Вже два місяці, як понад 50 тисяч мешканців міста-супутника найбільшої в Європі атомної станції стали заручниками рф. Але вони не здалися. Як живеться українцям на тимчасово окупованій території, ЮжкаNews.City розповіла мешканка Енергодара.
Найстрашніше було в перші дні та тижні, коли окупанти зайшли в Енергодар та розповзлися по всьому місту. Олю дуже роздратував триколор на будівлі військкомату, де розмістилися рашисти. Згодом страх трохи притупився.
На початку березня російська армія три дні намагалася його захопити. Містяни чинили опір.
- Виглядають російські солдати на трієчку. На безхатьків не схожі, але форма чиста, багато хто з них носить бороди. Я би не сказала, що вони страшні. Чула різні історії, як чіпляються до дівчат на вулиці, але особисто не знаю таких випадків.
Перше травня окупанти святкували з «салютом», стріляли зі зброї. Разом із родиною Оля з острахом чекала восьмого та дев’ятого числа, бо не знала, що задумали росіяни. У повітрі витала напруга. Військові метушилися, готуючись до відзначання дня перемоги: клеїли плакати, щось фарбували. Більша частина населення у ці дні залишалася в своїх домівках. Після святкових днів всі видихнули з полегшенням, у місті стало спокійніше. Навіть самопроголошений мер Енергодара зник із публічного простору, а в рашистській Телеграм-групі немає обговорень.
Проросійський білборд
Ситуація з продуктами останнім часом покращилася, розповідає дівчина. На полицях магазинів з’явилося багато російських товарів, вони надходять з Криму. Правда ціни «кусаються». Вони збільшилися в півтора-два рази. На базарі можна купити свіжі овочі. Люди їх привозять із сусідніх сіл і продають прямо з машин.
За товар продавці просять платити готівкою, але можна домовитися, щоб переказати кошти на картковий рахунок. У деяких магазинах працюють термінали, проте карткою не завжди вдається розрахуватися через відсутність інтернету.
У перші тижні загарбники завезли в місто гуманітарну допомогу та роздавали її на вулицях, але їхня благодійність швидко закінчилися. Натомість до окупованого Енергодару приїздили вантажівки з необхідними речами та продуктами, що зібрали мешканці інших українських міст-супутників, також і з Южноукраїнська. За словами Олі, це була адресна допомога, яку отримали лише працівники атомної станції, гідроелектростанції та комунальних підприємств. Чотирнадцятого травня була роздача допомоги дітям до трьох років. Звідки вона прибула, невідомо.
Росіяни постійно «глушать» мобільний та інтернет зв’язок. Мабуть для того, аби енергодарці якомога менше спілкувалися зі знайомими з неокупованих територій, щоб не читали українських новин та не володіли достовірною інформацією про ситуацію на фронті.
На блокпостах кожну автівку та кожну людину ретельно обшукують. Останнім часом російські військові впускають в місто всіх охочих, а випускають - за настроєм.
На Запорізькій АЕС працює багато людей з навколишніх населених пунктів. Щоб не проходити постійні перевірки, дехто з них переїхав жити до Енергодара. Інформації про те, яка кількість людей з початку окупації виїхала з міста, немає. На погляд співрозмовниці, суттєвого зменшення населення не відбулося.
Окупанти на території Запорізької АЕСФото: hromadske
Перехожих, що йдуть у справах містом і не привертають до себе зайвої уваги, загарбники не зупиняють на вулицях, дівчину також не спіткала ця доля. Але від багатьох своїх знайомих вона чула, що в них неодноразово перевіряли документи, телефони, особисті речі.
На жаль, серед жителів міста атомників є немало таких, хто схвалює «руській мір», відверто поділилася Оля. Переважно, це старше покоління, яке пам’ятає радянський союз. На відміну від них, молоді люди налаштовані патріотично. Вони чекають українських військових та готові допомагати їм знищувати ворога. А поки, в умовах окупації, в людних місцях непомітно пишуть патріотичні гасла «Енергодар – це Україна» та розвішують жовто-блакитні стрічки. Роблять це максимально акуратно та тихо, адже містом ходять чутки, що активісти несподівано зникають.
- Дякуємо, що не забуваєте про нас. Переважна частина енергодарців мріє про той день, коли росіяни залишать наше місто. Дуже сподіваємося, що вони підуть самі та не буде жорстоких боїв із втратами серед мирних. З нетерпінням чекаємо українську армію, щоб змінити ці триколірні ганчірки на наші українські прапори. Дуже сподіваємося, що це відбудеться найближчим часом.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал ЮжкаNews.City
- Будьте в курсі всіх новин, долучайтеся до спільноти ЮжкаNews.City у Viber.
- Читайте актуальні новини від ЮжкаNews.City у Facebook.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Сучасний Южноукраїнськ у Facebook.
- Ми також є в Instagram
