Історія южноукраїнського футболу бере початок із кінця 70-х років минулого століття: після того, як в 1975 р. був закладений перший куб бетону в будівництво атомної електростанції та міста енергетиків у районі селища Костянтинівка. Подробицями про становлення та сьогодення южноукраїнського футболу ділиться з читачами ЮжкаNews.City спортивний директор та головний тренер міського футбольного клубу «Южноукраїнськ» Володимир ЯСУНИК.
ФК "Южноукраїнськ"
Майбутнє місто енергетиків назвали тоді – Костянтинівка-2. З усієї країни на таке велике будівництво прибули тисячі працівників різних спеціальностей, в основному молодь.
У 1980 р. сюди з Узбекистану приїжджає Володимир Зубов із сім’єю. Він влаштовується в управління будівництва ЮУАЕС на посаду тренера-інструктора зі спорту. Але всі ми знаємо, що першим номером у спорті виступає ФУТБОЛ. Зубов організовує Першість управління будівництва з футболу, в якому брали участь більше 20 команд: АПО, ЕЮМ, АТГ, ДАЕМ, ЮТЕМ, «Берізка», «Динамо» (МВС), «дирекція» (ЮУАЕС) тощо. Та й ще багато інших організацій брали участь у цих змаганнях. Матчі проходили на футбольному полі «Дубки»: там, де зараз розташований спортивний комплекс «Олімп».
- Володимире, як Ви потрапили на будівництво Южноукраїнського енергокомплексу?
- Після закінчення Одеського політеху в 1982 році я був направлений на роботу на Южно-Українську атомну інженером у цех теплової автоматики. З дитинства люблю і займаюся футболом, тому був приємно здивований такою масовістю учасників та команд Першості управління будівництва. До сьогоднішнього дня мої знайомі, які брали участь у цій Першості, з радістю згадують футбольні баталії того часу.
- Яку команду представляли особисто Ви?
- Інженер турбінного цеху Олексій Гречаний разом з інструктором зі спорту, а сьогодні директором ККСС «Олімп» Олександром Степанцовим організували з працівників підприємства команду дирекції ЮУАЕС. І вже через день після приїзду я зіграв свій перший матч у тій команді. З приємністю згадую своїх тодішніх партнерів: Володимира Амедова, Василя Андросова, Володимира Мазура, Сергія Ревуцького (працівників цеху централізованого ремонту), Віктора Харькова, Миколу Булиніна, Миколу Феофентова, Ігоря Михайлова з реакторного цеху, Сергія Гордієнка, Івана Подніколенка, Сергія Неграя (Бєланова ) – з комунального господарства та багато інших, котрі стояли при зародженні майбутньої «Олімпії». Володимир Зубов зібрав збірну управління будівництва з кращих гравців Першості. Команда брала участь в обласних змаганнях та грала на республіканському рівні: кубок «Спортивної газети», кубок «Робітничої газети». Радий, що і мені довелось пограти в цій команді, з такими гравцями, як: Володя Філонок, брати Сашко та Сергій Гаврилови, Славік Цимбал, Анрій Харитонов, Віктор Маслак, Ігор Сергієнко, Саша Бублик. Результати були непогані.
- Як же Ви стали тренером?
- У 1985 р. першість управління будівництва проводили востаннє. Голова спортивного комітету ЮУАЕС Борис Бурлаков запропонував мені посаду тренера при профкомі, щоб організувати нашу команду і в наступному, 1986 р., взяти участь у Чемпіонаті Миколаївської області. Так створилась перша южноукраїнська команда «Енергетик». До 1990 р. вона брала участь в обласному Чемпіонаті та в розіграші Кубку області. Домашні матчі проходили на стадіоні колишнього ПТУ. З 1988 р., після введення в експлуатацію спорткомплексу та стадіону «Олімп», всі матчі проходили на цій спортивній арені. На той час команда в області була міцним середнячком, допоки нею не зацікавився генеральний директор ЮУАЕС Володимир Павлович Фукс.
- І яка ж роль у цьому Володимира Павловича?
- Усі пам’ятають 1986 рік, аварію на Чорнобильській АЕС. Пам’ятають напругу, яка була навколо атомної енергетики. А після відкриття стадіону, де згідно з штатним розкладом планувалося влаштувати на роботу до 30-ти працівників різних спеціальностей, ми звернулись до керівництва станції, щоб такі робочі місця, як прибиральники, електрики та деякі інші, віддали для гравців команди. Щоб ми одночасно тренувалися та й, працюючи, відповідали за стан стадіону. Враховуючи ці два фактори, Володимир Павлович викликав нас, керівників команди, до себе і поставив одне запитання: «Скільки вам грошей потрібно в рік для того, щоб підтримувати команду на хорошому рівні?» Почувши нашу відповідь, декілька хвилин щось порахував і сказав: «Та це година роботи атомного блоку. Готуйте штатний розклад, виходьте на аматорський рівень Чемпіонату України. Але у вас буде задача: пропаганда безпечної роботи атомних станцій і атомної енергетики взагалі. Для цього на всіх матчах, домашніх та виїзних, треба проводити інформаційно-роз‘яснювальну роботу серед населення України». Склали план, підготували штатний розклад, провели інші організаційні заходи, і наказом генерального директора з 1 вересня 1990 р. було створено футбольний клуб «Олімпія ФК АЕС». Цього ж року вперше в історії команда з Южноукаїнська виграє Чемпіонат області з футболу, що дало нам право з наступного року взяти участь у Чемпіонаті України серед аматорських команд. Мені ж особисто прийшлось вибирати між кар’єрою інженера та тренерською роботою. Любов до футболу виграла. Так я став головним тренером ФК «Олімпія».
- Які успіхи були у клуба?
- Починаючи з 1990 року, ФК «Олімпія» тричі поспіль вигравала Чемпіонат області, чотири роки - була фіналістом кубку Миколаївської області, два з яких виграла. У Чемпіонаті України: в сезоні 1991-1992 рр. - 9 місце, 1992-1993 рр. - 6 місце, 1993-1994 рр. – 4 місце. Посівши в сезоні 1994-1995 рр. 2 місце, команда виборює право наступного сезону брати участь у професійній лізі, а саме в Чемпіонаті України 2 Ліги.
- Які цікаві моменти можете згадати з футбольного минулого команди та клубу?
- Знаєте, найприємніше те, що ми організували клуб для вболівальників передусім, працівників атомної електростанції, щоб охочі змогли б у вільний час відпочити та набратися сил. У той час на стадіон приходили сім’ями, інколи на трибунах розміщувалось до 3000 людей. Проводились розіграші різноманітних лотерей та вікторини. У товариських матчах глядачі могли бачити футбольних знаменитостей. На нашому стадіоні побували збірна ветеранів СРСР (ми їм програли 1:3), ветерани «Динамо», Київ на чолі зі знаменитим Йожефом Сабо (1:3), ветерани «Чорноморець», Одеса (2:0), команди з Румунії: «Універсітята» (1:4) та «Прогресул» (0:1). А коли клуб уже брав участь у Чемпіонатах України, то багато професійних команд нашої країни грали на стадіоні «Олімп». Наприклад, «Олександрія», ФК «Львів», які зараз грають у Вищому дивізіоні. Та, на жаль, у житті немає нічого вічного.
- Що Ви маєте на увазі?
- В особистому плані, за деяких об’єктивних та суб’єктивних причин, я залишив клуб у 1996 році. Два роки попрацював з футбольною командою в місті Енергодар. Потім мене запросили в Івано-Франківськ, де близько 20-ти років працював у командах Прикарпаття. Так вийшло, що декілька років готував у Канаді афроамериканських студентів коледжу. Але весь час цікавився успіхами «Олімпії». Кожного року навідувався до улюбленого Южноукраїнська. Та з кожним роком бачив зміни у футбольному житті міста. У 2008 р. «Олімпія» зіграла свій останній матч. Надалі з’явились аматорські команди. Петро Форостяний організував «Автолокомотив», а Василь Потюк – «Тепловик», які деякий час брали участь в обласних змаганнях. Але, якщо «Автолокомотив» перейшов з великого футболу в футзал, де показує досить непогані результати, то «Тепловик» і зовсім зник.
Володимир Ясуник
- А що сьогодні, який стан футбольного життя в місті?
- Я повернувся в Южноукраїнськ на початку 2019 р. В обласних змаганнях з великого футболу жодна команда міста не брала ніякої участі. Тільки «Автолокомотив» у зимовому та літньому Чемпіонатах з футзалу був одним із лідерів, захищаючи честь нашого міста. В Южноукраїнську проводилась відкрита першість серед аматорських колективів, де останніми роками грали добре організовані «Рятівник» (керівник – Сергій Шарата) та ТВТ (керівник - Ігор Литвиненко). Наприкінці цього ж року ми створили міський футбольний клуб «Южноукраїнськ». Організували так звану збірну міста з кращих гравців цих двох команд та для підсилення запросили ще декілька легіонерів. На наше прохання допомогти у фінансуванні клубу відгукнулось ПрАТ «Юженергобуд» (голова наглядової ради Іван Матвійович Ясеницький та генеральний директор Дмитро Анатолійович Литвиненко), профспілковий комітет ВП ЮУАЕС (голова Сергій Михайлович Снітков) та частково управління молоді, спорту та культури (начальник Неля Георгіївна Захарко). І тільки з осені 2020 р. (через карантин змагання не проводились раніше), ми розпочали свій шлях у Чемпіонаті Миколаївської області з футболу в першій лізі. Із 10 команд-учасниць посіли, для першого разу, приємне третє призове місце. Кращим бомбардиром Чемпіонату став гравець нашої команди Дмитро Кухаренко (18 м’ячів), а наш Сергій Доценко – визнаний кращим воротарем.
- Гарний початок. Хто ж стоїть за кермом Вашого Клубу? Хто з гравців у команді?
- На жаль, перед початком нинішнього сезону, в Клубі пройшли великі зміни. Амбіції керівництва команди ТВТ, бажання особисто впливати на футбол, привели до того, що в місті з’явилась ще одна команда, котра бажала одноосібно брати участь в обласних змаганнях. Семеро гравців ФК «Южноукраїнськ» перейшли в команду ТВТ. Це був великий удар по колективу та по забезпеченню фінансуванням. За нашим клопотанням депутати міської ради вперше в історії міста виділили з бюджету часткове фінансування на підтримку футбольного клубу «Южноукраїнськ». Ми планували поступово, не кваплячись, покращувати рівень команди. Відомо, що рівень будь-якого футбольного колективу напряму залежить від рівня його фінансування. А тут у нас з’явилася інформація, що і керівництво ТВТ просить у міста допомоги. Я завжди був проти того, щоб у нашому місті було дві команди такого рівня. Це, вибачте, не Миколаїв. Тут для одної команди не вистачає фінансування. Але ми вийшли з ситуації: запросили декілька нових гравців і за результатами попереднього етапу Чемпіонату Миколаївської області посіли в своїй групі перше місце та вийшли у Вищу Лігу, де з квітня наступного року і будемо стартувати. На сьогодні честь міста Южноукраїнськ захищають воротарі: Денис Максимчук, Володимир Ігнатьєв; захисники: Максим Стасюк, Василь Чорнописький, Сергій Гранковський, Максим Ніколаєв, Сергій Шарата, Андрій Курятник; півзахисники: Василь Вагін, Микола Воєнний, Михайло Крецу, Микита Гаврилов, Руслан Думяк, Павло Ткаліч, Володимир Долінський. Нападники: Дмитро Кухаренко, Стас Червоний. У клубі працюють: голова громадської організації МФК «Южноукраїнськ» та президент МФК «Южнокраїнськ» – Віктор Іванович Сікиринський. Спортивний директор та головний тренер – Володимир Ясуник. Старший тренер – Іван Спотар. Граючий тренер – Олег Задорожнюк.
ФК "Южноукраїнськ"
- Які плани на майбутнє?
- Перший, попередній етап Чемпіонату області закінчився. І за результатами його чотири кращі команди з кожної групи, зі всіма набраними очками, склали 8 команд Вищої Ліги, які в квітні наступного року будуть боротися за Чемпіонство. МФК «Южноукраїнськ» посідає другу сходинку, що дає надію на хороший результат. Плануємо взимку підсилитись, провести підготовчі навчально-тренувальні збори, може, взяти участь у Зимовому Чемпіонаті області, який проходить у м. Миколаїв. Для цього підготоували кошторис витрат на 2022 р. та просимо депутатський корпус взяти до уваги в бюджеті міста наші пропозиції. Нагадаю, що у серпні 2021 р. депутати частково підтримали клуб, що і вплинуло на хороший результат. Сподіваємося надалі співпрацювати, як і з ними, так і з нашими спонсорами. Принагідно, від клубу та його керівництва хочу привітати енергетиків з їхнім нещодавнім професійним святом, а всіх любителів футболу, керівництво міста, депутатський корпус, наших спонсорів та всіх жителів Южноукраїнська - з новим 2022 роком. Бажаю всім в новому році всього найкращого, а ми, зі свого боку, захистимо честь міста на футбольних полях та будемо радувати вас своїми перемогами.
Розмову провів В. МАКСИМОВИЧ
