Новий рік залишається одним з небагатьох свят, що об’єднує всі покоління. Але його святкування, як і традиції, пов’язані з ним, з роками зазнали змін. Ми попросили представниць чотирьох поколінь однієї родини поділитися своїми спогадами та враженнями від святкування Нового року.
Валентина Гнатівна, 78 років, с. Благодатне Арбузинського району
Валентина Гнатівна добре пам'ятає як святкували Новий рік в післявоєнні роки
- Новий рік з дитинства запам’ятався такою картинкою: ми лежимо на печі, а перед образами горить лампадка – це, знаємо, велике свято. І тут, десь вночі, це, мабуть, о третій годині ранку, а може о четвертій… бо з другої години все починалося. Стукають у вікно, стукають у двері. Встає батько – посівальники прийшли. Першим посівальникам треба відчиняти. Заходять такі кремезні хлопці. І починають з порога сіяти пшеницю. Батько дає їм по 5 карбованців. Це такі великі гроші були, але це ж перші посівальники. Для малих - залишали карбованці і копійки, ну, і гостинці.
Їли пісні страви, бо ж далі було Різдво. Але сам батько не дотримувався. Ми, як би мовити, заможно жили, але хто там після війни заможно жив? То був 1950 рік. Що було на столі? Борщ, вінегрет. Олів’є не робили, тоді не модно було, і не знали навіть про таку страву. Знали тільки картоплю з м’ясом, якщо в когось було м’ясо. А в основному, це був борщ, була каша, були якісь пиріжки. Печиво з печі, ми його дуже любили. А ще кукурудзники, зроблені з борошна кукурудзяного. Вони нагадують мені чимось нинішній бісквіт. Нам таке смачне воно було! Оце на свято були такі страви.
Пам’ятаю, як в 1951 році чи в 1950 я потрапила до лікарні, звідти мене до себе забрала тітонька. І яке ж було моє здивування, коли мене завели в «чулан» - це так називалась їхня дівоча кімнатка - там стояла ялинка прикрашена. Я ніколи не бачила ялинки. Боже, а які іграшки! Запам’ятала до цих пір. Якісь вони такі цікаві були, як чашечка з блюдцем, зеленого кольору, ще і з золотистим дротиком як мереживо. Це для мене таке щастя було, таке щастя! Звичайно, коли пішла до школи, то там вже була ялинка. Запам’яталося, як сніжинкою була. Нам платтячка шили з марлі, а у мене – з білого бавовняного полотна, із бязі, пошите було, ще й накрохмалене. У старших класах проводили вистави біля ялинки, а після - танці. Це вже був десь 1956 рік. Пригадую, що аудіо не було, а був баян і музпрацівник, який готував ці заходи. Починалися танці: вальс, фокстрот. О 12-й годині вмикали радіоприймач, і всі слухали привітання з Москви. Потім з Новим роком вітав директор школи, і свято закінчувалося, розходилися по домівках. Завжди 31 числа, під Новий рік, ось таке було свято.
Валентина Тофан (друга зліва) святкує Новий рік з друзями, кінець 70-х рр.
Коли я вже вийшла заміж і діти народилися, у нас стало більше родичів, кумів (друга половина 1960 рр.) Ось тут вже можу сказати, які страви готували: традиційне олів’є, холодець. З напоїв було вже шампанське. Тоді з’явилося і телебачення, дивилися «Кабачок 13 стільців». На Новий рік завжди ця передача йшла.
Вечеря була сама собою, це було свято сімейне, а от Новий рік ми зустрічали завжди колективом, з кумами. Ще у нас було привітання в селі: тоді петард не було, замість того хтось міг пальнути з рушниці. Та це такий салют був, Боже мій!
Тетяна Дмитрівна, 55 років, с. Благодатне Арбузинського району
Тетяна Дмитрівна розповідає про новорічні свята в 70-80-х роках
- Пам’ятаю, що в дитинстві на Новий рік подарунків ніхто не дарував. Але все одно це свято було для нас найулюбленішим. У школі проводили святкові ранки. Діти всі були гарно вбрані. Костюми мати шила сама, де їх було взяти у 70-тих роках?
У саму новорічну ніч дивилися «Голубий вогник». Там можна було побачити і артистів, і космонавтів та і всіх відомих на той час людей. Дуже чекала, коли вже битимуть куранти, щоб загадати бажання.
Пригадую, що до свята обов’язково робили генеральне прибирання. Далі ж були Святий вечір і Різдво, до батьків приходили похресники, куми, родичі приїжджали. Мама готувала багато святкових страв: шуба, олів’є, котлети, домашню ковбасу. У магазині купували ситро й цукерки. Таке ми бачили не часто.
Коли вже вчилася в старших класах, та й до самого заміжжя, ходила з друзями на танці в клуб. Танцювали під магнітофон або грали ВІА. Жива музика була для нас справжнім святом. Пугачова, Ротару, Барикін, «Синя Птаха», ABBA, Boney M - таке тоді було модним. Ближче до 12-тої години поверталися додому, щоб з батьками зустріти Новий рік.
Коли вже одружувалися, то відзначали Новий рік компаніями. Наша була велика, шумна. Зустрінемо, буває, Новий рік, а тоді переодягаємося: хто Дідом Морозом, хто Снігуркою, та йдемо засівати до знайомих. Всюди відкривали, раділи, що ми прийшли. Запрошували за стіл. Було так весело. Хлопці грали на гітарах. Могли піти кататися на кригу (річка вже добре замерзала в грудні) чи на санках, а в кого їх не було, каталися просто на клейонках.
Олена, 33 роки, м. Южноукраїнськ
Олена ділиться спогадами про Новоріччя у 90-ті та 2000-ні роки
- До Нового року завжди готувалися заздалегідь. Власноруч з мамою виготовляли прикраси для новорічної ялинки, адже в 1990-ті роки придбати нові іграшки було не легко. Тому прикрасами вважалися ланцюжок та ліхтарики з кольорового паперу, вата - замість снігу, цукерки та шишки на ниточках. Ще вирізали сніжинки з серветок та клеїли на вікна. Завдяки новорічним святам, в кришталевій вазочці для солодощів з’являлися шоколадні цукерки, і це була неабияка радість.
Пригадую, як в новорічну ніч завжди працював телевізор, батьки з друзями, сидячи за столом, дивилися «Старі пісні про головне», підспівували кожному виконавцю. О 23-й годині завжди проводжали старий рік, а вже опівночі зустрічали новий.
На раночках я теж була сніжинкою. Пам’ятаю, як одного разу, через дефіцит білих колготок, мамі довелося пів ночі виварювати у білизні рожеві. Моя віра в Діда Мороза в дитинстві була непохитною, хоч і помічала, звичайно, разючу схожість між ним та завідувачкою садочка. Нам, дітям 1980-х, подарунки приносив лише Дід Мороз, на відміну від моєї донечки Ярослави, якій щороку дістаються подарунки ще й від Святого Миколая, батьків та бабусі з дідусем.
У 2000-х роках новорічний стіл став значно багатшим: важко було його уявити без бутербродів з червоною ікрою, салату з крабовими паличками та желе «бите скло». Звичайно, і ялинку прикрашали, купували петарди, бенгальські вогні, серпантин. На екранах телевізорів щороку виходив новий новорічний мюзикл: «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Сорочинський ярмарок» та інші. Тоді Інтернету в домівках не було й тому ми дивилися те, що пропонувало телебачення. Також у 2000-х популярним стало караоке. Ну, а кульмінацією святкування завжди був новорічний салют та народні гуляння на площі перед ПК «Енергетик». Всі залишали свої помешкання, аби стати учасниками цього дійства.
Ярослава, 4 роки, м. Южноукраїнськ
Ярослава - наймолодша представниця родини
- Новий рік – це свято, дуже красиве і гарне! І на ньому треба веселитися. І під ялиночкою одягатися. Всі прикрашають дім, ялинку і телевізор. Треба їсти солодощі. Багато. Миколаїв (прим. Св. Миколай) і Дід Мороз дарують подарунки тим діткам, хто слухається. Дід Мороз – це дідусь такий чарівний. Він живе в холодній країні і на оленях розвозить подарунки.
