли допомогти з технічною роботою: правильно підготувати презентацію, розставити потрібні акценти. Розвиток економічної сфери - це запорука найшвидшого відновлення нашої країни. Поляки готові поділитися абсолютно всім, що знають, адже вони пройшли шлях, на якому ми зараз. І досить успішно! Мені є з чим порівняти: пам’ятаю, як виглядав Белхатув, коли я вперше туди приїхала, тепер побачила, яким він став. Місто дуже змінилося на краще.
- Ви поїхали туди, коли Україна охоплена війною. Не достатньо було спілкуватися дистанційно?
- Ні, не достатньо. Цей форум має важливе значення особливо зараз, коли Україна офіційно стала країною-кандидатом на членство в Європейському союзі. На цьому етапі важливо перейняти передовий досвід європейських країн та зміцнюватися економічно. Тільки економічно сильний тил зможе забезпечити належну підтримку наших воїнів на фронті і допомогти їм здолати ворога. Мер Белхатува Марйола Чеховська сказала такі слова: «Ми тепер розуміємо, з ким співпрацюємо та готові надати всебічну підтримку вашій громаді». До того ж ми отримали ще один бонус від цієї поїздки. У Белхатува є місто-побратим Новоград-Волинський, його представники також були на форумі. Для мене це місто стало справжнім відкриттям. Я вражена прагненням та готовністю влади Новоград-Волинського до змін. Вони готові вкладати в це багато зусиль: постійно беруть участь в інвестиційних конкурсах, виграють гранти. Ми вже домовилися про зустріч, щоб обмінятися досвідом.
- Що найбільше здивувало Вас у Белхатуві?
- Відкритість і щирість не лише влади міста, а й простих людей. У нас було трохи вільного часу, щоб прогулятися містом. Коли люди чули, що ми розмовляємо українською, підходили, обнімали, питали, як у нас справи, співчували.
- Що думали про наше місто, поки були в Польщі?
- Ми приїхали 10 жовтня. Того дня у нашій країні відбувалися жахливі події: масований обстріл багатьох населених пунктів. Ми дуже хвилювалися. Фізично були в Польщі, а подумки – в Україні. Ні на хвилину ніхто з нас не забував про те, що там коїться.
- На останній сесії міськрада приймала рішення щодо формувань земельних ділянок на території громади для виставлення їх на аукціон. Це для залучення іноземних інвесторів?
- Аукціон буде відкритий, тому інвестори можуть прийти будь звідки. На форумі в Польщі ми ці ділянки також презентували. Побачимо, який результат матимемо. Але зараз складний час, можливо, не кожен інвестор захоче ризикувати.
- А взагалі Ви побачили якусь зацікавленість збоку іноземних інвесторів?
- Ми приїхали на такий захід вперше. Великий успіх у тому, що команда не побоялася заявити про себе. Кожен член нашої делегації відпрацював на всі 100%, бо прагнули отримати досвід співпраці місцевих органів влади з бізнесом, досвід просування наших компаній на зовнішніх ринках, досвід створення стимулів для потенційних інвесторів та розвитку інвестиційних зон.
- Що конкретно Ви робитимете після цієї поїздки? У Вас є якийсь проєкт, на реалізацію, якого можна було б залучити грантові кошти?
- Так, є, але, поки що це секрет. Можу лише сказати, що працюю над проєктом.
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
